Що є таке така загадкова "доброзвичайність"?
Багато людей, які цікавилися запропонованими змінами Цивільного кодексу, відзначили, що "доброзвичайність" – доволі незрозуміле та оцінювальне поняття, яке нібито "руйнуватиме цивільне законодавство". Про те, для чого саме вводиться таке поняття, розповів очільник Верховної Ради Руслан Стефанчук.
Дивіться також Нардепка повідомила, чи є шанси змінити новий скандальний Цивільний кодекс України
Посадовець уточнив, що "доброзвичайність" загалом є в багатьох кодексах країн Європи. Він був і в старому законодавстві, але мало пострадянський штамп. Якраз через це вигадали термін для української назви загальноєвропейського стандарту boni mores, що перекладається з латинської як "добрі моральні якості". Як розповів Стефанчук, така норма зустрічається в цивільному праві Німеччини, Франції, Нідерландів й інших країн.
"Доброзвичайність", як заміну "моральним засадам суспільства" запропонувала фахова філологічна група, яка підбирає замінники словам, яких немає в юридичній термінології. Таку назву запропонував відомий правник Сергій Головатий.
Робоча група погодилася з цим терміном і просто відбулася заміна всіх термінів "моральні засади суспільства", які сьогодні існують в законодавстві, на український питомий термін,
– розповів спікер Верховної Ради.
Руслан Стефанчук також зауважив, що доцільно вносити нові юридичні терміни з коренем "добро". Так прикладом є слово, яке вже існує в законі – "доброчесність", яка регулює сучасне антикорупційне законодавство України.
Верховна Рада готує проєкт про новий Цивільний Кодекс до другого читання й приймає зауваження громадян. Конкретні професійні бачення українцям пропонують надсилати на електронну пошту recodificationcivilcode@gmail.com.
Що саме регулює принцип доброзвичайності?
Зрозуміло, що "доброзвичайність" – це лише словозаміна норм старого Цивільного кодексу. Однак в новому проєкті це слово використовується частіше й до більш вагомих статей. Як зазначили експерти "Центру дослідження законодавства України", моральні засади раніше слугували лише орієнтиром і майже не регулювали норм. За словами активістів, зараз це поняття хочуть зробити джерелом права. І судді зміст такої підстави можуть трактувати по різному.
Так, наприклад, проблемною може бути стаття 1513 проєкту ЦКУ. Вона передбачає, що суд може застосовувати заходи для примирення подружжя, якщо це відповідає доброзвичайності. Так час на розлучення в цілому збільшується лише через те, що суддя може посилатися на власні переконання.
Ця норма перекочувала в проєкт нового ЦК з нинішнього Сімейного кодексу, куди вона потрапила на тлі уявлень про шлюб (на рівні нормативного регулювання) як про щось винятково сакральне (хоч у релігійному, хоч у бюрократичному сенсі), а не про вид цивільноправового договору, рішення про розірвання якого кожен з учасників має право ухвалити в будь-який момент і виключно за власним бажанням,
– пояснили експерти.
І "доброзвичайність" у Цивільному Кодексі зустрічається ще понад 30 разів. Ба більше, в проєкті є відповідальність за порушення цього принципу.
Аналітики виділили ще одну норму – стаття 114 каже, що орган державної влади може звертатися до суду з вимогою припинення роботи установи, якщо вона діє проти доброзвичайності. Так це, чи ні – може вирішувати лише посадовець і суд.
Також принцип "доброзвичайності" застосовується, коли повнолітня особа вирішує стати прижиттєвим донором органів чи частин тіла. Однак пояснень щодо того, як пов'язане донорство й "моральні засади суспільства" – автори не пояснюють.
Стаття 317 проєкту кодексу теж викликала здивування активістів. Згідно з нею, "обʼєктивно обґрунтовані, розумні, легітимні встановлення відмінностей, обмежень і привілеїв людей" не будуть вважатися дискримінацією у випадку захисту доброзвичайності.
Зайве казати, що під настільки розмитий критерій можна підвести будь-які обставини для дискримінації,
– уточнили в "Центрі дослідження українського законодавства".
Що передувало?
Законопроєкт №15150 про новий Цивільний кодекс України має комплексно оновити приватне право за допомогою 9 взаємопов’язаних книг, де регулюватимуть особисті, сімейні, спадкові, майнові та міжнародні приватні відносини. Автори пояснюють реформу необхідністю “дерадянізації” законодавства та адаптації норм до сучасних технологій.
Проєкт викликав серйозну критику серед частини депутатів і правозахисників. Народна депутатка Інна Совсун у розмові з 24 Каналом розповіла, що деякі норми фактично повертають Україну до радянських підходів, а сам текст готували переважно юристи без достатнього залучення інших експертів. Найбільше суперечок викликали положення про “доброзвичайність”, можливість обов’язкового строку на примирення до 6 місяців при розлученні та підхід до прав одностатевих пар.
Правозахисні організації заявляють, що окремі норми можуть суперечити європейським стандартам прав людини та практиці Європейського суду з прав людини. Водночас спікер парламенту Руслан Стефанчук заперечує частину критики й наголошує, що норми про шлюб із 14 років чи заборону розлучень під час вагітності не відповідають дійсності.