25 серпня на території військової частини автомобіль збив трьох дівчат. Вони щойно стали курсантками Київської військово-медичної академії та приїхали до закладу отримати форму.

Важливо Володимир Холодний збив 3 курсанток у Києві: що про нього відомо

Постраждали дівчат у тяжкому стані доправили до військового госпіталю. Двом із них лікарі провели термінові операції, під час яких ампутували по одній нозі. Інша дівчина отримала переломи обидвох ніг.

Збив дівчат їхній же курсовий офіцер, якого їм представили того ж ранку та який мав нести за них відповідальність протягом всього навчання. Майор Володимир Холодний за кермом він перебував у дуже нетверезому стані. У його крові виявили 2,9 проміле алкоголю, що майже у 15 разів перевищує норму.

При цьому, за словами самих постраждалих, чоловік збив їх не випадково – він катався територією частини та ледь не наїхав на дівчат кілька разів ще до аварії.

Зверніть увагу П'яний водій наїхав на трьох курсанток: двом ампутували по нозі, в іншої – зламані обидві

Батько однієї з постраждалих дівчат – Микола Гуй – розповів 24 каналу, про стан його доньки Олександри. Зараз лікарі роблять все можливе, аби дівчині не ампутували другу ногу.

Олександра – донька священнослужителя. У неї є троє братів. Один з них – професійний військовий, який зараз воює на Донбасі. Олександра з дитинства мріяла стати лікарем та допомагати людям. Тому, відучившись у Київському медичному університеті, вирішила стати військовим лікарем – заради того, аби бути корисною.

Далі просто наводимо розповідь батька дівчини:

"Я все розказую, щоб люди знали, що у нас твориться у цьому світі. Так сталось, що моя доня постраждала. Будемо бачити, що буде далі. Спасуть другу ногу – будемо дякувати Богу. Не спасуть – теж будемо дякувати, бо вона жива.

Мені про те, що сталось повідомили 25 серпня об 11 годині вечора. Подзвонив друг Олександри, який із нею навчався у Богомольця. Сказав, що сталася ДТП. У мене серце схватило. Вже коли повідомив, що ногу одрізали зовсім, дружина взялась шукати машину. О третій годині ми виїхали на Київ. Благо, з нами зв’язались волонтери з госпіталю, повідомили, де дочка і що з нею.

Нас пустили до неї. Одну ногу ампутували, а другу намагаються спасти. Вчора у мене була зустріч із головним терапевтом, він сказав, що надія є. Велике чудо, що у нозі є пульс, що нирки справляються. Є надія, що воно і далі так буде тривати, що організм витримає всю цю перекачку крові. Надія є, вони все роблять для того, аби другу ногу спасти.

Вчора ранком приїхав мій син, молодший брат Олександри. Він зараз служить у зоні бойових дій, заступник командира дивізіону. Вона дуже його хотіла бачити, та і мені його присутність – велика підтримка. От ми із ним у неї були, підбадьорили її. Вона мені сказала: "Тату, не плач! Я себе прийняла, як є, лисою, значить я себе прийму і без ноги". У неї тотальна алопеція, волосся немає, вона завжди у перуці ходить.

Я плакав, важко було втриматись. Але вона сказала, по воєнному так: "Не плач! Тату, всім на зло я вижила. З мене кросівки злетіли під час аварії. Коли взуття від удару злітає – мало хто виживає. А я – вижила. Значить, все буде добре". Психологічний стан у неї стабільний. Це – найголовніше. Вона мужня, вона не здається.

Вона з дитинства мріяла стати лікарем. Як поступала у Київський медичний університет ім. Богомольця – хотіла бути кардіологом, щоби операції на серці робити. Дуже-дуже хотіла! І книжки про Богомольця читала, і все це. В інституті вже, як поступила, була старостою групи, стипендію отримувала, підпрацьовувала медсестрою в Охмадиті. Я її від того відмовляв, вона ж ночами училась, не досипала. Та і психологічно важко. Вона коли бачила, що дитина у важкому стані, виходила, плакала, потім верталась у палату і робила всі необхідні процедури. А якщо хтось з діток помирав – дзвонила, плакала, розказувала, як хоче допомагати людям.

Вона собі вибрала спеціалізацію воєнного доктора, мала стати анестезіологом. Якби вона довчилась і її б направили кудись на фронт, і там щось з нею трапилось, мені було би легше це прийняти. Так, важко, але коли воно на війні і за правду – то інше. А тут її майбутній командир, якого ранком їм представили як курсового офіцера, так пошкодив. Дуже важко це сприйняти.

Я вірю, що у нею все буде добре. Господь їй то компенсує, він має щось забрати, аби дати щось краще. Може, вона завдяки тому і стане великим лікарем та буде помагати іншим. Нас начальство Академії запевнило, що вона із дівчатами пройдуть реабілітацію і продовжать навчання. Вона дуже хоче допомагати людям. Каже: "Тату, як Господу буде угодно, то у монастир піду, а там і без ніг допомагати можна".

Я вірю, що у неї все буде добре. Але все одно важко".

Також зверніть увагу Володимира Холодного, який збив курсанток у Києві, взяли під варту

Для того, аби допомогти дівчатам повернутись до активного життя, волонтери створили картковий рахунок, кошти з якого будуть використані на реабілітацію та протезування постраждалих. Це узгоджено з усіма родинами постраждалих дівчат.

Номер картки ПриватБанку:

5168 7456 0514 9878 Воронкова Наталія (волонтерка Київського військового госпіталю)

Дивіться відео: історії курсанток, яких збив п'яний майор