24 Канал спільно з ТМ Kalganoff розповідає більше про українські святкові традиції. Третій випуск спецпроєкту "Коріння нації" присвячений дослідженню, як звичай прикрашати ялинку інтегрувався в наші національні святкові обряди та став частиною родинного затишку.
Буде цікаво Таїнство Різдва: легенди та походження найпопулярніших українських колядок
Українська сила – у вікових традиціях
Традиції – це джерело сили української нації. Вони є справжнім скарбом, який об'єднує нас із предками та надихає на збереження унікальної культурної спадщини. Сьогодні українці активно досліджують свою ідентичність та прагнуть зміцнити зв'язок із власним минулим. Саме ці цінності лягли в основу бренду Kalganoff.
Бренд Kalganoff відроджує українські традиції: відео
Горілчана справа має багатовікову історію в Україні, і Kalganoff вдало поєднує ці традиції з інноваціями. У виробничому процесі використовуються давні рецепти та сучасне італійське обладнання, що гарантує високу якість кожної пляшки.
Завод, де виготовляють Kalganoff, розташований у Збаражі – місті з багатою історичною спадщиною. Він відомий численними пам'ятками та багатовіковою історією українського лицарства, яке сформувало дух мужності та сміливості.
Kalganoff – це вибір тих, хто цінує історію, шанує свої корені та хоче зберегти зв'язок поколінь. Адже українські традиції – це скарб, який треба оберігати й передавати у спадок нащадкам.
Kalganoff – відроджуємо українські традиції разом / Фото Kalganoff
Походження традиції прикрашати ялинку
Звичай прикрашати ялинку бере початок із дохристиянських часів. У стародавніх народів Європи дерево, а особливо вічнозелене, асоціювалося з життям, родючістю й магічним захистом від злих сил. Кельти, германці та скандинави використовували гілки ялини чи сосни як обереги під час святкувань зимового сонцестояння.
Християнська традиція прикрашати ялинку почала формуватися у Німеччині в XVI столітті. Згідно з легендою, католицький священник та реформатор Мартін Лютер, повертаючись додому зимового вечора, надихнувся зоряним небом, що сяяло над деревами. Після цього він прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити це враження для своїх рідних. Відтоді традиція почала поширюватися Європою, а згодом – і Україною.
На наші землі цей звичай потрапив у XIX столітті. Спочатку – в міста, де активно розвивалася європейська культура та жили представники заможних верств суспільства. Водночас у селах продовжували святкувати Різдво за давнішими традиціями – із дідухом, кутею та колядуванням.
Традиція прикрашання ялинки походить з Європи / Фото Shutterstock
Дідух як попередник ялинки
Для українців різдвяна ялинка стала доповненням до звичаїв святкування Різдва та Нового року, що вже існували. До її поширення українці мали власний святковий символ – дідух. Це сніп із пшениці, жита або вівса, який ставили на почесне місце в хаті під час Різдва.
Дідух символізував дух предків, добробут і урожайність. Він вважався оберегом родини та її зв'язком із природними циклами життя.
Дідух і ялинка тривалий час співіснували як символи свята. Пізніше в деяких містах ялинка почала поступово витісняти дідуха, проте в інших частинах нашої країни, зокрема на Заході, ця традиція збереглася донині.
Дідух – попередник ялинки / Фото Shutterstock
Як прикрашали ялинку наші предки
Перші ялинки в Україні прикрашали зовсім інакше, ніж зараз. Усе починалося з простих і натуральних матеріалів:
- Яблука – символізували родючість і достаток. Цей звичай походить із європейської традиції, де вони асоціювалися з біблійним деревом пізнання.
- Горіхи часто фарбували у золотисті чи сріблясті кольори, що символізувало багатство та добробут.
- Солом'яні прикраси мали сакральне значення й вважалися оберегами від злих духів.
- Свічки встановлювали на гілках як символ небесного світла.
- Паперові ланцюжки, які робили діти, додавали ялинці веселого вигляду й символізували зв'язок поколінь.
Ялинка нерідко доповнювалася різдвяною зіркою. Вона була символом Вифлеємської зірки, що привела волхвів до місця народження Христа.
Наші предки використовували натуральні матеріали / Фото Shutterstock
Політичні та культурні зміни традиції
У радянські часи ялинка отримала світське значення й стала атрибутом Нового року, а не Різдва. Релігійні традиції були під жорсткою забороною, тому замість дідуха тоді ставили саме "новорічне дерево", а на верхівці з'явилася червона зірка, яка замінила різдвяну.
Тоді ж почалося масове виробництво фабричних ялинкових іграшок. Популярними стали скляні кулі, фігурки тварин, героїв казок, сніжинки. Гірлянди замінили свічки, а з появою електричних гірлянд ялинка почала сяяти ще яскравіше.
Українці відроджують давні традиції / Фото Shutterstock
Відродження традицій
У незалежній Україні святкування Різдва повернулося разом із традиційними символами. Сьогодні багато родин поєднують сучасні й старовинні способи прикрашання ялинки. В моді знову натуральні прикраси: дерев'яні, солом'яні, вишиті або зшиті вручну. І це не лише про повернення до коріння, а й про екологічний вибір.
Прикрашання ялинки – родинна традиція багатьох українців / Фото Shutterstock
Зараз ялинка для українців – це уособлення святкової радості та єднання родини. Її прикрашання для багатьох стало сімейною традицією, яка передається від покоління до покоління. Разом із колядками, різдвяними вертепами й смачною кутею новорічна красуня створює чарівну атмосферу свята.
Сучасна українська ялинка, прикрашена яблуками, горіхами, свічками та скляними іграшками, нагадує про важливість зв'язку з предками та рідну культуру. Вона роками залишається символом тепла, надії та продовження культури, яку ми успадкували від наших предків.