Лише поле й дорога
Коли на 19 день я зайшов у Кіровоградську область, стало значно складніше. Дорогою мені вже не траплялися магазини, готелі чи села, лише – поля й природа. То ж можливості випити кави немає.
Читайте також "Дружба" лише по ТБ: Китаю насправді вигідні невдачі Росії
Я щасливий, що тепер у мене є супровід, адже місць для відпочинку, окрім автомобіля, не було ніяких. Будинок, у якому я планував залишитися на ніч, був повністю зайнятий, то ж нам довелося їхати в Кропивницький, що було за 70 кілометрів. Зранку ми повернулися на те саме місце, де я завершив свій шлях.
Ще одна проблема – відсутність мережі. В автомобілі у мене є Starlink, але я практично його не використовую. Не можу дозволити собі витрачати час на його розкладання.
Наступного дня я зупинився в чудовому кафе "Вірменія". Власники закладу годують українських військових абсолютно безкоштновно. Якщо треба, то й нічліг безкоштовний пропонують. Пані Сильва та її чоловік – дуже хороші люди. Вони допомагають військовим з перших днів повномасштабної війни. Вони нагодували мене й запропонували скласти їжу ще в дорогу, але я відмовився.
Одна зі стін кафе повністю завішана шевронами українських захисників, яких пригощали у "Вірменії".
Петро у закладі, який годує українських воїнів / Фото волонтера
Петра безкоштовно пригостили смачним обідом / Фото волонтера
До речі, автомобіль, який передали з Чехії, приїхав ще з гуманітарною допомогою, то ж ми вже передали її на фронт.
Волонтер пройшов вже понад 800 кілометрів пішки / Фото Петра
Петро піде до кінця навіть, якщо донатів не буде
У вівторок я планую дійти в Кропивницький. Там мені зроблять 3-й укол від сказу.
Дякуємо всім за підтримку. Для мене зрозуміло, що я не зберу ту суму, яку планував. Наразі зібрано лише приблизно 10%. На жаль, це не від мене залежить. Але я доведу справу до кінця навіть, якщо ніхто не надішле ні копійки.
Наразі вдалося зібрати 125 тисяч крон, 37,5 тисячі гривень, 225 євро.