Європейські партнери та українські експерти наголошують: головним завданням має стати створення таких умов, за яких молоді українці самі захочуть залишатися або повертатися додому. Про це пише EU NEIGHBOURS east.

Яке майбутнє чекає Україну?

За даними UNICEF та Міністерства молоді України, з 2022 року близько 1,7 мільйона молодих людей виїхали з України. Ще сотні тисяч молодих українців захищали державу на фронті, а приблизно 2 мільйони належали до категорії NEET – тобто не навчалися, не працювали та не проходили професійної підготовки.

Водночас українська економіка вже відчувала значний дефіцит працівників. За даними квартального опитування підприємств Національного банку України, половина компаній заявляла, що нестача кадрів стримувала розвиток їхнього бізнесу.

Перший довгостроковий прогноз уряду щодо ринку праці також показав масштаб майбутньої потреби. До 2036 року українській економіці може знадобитися близько 2,6 мільйона нових працівників.

Особливо гостро потреба в кадрах відчуватиметься у сфері відбудови. Попит на працівників будівельної галузі, за прогнозом, може зрости більш ніж удвічі – приблизно з 520 тисяч у 2025 році до понад 1,2 мільйона.

Також Україні будуть потрібні інженери, архітектори, лікарі, фахівці з реабілітації та психологи. Окремий попит збережеться на вчителів, цифрових спеціалістів, юристів та державних службовців, які працюватимуть із правилами та стандартами ЄС.

Одним із головних викликів для України залишається повернення молодих людей, які під час повномасштабної війни виїхали до інших країн.

Під час Конференції з питань відновлення України у Гданську експерти наголошували, що українська молодь за кордоном уже стала частиною європейського суспільства. Водночас частина молодих українців продовжує навчатися та працювати в ЄС і може не планувати повернення.

Виконавча директорка Національного українського молодіжного об'єднання Олена Подобєд-Франківська зазначила, що не очікує повернення більшості українців, які вже адаптувалися за кордоном.

Вона наголосила, що українцям необхідно створювати системні умови для залучення діаспори, адже українська молодь стала цінним ресурсом для країн, які її прийняли.

Водночас експерти застерігають від спроб морально тиснути на тих, хто залишив Україну. На їхню думку, рішення про повернення має залежати передусім від можливостей, які людина бачитиме для себе в Україні.

Одним з інструментів підтримки молоді називають Молодіжну гарантію ЄС. Вона передбачає, що молодій людині протягом чотирьох місяців після завершення навчання або втрати роботи мають запропонувати якісне працевлаштування, продовження освіти, професійне навчання або стажування.

Україна також прагне розширювати співпрацю з європейськими інституціями у сфері освіти та ринку праці. Зокрема, йдеться про допомогу молоді, яка належить до категорії NEET, та створення умов для отримання необхідних навичок.

Директорка Європейського фонду освіти Пілві Торсті наголосила на важливості інвестицій у молодь та освіту. За її словами, взаємодія України та ЄС має приносити користь обом сторонам, а рішення щодо майбутнього молодих людей не варто зводити лише до проблеми "відтоку мізків".

Українські представники своєю чергою наголошували, що європейська інтеграція має бути відчутною для молоді не лише через ухвалення законів, а й через нові можливості в освіті, роботі та професійному розвитку.

Війна суттєво вплинула на плани молодих українців. Дослідження Британської Ради показувало, що багато хто уникав довгострокового планування та залежав від того, яким буде результат війни.

Водночас між молодими людьми, які залишилися в Україні, та тими, хто виїхав, поступово формувався фізичний і психологічний розрив. Експерти вважають, що після завершення війни важливо не поглиблювати його, а створювати умови для взаємодії.

У цьому контексті освіта та професійна підготовка стають не просто соціальною політикою, а одним із ключових елементів майбутньої відбудови України.

Ми хочемо перейти від режиму виживання до режиму розвитку,
– підсумувала Олена Подобєд-Франківська.

Для України це означатиме не лише відновлення зруйнованої інфраструктури, а й формування нового покоління фахівців, які зможуть розвивати державу та поглиблювати її інтеграцію з Європейським Союзом.