І навіть якщо його ініціатива ні до чого не призведе, то може виникнути наступна. 17 жовтня Європейський суд з прав людини визнав люстрацію п'яти українських чиновників порушенням їх прав.
Читайте також: Зеленський та війна з Росією: на що готовий піти президент заради миру
На думку суддів, люстрація застосовувалася до дуже широкого кола осіб, що призвело до незаконного звільнення заявників. Один із цих посадовців заявляв, що до ЄСПЛ подано 124 позови від люстрованих державних службовців. Формально це означає, що більшість позивачів, які намагаються судитися з нашою державою через люстрацію, зможуть відсудити у неї по 5 тисяч євро компенсації. Загалом – це не так і страшно. Можна навіть вважати це таким собі люстраційним податком.
Ну тобто ми з вами заплатимо колишнім високопосадовцям за те, що ми не бачили їх стільки часу при владі. Це значно дешевше, ніж шкода яку вони б могли заподіяти, залишившись на посадах. Але якщо відсунути жарти у бік – то нескінченно тягнути з цим питанням Конституційний суд не може.
В українських судах зупинено провадження у декількох сотнях справ люстрованих. Зупинені вони "до винесення роз'яснення суду конституційного". А він тягне час і не квапиться розглядати закон. Там або вважають окремі положення закону неконституційними й соромляться про це нам з вами сказати, або затягують час з інших причин, наприклад, хочуть його анулювати, але чекають на вдалий момент.
У будь-якому разі – це питання тягнеться понад 4,5 роки й дійсно позбавляє чиновників часів Януковича права на справедливий суд. А ті у свою чергу виграють позови проти України. Тому я думаю, що рано чи пізно або парламент торкнеться цього питання, або наш чесний і принциповий Конституційний суд.
В українських судах зупинено провадження у декількох сотнях справ люстрованих
Яким буде їхнє рішення – багато у чому залежить від нас з вами й від нашої готовності виходити на вулиці та чинити тиск. Але спершу поговорімо про сам закон.
Що передбачає закон про люстрацію
Закон "Про очищення влади" набув чинності 5 років тому. Він визначає критерії, за якими деяким посадовцям закривається доступ до державної служби. Зокрема він застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року вищу керівну посаду з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. А також тих державних чиновників, які обіймали посаду у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені у цей період з відповідної посади за власним бажанням. Ці люди не зможуть працювати в органах державної влади впродовж найближчих 10 років.
Під дію закону потрапляють декілька категорій:
• особи, що здійснювали відповідні функції за час президентства Януковича;
• колишні співробітники органів, що мали стосунок до тоталітарного режиму часів існування СРСР;
• посадовці, що не змогли підтвердити законність джерел набуття у власність наявного у них майна.
Останній пункт, як ви розумієте, не дуже працює, але, насправді, не лише він. Автоматична люстрація торкається певного кола осіб, частина з яких може бути й не самими поганими людьми та чиновниками. Але в Україні, де судді й досі є залежними та корумпованими, де Баришівський районний та Київський окружний адміністративний суди скоро почнуть скасовувати закони фізики, реалізувати індивідуальну люстрацію тощо, було б складно бути хорошими.
Люди вимагають люстрації
Тому попередня влада сама саботувала цей закон у різні способи. У січні 2015 року Порошенко погодив поновлення на посаді колишнього командувача Сухопутних військ ЗСУ Геннадія Воробйова на посаді першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ. А у квітні Порошенко скасував люстрацію першого заступника секретаря РНБО ексміністра оборони Михайла Коваля.
Обоє, до речі, гарні офіцери й дійсно були потрібні у той скрутний час. На жаль, Воробйов уже помер. Таким чином на посади було повернуто ще близько 10 силовиків. Водночас, Порошенко вивів з-під люстрації Олександра Терещука, якого пов'язували з неправомірними діями проти активістів під час Революції гідності.
На свої або нові посади службовці повертались у різні способи. Наприклад, через рішення суду. Так, ексзаступник начальника головного Генпрокуратури Олег Валендюк подав позов на ГПУ про визнання не правовірними дій, спрямованих на звільнення його з посади. І червня 2019 року він працював головою головного управління СБУ в Києві та Київській області.
Фіскали отримували статус учасника АТО, приїжджаючи в Краматорськ на декілька днів, щоб використати це як аргумент для збереження посади. Колишнього заступника голови АПУ залишали на посаді всупереч закону, оскільки в Адміністрації стверджували, що його посада нібито не міститься в переліку люстраційних.
Читайте також: Навіщо Росії боснійський сценарій на Донбасі: дипломат про широку автономію
Власне з претензій європейців до нашого закону – це "автоматичне" звільнення посадовців. Так, на першому етапі під так звану автоматичну люстрацію потрапили вищі посадовці – керівники міністерств, їх заступники, керівники центральних органів виконавчої влади. Згідно з чинним законодавством, це політичні посади й вони повинні нести політичну відповідальність. Ну, і додайте сюди те, що режим Януковича у нас не визнаний злочинним чи окупаційним на державному рівні.
А оскільки Україна є підписантом Конвенції з захисту прав людини, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання. І, якщо враховувати позиції Європейського суду, то одним зі способів здійснити люстрацію, не порушуючи норм Конвенції, означає провести її в індивідуальному порядку. Тобто відкрити тисячі судових проваджень і доводити, наприклад, причетність кожного високопосадовця часів Януковича до узурпації влади.
Важливо знати, що в остаточних висновках Венеціанська комісія визнає за Україною право на пошук власного балансу між так званою автоматичною люстрацією і принципом індивідуальної відповідальності за скоєні незаконні діяння. Взагалі в європейських країнах люстрація – це про ліквідацію спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів та зачистку органів влади від комуністичних партійних функціонерів, співробітників КДБ та їх агентів.
Як діє принцип люстрації у світі
► В Естонії радянській панівній еліті було закрито доступ до влади двома законами. З 1992 претендент на будь-яку виборну або чиновницьку посаду від президента до депутата місцевої ради повинен був скласти присягу. Вона засвідчувала, що він не перебував на службі в органах безпеки країн, які окупували Естонію, або в органах розвідки чи контррозвідки. Також не був їх агентом, не брав участі у переслідуванні й репресіях проти.
► У Латвії з 1994 року заборонено балотуватися на будь-яких виборах колишнім співробітникам спецслужб СРСР і Латвійської РСР, а також тим, хто залишався членом КПРС і її латвійського відділення після 1991 року.
► У Німеччині у 1991 році ухвалено Закон про документацію Штазі (Міністерство державної безпеки Німецької Демократичної Республіки) і засновано Відомство з управління архівами Штазі. Це відомство і зайнялося перевіркою держслужбовців на предмет співпраці зі Штазі. Розроблено каталог критеріїв, за якими можна оцінювати ступінь причетності. У 2019 році дію закону подовжили до 2030 року для перевірки деяких категорій чиновників та осіб з мандатами на можливу співпрацю зі Штазі. Ну тобто до кінця дії закону багато з тих кого він торкається просто і банально вимре.
Було розроблено каталог критеріїв, за якими можна оцінювати ступінь причетності
► У Польщі колишніх співробітників та агентів спецслужб старого режиму не звільнили автоматично, а зобов'язали їх зізнатися у цьому. Зізнатися у співпраці зі спецслужбами Польської народної республіки чи СРСР людина повинна, якщо балотується в парламент або місцеві органи влади. Польська модель полягає в тому, що вони не карають за співпрацю зі спецслужбами режиму, але карають за приховування правди в люстраційній декларації.
► У Чехії у 1990-х роках було взагалі проведено масову люстрацію. За кількома люстраційними законами, перевірили на предмет зв'язку з номенклатурою компартії й спецслужбами понад 140 тисяч чиновників, суддів, керівників державних освітніх установ. Викритих у співпраці з тоталітарним режимом позбавляли права займати державні посади. Після повалення комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі (з 1989 по 1991 роки) їх почали сприймати, як тотальне зло. І це трохи спрощувало боротьбу.
Ми ж окрім комуністичного боремося із наслідками злочинного режиму Януковича. І для частини європейців це виглядає місцями як боротьба з політичними опонентами. З політичними опонентами, які спочатку узурпували владу, потім не звільнились, коли їх колеги віддавали накази розстрілювати людей на Майдані, а потім розпалили війну.
Заборони, встановлені законом про очищення влади, діятимуть ще 5 років. Після чого його фігуранти зможуть повернутися на держслужбу. За цей час його можуть скасувати, посилити, чи лишити як є. Це можуть зробити і Конституційний суд, і Верховна Рада. Це точно призведе до масових протестів на межі заворушень. Тому цієї теми торкатимуться акуратно.
То чи є закон про люстрацію справедливим? Ні, не є. Той самий покійний генерал Воробйов прекрасне тому підтвердження. Як і будь-який автоматичний закон він призводить до того, що хоча б хтось від нього постраждає незаслужено. Чи потрібно його при цьому скасовувати? Ні. За наявної системи корумпованих і залежних судів не можна. Можна придумати механізм точкового виведення з-під люстрації під пильним контролем громадськості.
А ще можна лишити усе як є. Конституційний суд може визнати відповідність закону Конституції. Це розморозить частину справ в українських судах і все одно дасть комусь можливість відновитися на посадах. Але в цілому змусить понести хоч якусь відповідальність частині тих, через кого ми чули постріли спочатку у центрі Києва, а потім на сході.
Закон "Про очищення влади" має показати усім, що з нами так не можна. Хоча я дуже сподіваюсь, що ним усе не закінчиться і справи Майдану та розпалювання війни будуть розслідувані. Управління, відповідальне за справи Майдану у Генеральній прокуратурі уже створене. Це добре. Це дає надію на повернення пана Єфремова і компанії за ґрати. Гучність вереску колишніх посіпак Януковича тут не може не вселяти оптимізму.
Читайте також: Масові протести "Ні – капітуляції": який вибір стоїть перед Зеленським
У закону "Про очищення влади" цікава історія. Його ухвалив той самий парламент, який голосував за диктаторські закони. І ухвалив він його під тиском вулиці. Під тиском людей, які хотіли справедливості. Його місцями обходили чи саботували. І продовжують обходити при новій. На мою думку, доля цього закону лишається у наших руках і залежатиме від нашої здатності до мобілізації. Думаю що якось впораємось