Нове прочитання знайомого з дитинства сюжету торкнулося не тільки назви балету, який раніше звався "Ніч перед Різдвом", але й абсолютно всіх аспектів – костюмів, декорацій, виконавців головних партій та музичної частини. Завдяки цьому глядачі змогли побачити справжній балет-феєрію, коли на тлі неперевершено образної, хоча і досить складної музики Євгена Станковича розгортається сюжет, багатий на романтичні та комічні сцени.

Щодо музики балету, то цілком мотивованим було використання улюблених народних тем "Щедрика", "Радуйся, земле". Дещо несподіваним, навіть епатажним, було цитування більш сучасних популярних творів, але кожна з цих мелодій мала свою драматургічну функцію. Так, щоб підкреслити характерні риси Солохи, композитор ввів саксофон, для незграбного Чуба – "баси гудуть", а щоб передати всю підступність і нещирість челяді в палаці цариці в полонезі з’явився "саркастичний підтекст". І в якості контрасту – чудовий ліричний український мелос для образів Оксани та Вакули.

Так само і балетмейстеру-постановнику Віктору Литвинову неймовірним чином вдалося передати за допомогою пластичних форм весь спектр почуттів героїв, їх характери, змусивши глядача і сміятися, і співчувати. Образ кожного персонажа яскравий і колоритний. Оксана у виконанні заслуженої артистки України Тетяни Льозової – тендітна і ніжна. Ніколи й не спало б на думку, що саме вона змусила свого коханого Вакулу (заслужений артист України Олександр Шаповал) вчинити запаморочливу подорож за царськими черевичками… Повна протилежність ліричній героїні – незрівнянна Солоха (заслужена артистка України Тетяна Андреєва), образ якої створено вже у зовсім іншій пластиці – більш жорсткій і динамічній. А нерозлучна трійця – Дяк (Микита Соколов), Голова (Володимир Іващенко) і Чуб (Олексій Коваленко) – були неймовірно комічні.

Але мабуть найколоритнішою фігурою в цьому дійстві став Чорт у виконанні Віталія Нетруненка. Неповторна пластика артиста настільки підкорила глядачів, що овації довго не вщухали.

Оновлена ​​версія балету вимагала і поновлення "сценічного вбрання". Так додатково були створені декорації, переосмислена сценографія. А оскільки у виставі стало більше масових сцен, то окрім того, що було відновлено більш ніж 100 костюмів, довелося ще й відшити близько півсотні нових. І все це з використанням великої кількості ручної роботи – вишивки та аплікації,
– розповідає художник-постановник Марія Левитська.

Не можна не погодитися з диригентом Алліном Власенком, який зауважив: "Вочевидь, успіх вистави в тому, що це симбіоз талановитого балетмейстера-постановника Литвинова, геніальної музики Станковича і блискучої сценографії Левитської".

Читайте також: Анатолій Солов'яненко: У Національній опері я завжди стоятиму на варті прекрасного!