24 Канал спільно з Kalganoff розповідає більше про українські святкові традиції. У п'ятому випуску спецпроєкту "Коріння нації" ми досліджуватимемо історію "Щедрика", його трансформацію в "Carol of the Bells" і значення для світової музики та української ідентичності.
Буде цікаво Усе, що ви не знали про кутю: історія, традиції й особливості приготування найріздвянішої страви
Українська сила – у вікових традиціях
У час, коли Україна бореться за свою ідентичність, кожен із нас дедалі більше відчуває важливість зв'язку з власними коренями.
Відродження звичаїв, осмислення історії та пошук відповідей на питання про наше походження стали частиною сучасного життя українців. У цьому процесі вагоме місце займає повага до культурної спадщини, що стало основою бренду Kalganoff.
Українське горілчане мистецтво – це невіддільна частина національної історії, що формувалася століттями. Kalganoff звертається до джерел, відновлюючи стародавні рецепти, які передавалися з покоління в покоління.
Бренд Kalganoff відроджує українські традиції: відео
Особливу роль у рецептурі бренду відіграє корінь калгану, який наші предки називали "коренем чоловічої сили". Саме він додає напоям унікального смаку й аромату, підкреслюючи автентичність української культури.
Kalganoff вдало поєднує традиції із сучасними технологіями. Виробництво бренду розташоване в історичному місті Збараж, що на Поділлі. Тут із 1946 року зберігаються секрети української горілчаної майстерності. Сьогодні завод обладнаний сучасною італійською технікою, що забезпечує найвищу якість кожної пляшки.
Kalganoff – це вибір тих, хто цінує свою історію, пишається національними традиціями та прагне зберегти їх для майбутніх поколінь. Адже українська культура – це скарб, який надихає творити нові сенси, залишаючись вірними своїм кореням.
Kalganoff – відроджуємо українські традиції разом / Фото Kalganoff
Коріння та створення "Щедрика"
"Щедрик" має давнє народне походження. Це була щедрівка, тобто обрядова пісня, яку виконували під час святкування Нового року за старим стилем. У ній співали про ластівку, яка прилітає й віщує господарям щедрий рік. Текст пісні відображає традиційні вірування українців – природа, родючість і добробут відіграють тут центральну роль.
Хоровий диригент Микола Леонтович почав працювати над обробкою цієї щедрівки на початку XX століття. Перший варіант твору з'явився у 1901 році, але композитор ще довго удосконалював свою роботу, намагаючись створити унікальне багатоголосся.
У 1916 році хор Київського університету під керівництвом Олександра Кошиця вперше виконав завершену версію "Щедрика". Пісня миттєво завоювала популярність завдяки оригінальному музичному рішенню: постійно повторюваний мотив створює ефект "дзвіночків", що додає мелодії особливої магії.
Щедрик виконували на Старий новий рік / Фото Shutterstock
Світовий дебют: гастролі хору Кошиця
Після проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) у 1918 році новий уряд вирішив популяризувати українську культуру за кордоном. Олександру Кошицю доручили організувати хорові гастролі, і саме "Щедрик" став одним із головних номерів програми.
У 1921 році хор Кошиця виконав його у Карнегі-Холлі у Нью-Йорку. Аудиторія була вражена незвичайною мелодією, яка відрізнялася від звичних різдвяних пісень Європи й Америки. Завдяки цим гастролям українська пісня почала поширюватися світом.
"Щедрик" захопив усіх у Карнегі-Холлі / Фото Shutterstock
Перетворення в "Carol of the Bells"
У 1936 році український композитор Петро Вільговський, який працював у США, створив англомовну версію "Щедрика". Він написав текст про дзвіночки, які сповіщають про прихід Різдва.
Ця адаптація отримала назву "Carol of the Bells" і швидко стала популярною в Сполучених Штатах. Мелодія звучала в різдвяних хорових програмах, на радіо й телебаченні. Згодом її почали виконувати в усьому світі.
Сьогодні "Carol of the Bells" є невіддільною частиною святкової атмосфери. Її можна почути:
- у різдвяних фільмах, таких як "Сам удома" (1990),
- у численних рекламах, присвячених зимовим святам,
- у виконанні хорових колективів, оркестрів, джазових ансамблів і навіть рок-гуртів.
Мелодія "Щедрика" адаптується до різних музичних жанрів і стилів, що робить її універсальною.
Англомовну версію "Щедрика" полюбив увесь світ / Фото Shutterstock
"Щедрик" – об'єднує людей через музику
Для українців "Щедрик" – це більше, ніж пісня. Це символ ідентичності, який підтверджує, що наша культура здатна впливати на весь світ, об'єднуючи людей через музику.
У складні моменти національної історії "Щедрик" був своєрідним культурним послом. Його виконання за кордоном нерідко стає проявом підтримки української незалежності та солідарності.
Наприклад, під час Різдва 2022 року "Щедрик" часто виконували у великих концертних залах світу як символ підтримки України під час війни.
Сьогодні твір Леонтовича продовжує жити в нових інтерпретаціях. Хоч українські й закордонні артисти й створюють власні аранжування, проте зберігають дух оригіналу.
Особливе місце займають сучасні технології: електронна музика, відеоінсталяції та мультимедійні шоу, які використовують мотиви щедрівки.
Українські традиції об'єднують / Фото Shutterstock
"Щедрик" є унікальним прикладом того, як національне може стати глобальним. Він показав усім, як мистецтво долає кордони та створює мости між культурами. Ця мелодія живе вже понад століття й, безумовно, продовжуватиме надихати нові покоління.