Італійський пілот Moto GP змушував експертів перейнятись єдиним питанням. Коли саме він впритул наблизиться до титулу чемпіона світу? Швидкість Марко стала помітною ще у серії Міні-Мото. На чимось кумедних маленьких байках Сік, як його називали друзі, гасав у Першості Італії з 9 років. Час минав непомітно. У 21 Сімончеллі приєднався до когорти вже титулованих улюбленців нації. Марко став чемпіоном планети у класі 250 кубічних сантиметрів. Уся Італія бачила в пишноволосому хлопчині наступника Валентіно Россі - близького друга Марко, з яким жили зовсім поруч на Півночі країни. Разом тренувались, влаштовували імпровізовані змагання у паузах між гонками.
Марко не боявся падінь
І от у 2010-му настав момент, який віддавна ні у кого не викликав сумніву. Сімончеллі отримав у побратими байк Королівського Класу - став учасником елітного чемпіонату MotoGP - пілотом “Хонди Гресіні”. Його відразу ж полюбили у паддоку і водночас остерігались на трасі. Марко не визнавав ні авторитетів, ні різниці у можливостях техніки. Сік не займався колекціонуванням очок. Перегони ж для того, щоб обганяти. От і атакував на кожному клаптику траси. І байдуже хто попереду, дебютант чи чинний чемпіон світу. Або пройду зараз і фінішую на позицію вище, або… не фінішую.
Впродовж свого другого сезону в еліті Марко достроково завершив 4 гонки. Щоб випередити хлопців на швидших байках потрібно було ризикувати. А якщо ти не ризикуєш, ти - не гощик. Саме так говорив легендарний Айртон Сенна. Марко - був гонщиком. Авантюрний стиль пілотування вже допоміг здобути два поули і два подіуми. Сімончеллі упевнено йшов перевіреним шляхом. Стежиною протоптаною у молодших класах. У перші сезони шукав межу. Далі – боровся за чемпіонський титул.
Боровся б…Якби не триклята осінь 2011-го…
Спортивний світ ще встиг перевести подих після трагічної смерті Воутера Вейланда на “Джиро ді Італія”. У вересні світ сколихнула жахлива авіакатастрофа у якій загинули хокеїсти ярославського “Локомотива”. У жовтні - в божевільній аварії на овалі у Лас-Вегасі загинув екс-чемпіон Індікар Ден Велдон…
Наступного дня після похорону британця Сімончеллі готувався до гран-прі Малайзії. Нещодавно підписавши контракт на наступний рік, етапом раніше фінішувавши на рекордній другій позиції, як завжди життєрадісний Сімончеллі записував відеопривітання для фанів. Залишилось докласти останнє зусилля, для того, щоб довезти байк не заводської команди до першої у кар’єрі перемоги.
Перемоги - дочекатись якої так і не судилось…
На другому колі гонки… В одинадцятому повороті “Сепангу”… Сімончеллі не втримався верхи на байку… І божевільним вихром влетів просто під колеса Коліна Едвардса та … Валентіно Россі…Розбирати польоти немає змісту… Пізно…
У фатальній аварії не винен ніхто. Уникнути доленосного зіткнення Россі з Едвардсом не дозволяли закони фізики, на тлумачення яких потрібні години…Не дозволили неписані закони Долі…Господь, насправді, любив Сімончеллі. У Чемпіонат де немає падінь, немає травм, немає поразок Він обрав саме Марко…Такого безкомпромісного в гонках і такого життєрадісного поза трасою…