“Традиції, в яких виросла, вона безумовно пронесла їх через своє життя“, - говорить хранитель колекції Музею українського народного декоративного мистецтва Олена Шестакова.
Її історія почалась у 1935 році, коли на сільському базарі рушники, вишиті за ескізами Примаченко, побачила відома київська художниця. Життя тоді закрутилося - поїздка до столиці, експерименти з гончарством, перші захоплені відгуки та експозиції у Варшаві, Софії, Монреалі, Пекіні, Парижі.
“Є академічне мистецтво, а є мистецтво, яке йде зсередини - від душі і серця“, - коментує творчість Примаченко скульптор і колекціонер Олег Пінчук.
Корективи у життя внесла війна. Лише по її закінченні, долаючи хворобу, що прикувала до ліжка, Примаченко повертається до малювання. Знаходить в ньому сили та шукає порятунку. Попри складний характер, збирає навколо себе прихильників, вчить малюванню.
“Була у спілкуванні дуже різною. Вона могла не прийняти людей, які прийшли. Якщо це приходили люди, які їй були енергетично близькі, вона обов’язково їх гарно приймала“, - каже хранитель колекції Музею українського народного декоративного мистецтва Олена Шестакова
Постійно вдосконалюється і сама Примаченко. Картини збільшуються за розміром, кольори стають яскравішими. А на полотнах - долі людей.
Пабло Пікассо - один з прихильників Примаченко
“Це - унікальний талант, який помножений на дуже велику працю“, - продовжує хранитель колекції Музею українського народного декоративного мистецтва Олена Шестакова
У 70-ті роки Марія Примаченко знаходить ще один спосіб висловитися - її роботи відтепер підписані, присвячені конкретним людям, ситуаціям. Вона протестує проти злого і вірить в добро. Завжди дає ще один шанс, але балансує на межі.
Подейкують, що одним з прихильників художниці став Пабло Пікассо, саме картини Примаченко витягнули його зі стану депресії. Вдома ж її праця і далі залишається недооціненою. Роботи, вартістю на мільйони, купують за безцінь. Усе життя вона так і проживе в рідній Болотні, у простій селянській хаті з дахом, що протікає.
Новий погляд на Примаченко в часи незалежності
Лише за незалежності творчість Примаченко знову стає помітною. Дизайнери створюють колекції одягу, а в живописі з’являється новий стиль. Втім, повторити унікальний талант майстрині не вдається нікому.
“Вона є феноменом українського мистецтва. Вона всією душею любила Україну, і вона змогла створити свій неповторний світ. Але він і передає дух України“, - каже директор Музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець.
Невичерпна енергія робіт мисткині до сьогодні навчає з оптимізмом дивитися на проблеми сучасного світу. Сама ж Марія Примаченко та її складна доля стає синонімом України, її дороговказом.