"Росія не розвалюється, вона гниє": Накі пояснив, що відбувається з економікою та режимом Путіна

Російська економіка продовжує витрачати величезні кошти на війну, тоді як у цивільних галузях накопичуються проблеми, а населення стикається зі зростанням цін, боргами та скороченням робочих місць. Попри це, країна не переживає миттєвого колапсу, на який багато хто очікував від початку повномасштабного вторгнення.

Російський опозиційний журналіст Майкл Накі у матеріалі для YouTube-проєкту 24 Каналу пояснив, чому нинішню ситуацію в Росії порівнює з останніми роками існування Радянського Союзу. Він проаналізував економічні показники, наслідки війни та процеси, які, на його переконання, поступово послаблюють путінську систему.

Росія повторює шлях пізнього Радянського Союзу

На 74-й день народження Путіна російська влада продовжує демонструвати впевненість у стабільності країни, однак становище самої Росії стає дедалі складнішим. Накі звернув увагу, що економічні проблеми, наслідки війни та зростання небезпеки для звичайних громадян накопичуються поступово, тому їх не завжди сприймають як ознаки великої кризи.

У суспільних дискусіях про майбутнє країни сформувалися дві протилежні позиції. Одні постійно прогнозують швидкий крах російської економіки, тоді як інші вказують на роботу магазинів, низьке офіційне безробіття та зростання окремих показників як на доказ того, що система витримує навантаження.

Росія не руйнується, вона гниє. Це схожі за симптомами процеси, різниця лише у швидкості. Немає негайного колапсу, якого багато хто чекає вже роками, але немає й стабільності та стійкості, про які мріють. Рік за роком, місяць за місяцем, день за днем життя в Росії стає гіршим,
– наголосив Накі.

Зовні російська економіка ще може демонструвати позитивні цифри. Зокрема, у виступі журналіст навів дані про зростання ВВП на 6% за вісім місяців, безробіття на рівні 2,2% та збільшення реальних зарплат у липні на 4,3% порівняно з попереднім роком. За вересневим опитуванням Левада-Центру, на яке він послався, 60% росіян вважали, що країна рухається у правильному напрямку, а 76% схвалювали діяльність Путіна.

Проте такі показники не відображають стану всіх галузей і не означають, що накопичені проблеми зникають. Руйнування економічної системи може тривати роками, а окремі підприємства, установи та механізми державного управління продовжуватимуть працювати навіть після втрати колишньої ефективності.

Схожий процес, як пояснив Накі, відбувався в останні десятиліття існування СРСР. Радянська система не припинила існування раптово у грудні 1991 року, адже її економічне послаблення почалося задовго до політичного розпаду.

Обидві сторони помиляються, причому однаково. Обидві чекають на якусь подію. Крах у їхньому уявленні виглядає як вибух із конкретною датою, після якого починається інше життя. Гниття влаштоване інакше. Воно розтягнуте в часі, у нього немає одного дня, який увійде до підручників історії, і тому його так легко не помітити,
– пояснив журналіст.

Ще у 1969 році історик Андрій Амальрік написав есе "Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?", в якому передбачив можливий розпад системи. Тоді до його прогнозу ставилися скептично, хоча згодом виявилося, що він помилився насамперед із датою.

Радянські економічні показники погіршувалися поступово. За наведеними Накі даними, офіційне зростання національного доходу СРСР скоротилося з 7,7% наприкінці 1960-х до приблизно 3,5% у першій половині 1980-х років, а незалежні оцінки були ще нижчими. Академік Абел Аганбегян також звертав увагу, що в останні роки правління Леоніда Брежнєва виробництво значної частини промислових товарів уже скорочувалося.

Попри це, Радянський Союз продовжував функціонувати у звичному режимі ще багато років. Накі вважає, що нинішня Росія може так само поступово втрачати економічну стійкість без єдиної події, яку одразу назвуть початком її краху.

Війна поглинає російський бюджет

Однією з головних проблем російської економіки залишаються витрати на війну. У проєкті бюджету на 2027 рік, який розглянув Накі, на оборону передбачено 17,1 трильйона рублів, що є найбільшим запланованим обсягом від початку повномасштабного вторгнення.

При цьому реальні військові витрати в попередні роки перевищували початкові бюджетні плани. Новий проєкт передбачає загальні видатки на рівні 48,8 трильйона рублів і дефіцит у 5,5 трильйона, а протягом трьох років накопичений дефіцит може наблизитися до 16 трильйонів.

На оборону припадає близько 35% усіх витрат, а разом із сектором безпеки ця частка зростає до 44%. Ще 34,9% бюджетних видатків засекречено, тоді як фінансування низки цивільних напрямків планують скоротити.

Війна ніколи не дешевшає, її ціна завжди зростає. Усе, що не стріляє і не охороняє, скорочується до розмірів двадцятирічної давнини. І це лише план, а за всі роки війни фактичні витрати завжди були вищими,
– зазначив Накі.

Зокрема, за наведеними ним даними Reuters, видатки на соціальну політику планують скоротити на 7%, на охорону здоров'я – на 6,8%, а на освіту – на 6%. Порівняння нового проєкту бюджету з попередніми планами також показує зменшення фінансування медичних та освітніх програм.

Натомість збільшуються витрати на обслуговування державного боргу та державні засоби масової інформації. На відсотки за борговими зобов'язаннями заплановано 4,6 трильйона рублів, що на 21,6% більше за попередній план, а фінансування державних медіа має зрости на 43,2%.

Значне скорочення передбачене і для федерального проєкту боротьби з онкологічними захворюваннями. У бюджетних документах на 2027 рік для нього зазначено 3,9 мільярда рублів проти 44,9 мільярда в поточному році. Російське Міністерство охорони здоров'я пояснює це перенесенням частини фінансування до системи обов'язкового медичного страхування та запевняє, що загальний обсяг коштів не зменшиться.

Ситуацію критикують навіть представники російської політичної системи. Сергій Миронов назвав новий проєкт бюджетом стагнації, а скорочення регіональних витрат на охорону здоров'я за перше півріччя становило, за наведеними даними, 5,8%.

Гроші на розповіді про те, як добре живе країна, зростають швидше, ніж гроші на те, щоб вона справді так жила. А коли ми побачимо реальний дефіцит регіонів, кошти, яких бракуватиме, звичайно, забиратимуть у громадян,
– вважає журналіст.

Російський уряд уже підготував податкові зміни на 2027 – 2029 роки, від яких очікує додаткових надходжень на 3,7 трильйона рублів. Серед запланованих заходів Накі назвав прогресивне оподаткування окремих доходів за ставками від 13% до 22%, ПДВ на покупки в іноземних інтернет-магазинах, податки для виробників сировини та нові технологічні збори.

Додаткові платежі передбачають, зокрема, під час придбання смартфонів, ноутбуків і відправлення міжнародних посилок. Хоча частину цих платежів офіційно називають зборами, вони також збільшуватимуть витрати громадян і підприємств.

Ціни та комунальні тарифи зростають швидше за доходи

Високі військові витрати супроводжуються інфляцією, яка дедалі сильніше впливає на повсякденне життя росіян. Офіційний річний показник у серпні прискорився до 6,33% після 5,98% у липні, а Міністерство економічного розвитку підвищило прогноз інфляції на рік із 5,2% до 6,8%.

У вересні Центральний банк залишив ключову ставку на рівні 14% після десяти послідовних знижень, визнавши посилення інфляційних ризиків. Проте оцінки зростання цін самими росіянами значно перевищують офіційні показники.

За вересневим опитуванням ІнФОМ, проведеним на замовлення Центробанку, інфляція, яку відчуває населення, становила 15,1%, а очікування на наступний рік зросли до 14,2%. Найчастіше люди помічають подорожчання продуктів, зокрема м'яса, сиру, ковбаси, цукру, кави та чаю.

Двозначна інфляція в Росії давно існує, просто в реальності, а не в жонглюванні цифрами офіційних відомств, куди додають і здешевлення турів до Дубая. Людина без фінансової подушки першою розуміє, що офіційні 6% не мають нічого спільного з її чеком із продуктового магазину,
– пояснив Накі.

За наведеними ним показниками Росстату, цукор за рік подорожчав на 20%, курятина – на 16%, бензин – майже на 25%, а життєво необхідні ліки додали близько 9%. Водночас понад половина опитаних росіян воліє заощаджувати, а не витрачати гроші.

Додаткове навантаження створило підвищення комунальних тарифів із 1 жовтня. За оцінкою Центробанку, середнє зростання тарифів становило близько 15%, а за підсумками року може сягнути 17%.

Індексацію перенесли на період після виборів до Держдуми 20 вересня. Уже за кілька днів уряд дозволив шести регіонам збільшити тарифи ще сильніше, зокрема у Кузбасі, Марій Ел та Якутії.

У Ставропольському краї підвищення в окремих муніципалітетах, за наведеним прогнозом, може досягти 43,9%. Наступну індексацію на липень 2027 року оцінюють ще приблизно в 11%.

Державі гроші потрібні ще гостріше, ніж громадянам. Мінфін підвищив оцінку дефіциту бюджету на цей рік до 7,3 трильйона рублів, удвічі більше за план. А план перед цим уже збільшували,
– звернув увагу журналіст.

Для покриття дефіциту російська влада планує використати 459 мільярдів рублів із Фонду національного добробуту, а державний борг може наблизитися до 20% ВВП. Додаткові бюджетні потреби виникають на тлі скорочення нафтогазових надходжень, які залишаються важливим джерелом фінансування державних витрат.

Нафтові доходи більше не гарантують стабільності Росії

Попри відносно високі світові ціни на нафту, російський бюджет отримує менше доходів від нафтогазового сектору. Накі навів дані, за якими у вересні надходження скоротилися на 22% проти аналогічного періоду минулого року, а за дев'ять місяців падіння становило 17%.

Частину зібраних коштів держава змушена повертати нафтовим компаніям, щоб стримувати подорожчання бензину на внутрішньому ринку. Лише у вересні через демпферні та інші виплати їм перерахували 418,5 мільярда рублів, що становило близько 48% зібраних нафтогазових податків.

Нафтова залежність Росії нагадує журналістові становище СРСР у середині 1980-х років. Після зміни політики Саудівської Аравії ціна бареля впала з 27 доларів до менш ніж 10, а втрати радянської економіки, за оцінкою Єгора Гайдара, становили приблизно 20 мільярдів доларів щороку.

У нинішньої Росії нафта дорога. Проблема в тому, що довести нафтові гроші до бюджету заважають палаючі заводи, санкції та власні субсидії. Бюджет збирає гроші за нафту й одразу віддає майже половину назад, щоб бензин не став ще дорожчим,
– пояснив Накі.

Додаткові труднощі для російських компаній створюють санкції, які обмежують можливість продавати закордонні активи та проводити окремі операції. Накі навів приклад "Лукойлу", який стикається з обмеженнями щодо продажу своїх іноземних активів.

При цьому нинішні високі ціни на нафту можуть виявитися тимчасовими. У виступі журналіст пригадав, як у липні вартість російського сорту протягом короткого часу знижувалася приблизно до 40 доларів за барель.

Висока ціна на нафту зараз – це не якийсь природний ринковий тренд. Ми бачили, як російський сорт буквально за тиждень повертався до 40 доларів. Навряд чи нинішня ситуація триватиме вічно, а шок від падіння цін може бути порівнянним із тим, що добило Радянський Союз,
– припустив журналіст.

У 1963 році СРСР уже був змушений закуповувати мільйони тонн зерна за кордоном, витрачаючи на це значну частину золотих запасів. До середини 1980-х років імпорт продовольства став важливим чинником підтримання радянської економіки, а нафтові доходи допомагали оплачувати такі закупівлі.

Сучасна Росія, як вважає Накі, знову опиняється в ситуації, коли значна частина державних можливостей залежить від надходжень із сировинного сектору. Однак тепер до коливань цін додаються наслідки ударів по нафтопереробці, санкційні обмеження та постійне зростання військових витрат.

Цивільна промисловість скорочується, а компанії накопичують борги

Уповільнення російської економіки дедалі помітніше за межами військово-промислового комплексу. За наведеними Накі даними, промислове виробництво в серпні скоротилося на 6% у річному вимірі, а падіння зафіксували у 21 із 22 промислових секторів.

Індекс ділової активності в обробній промисловості другий місяць поспіль залишався нижче 50 пунктів, що свідчить про скорочення активності. Зайнятість у секторі зменшувалася десятий місяць поспіль, а експортні замовлення – одинадцятий.

Слабшає попит на одяг, папір, меблі та іншу цивільну продукцію. Міністерство економічного розвитку також погіршило прогноз інвестицій на рік: замість раніше очікуваного скорочення на 1,2% тепер прогнозує падіння на 5,4%.

Промисловість може місяцями коливатися біля нуля, а галузі одна за одною йти в мінус. І жоден із цих місяців не стане новиною, яку покажуть на Першому каналі. Гниття складається із сотень таких непомітних місяців. Його видно, лише якщо дивитися на все одразу,
– наголосив Накі.

Протягом попередніх років споживання в Росії підтримували військові зарплати, виплати контрактникам та державні замовлення. Однак ці кошти, за поясненням журналіста, не створювали стійкого розвитку цивільної економіки, а їхнє постійне надходження посилювало інфляційний тиск.

Тепер держава скорочує соціальні витрати, а роботодавці стримують найм працівників. Прогнозоване зростання реальних грошових доходів населення цього року становить лише 0,8%.

Проблеми помітні й на автомобільному ринку. Продажі нових легкових автомобілів у вересні скоротилися на 6,2% порівняно з попереднім роком. АвтоВАЗ визнав, що його виробничі плани розраховувалися на значно більший ринок, ніж той, який формується зараз.

Зростання, яким так пишалися оптимісти, трималося на грошах, які держава більше не може роздавати з колишньою щедрістю. Ці гроші не були створені економікою, вони фактично лише розганяли інфляцію. Оборонка зростає, але за рахунок спалювання державних коштів,
– пояснив журналіст.

Скорочення виробництва впливає і на вантажоперевезення. У вересні Російська залізниця перевезла на 1,2% менше вантажів, ніж роком раніше, зокрема скоротилися перевезення нафти, нафтопродуктів, металів та будівельних матеріалів.

Ще складніша ситуація в будівництві, яке тривалий час підтримувалося пільговою іпотекою. Кількість справ про банкрутство будівельних компаній зросла на 41%, а віцепрем'єр Росії Марат Хуснуллін визнав скорочення житлового будівництва на 14%.

Один із найбільших російських забудовників, компанія "Самольот", у першому півріччі втратив 31% виторгу та зафіксував збитки на 22 мільярди рублів. Компанія має значну заборгованість перед Сбербанком, а наприкінці вересня допустила затримку виплат за облігаціями, яку Накі назвав технічним дефолтом.

Фінансові труднощі поширюються й на інші підприємства. Понад 30 емітентів із початку року допустили дефолти за облігаціями, прострочена дебіторська заборгованість в обробній промисловості перевищила 2,6 трильйона рублів, а майже чверть банків у другому кварталі працювала зі збитками.

Скорочується кількість закладів громадського харчування, пекарень і кав'ярень. У московських торговельних центрах, за наведеними даними, пустують близько 12% площ, а російські авіакомпанії з травня до серпня перевезли на 7% менше пасажирів.

Труднощі авіації посилюються проблемами з обслуговуванням іноземних літаків і затримками сертифікації російських моделей. Заплановане виробництво нових літаків, зокрема МС-21 та Superjet, відстає від графіків, а керівництво "Аерофлоту" попереджає про необхідність додаткових субсидій на заміну двигунів.

Кузбас і дефіцит бензину нагадують останні роки СРСР

Однією з галузей, що найсильніше потерпають від економічних труднощів, залишається вугільна промисловість. У 2024 році її збитки становили 112,6 мільярда рублів, у 2025 році сягнули рекордного рівня, а за січень – липень поточного року перевищили 178 мільярдів.

За наведеними Накі даними, збитковими є 64,5% вугільних підприємств. Експорт російського вугілля до Китаю скорочується, тоді як Монголія нарощує поставки та має вигідніші тарифні умови.

У Кузбасі компанія "Мечел" оголосила про консервацію двох шахт, а на окупованій частині Донбасу працівники вугільних підприємств, за словами журналіста, не отримують зарплату від чотирьох до семи місяців.

Цю ситуацію він порівняв зі страйками шахтарів наприкінці 1980-х років. У липні 1989 року в Междурєченську гірники протестували через незадовільні побутові умови, зокрема відсутність мила, яке їм обіцяли протягом кількох місяців.

Серед вимог було 600 грамів мила на місяць на людину. За лічені дні страйк перекинувся на Донбас, а потім на інші вугільні регіони. Через два з половиною роки після того страйку Радянського Союзу вже не було,
– нагадав Накі.

Проблеми промисловості посилюються паливною кризою, яка стала помітною після серії ударів по російських нафтопереробних заводах. Лише у вересні, за наведеними журналістом даними, атаки безпілотників призвели до зупинки восьми підприємств у різних регіонах Росії.

Серед них Накі назвав Московський нафтопереробний завод у Капотні та Рязанський НПЗ, де було пошкоджено обладнання, пов'язане зі значною частиною потужностей підприємства. Він також послався на повідомлення Міністерства оборони України, наведене Інститутом вивчення війни, про виведення з ладу понад половини російських нафтопереробних потужностей.

До середини вересня, за озвученими даними, бензину А-92 не було на 45% заправок, а А-95 – на 53%. У деяких регіонах запровадили обмеження на продаж пального, зокрема у тимчасово окупованому Криму, Нижньому Новгороді та Московській області.

Найпомітніша тріщина проходить через заправки. Російські талони добре знайомі всім, хто застав кінець 1980-х років. Тоді за талонами в різних регіонах видавали ковбасу, цукор, мило та горілку. Тепер нормують бензин,
– зауважив журналіст.

Російська влада заборонила експорт бензину до кінця січня 2027 року та збільшила його імпорт із Білорусі. За даними, які навів Накі, у вересні білоруського пального ввезли у 4,2 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Після нових проблем із постачанням Путін також підписав указ, який обмежує публікацію інформації про біржові операції з бензином і дизельним пальним. Журналіст пов'язує таку закритість із небажанням російської влади демонструвати реальні масштаби проблем.

За серпневим опитуванням Левада-Центру, на яке він послався, 65% росіян стикалися з дефіцитом бензину, 68% – із перебоями мобільного інтернету, а 63% – зі збоями месенджерів. Для кожного третього проблеми на заправках суттєво ускладнили повсякденне життя.

Криза охопила металургію, аграрний сектор і ринок праці

Скорочення будівництва й промислового виробництва позначається на російській металургії. Попит на сталь за вісім місяців зменшився на 16%, а від початку 2024 року падіння, за наведеними Накі даними, досягло 31%.

Компанія "Сєвєрсталь" не очікує відновлення ринку раніше 2027 року. "Мечел" завершив перше півріччя зі збитками на 43,2 мільярда рублів, а його виторг скоротився на 23%.

Сталь використовується у будівництві, машинобудуванні та виробництві труб, тому зменшення попиту на неї відображає труднощі одразу кількох цивільних галузей. Подібні проблеми виникають і в сільському господарстві, хоча там причиною є не лише скорочення внутрішнього попиту, а й ускладнення експорту.

У аграріїв хороший урожай, але продати його нікуди. Через удари по портах Чорного та Азовського морів 20 мільйонів тонн зерна залишилися без покупців. Країна, яка роками хвалилася експортом зерна, тепер думає, як не дати фермерам розоритися на власному врожаї,
– розповів Накі.

За його даними, російський зерновий експорт може скоротитися приблизно до 39 мільйонів тонн замість 50 мільйонів, а ціна пшениці на півдні країни впала до 4 – 5 тисяч рублів за тонну. Також утворилися надлишки соняшнику, а Міністерство сільського господарства розглядало можливість запровадити тимчасовий мораторій на банкрутство фермерських господарств.

Тим часом роботодавці скорочують кількість вакансій. За наведеними журналістом даними, їх стало на 13% менше, ніж роком раніше, тоді як кількість резюме збільшилася на 25%, а конкуренція за робочі місця досягла восьмирічного максимуму.

Заборгованість із зарплати на кінець серпня зросла до 2,4 мільярда рублів, що на 47% більше, ніж рік тому. Близько 15,2 мільйона росіян працюють у неформальному секторі, а частина кваліфікованих працівників змушена шукати роботу на складах або в доставці.

Погіршення фінансового становища змушує людей активніше використовувати кредити, хоча отримати їх стає важче. Прострочена споживча заборгованість досягла 1,8 трильйона рублів, а середня повна вартість споживчого кредиту залишається на рівні близько 30% річних.

Різницю між зарплатами та цінами закривають боргами. Люди йдуть до мікрофінансових організацій, а ті продають борги колекторам. Навіть для лихварів цей бізнес уже перестає приносити гроші,
– пояснив журналіст.

У другому кварталі мікрофінансові організації передали колекторам борги на 43 мільярди рублів, а майже 40% самих таких компаній завершили квартал зі збитками. Водночас зростає попит на послуги ломбардів, де росіяни дедалі частіше закладають золото та ювелірні вироби.

Минулого року ломбарди видали позик приблизно на 412 мільярдів рублів, а цього року очікується подальше зростання. Накі звернув увагу, що на тлі скорочення цивільних галузей активніше працюють військові заводи, ломбарди, колекторські компанії та підприємства, пов'язані з протезуванням.

Війна поглиблює демографічну кризу та мілітаризацію дітей

Війна впливає на Росію не лише через державні витрати та економічні проблеми, а й через втрати особового складу. Накі порівняв масштаби нинішньої війни із радянською кампанією в Афганістані, на яку Кремль витрачав дедалі більше коштів протягом 1980-х років.

Офіційні радянські втрати в Афганістані становили близько 15 тисяч загиблих. Для порівняння журналіст навів підрахунки "Медіазони" та BBC, які станом на 21 вересня поіменно підтвердили загибель 258 989 російських військовослужбовців у війні проти України.

Це лише встановлені за відкритими даними випадки, тому реальні втрати можуть бути значно більшими. За оцінками, озвученими Накі, загальна кількість загиблих може становити близько пів мільйона, а сукупні втрати, включно з пораненими, оцінюють у 1,5 мільйона осіб.

Це сімнадцять Афганістанів. І до списку включені лише ті, чиї імена вдалося знайти. Брежнєвська п'ятирічка пишних похоронів ховала трьох старих, а путінська ховає сотні тисяч чоловіків,
– наголосив Накі.

Втрати розподілені між російськими регіонами нерівномірно. За наведеними журналістом даними, особливо високий рівень загибелі військових відносно чоловічого населення зафіксували в Туві та Бурятії, тоді як у Москві він значно нижчий.

Демографічні проблеми посилюються скороченням народжуваності. У Красноярському краї кількість народжень від 2014 року зменшилася майже вдвічі, а в самому Красноярську заплановане закриття пологових відділень викликало протест медичних працівників.

За перший квартал у Росії народилося близько 272 тисяч дітей, що на 6% менше, ніж за відповідний період попереднього року. Влада намагається реагувати виплатами вагітним студенткам і школяркам, які у низці регіонів становлять від 100 до 200 тисяч рублів.

Одночасно змінюється система шкільної підготовки. Росія запроваджує навчання керуванню безпілотниками, передбачає додаткові бали за відповідні навички та збільшує увагу до військових дисциплін.

У країні, де скорочується майже все, зростають лише окремі галузі: військові заводи, ломбарди, колектори та протезування. А дітей уже готують до того самого життя, яке веде нинішнє покоління, тільки з війною від самого дитинства,
– пояснив журналіст.

За даними "Верстки", які навів Накі, прокуратура подала майже 600 позовів до шкіл у щонайменше 42 регіонах, вимагаючи закупівлі макетів зброї та обладнання для тирів. Водночас учителі скаржаться на нестачу підручників для нових предметів військово-безпекової підготовки.

Такі зміни журналіст розглядає як продовження державної політики, за якої виховання дітей дедалі тісніше пов'язується з військовою службою. Поряд із цим російська влада змушена збільшувати фінансування протезування та реабілітації людей, які отримали тяжкі поранення на війні.

Росіяни звикають до катастроф і бояться виступати проти влади

Поступове погіршення життя Накі порівняв із останніми роками Радянського Союзу, коли масштабні катастрофи виявляли проблеми державної системи. Серед прикладів він назвав аварію на Чорнобильській АЕС, загибель пасажирського судна "Адмірал Нахімов", землетрус у Спітаку та катастрофу поблизу Аші.

Ці події супроводжувалися значними людськими втратами, а радянська влада не завжди могла швидко й відкрито повідомляти про їхні масштаби. Сучасну ситуацію в Росії журналіст також пов'язує зі зменшенням безпеки та обмеженим доступом до достовірної інформації.

Прикладом він назвав повідомлення про можливі випадки чуми в Іркутську, де після смерті співробітниці протичумного інституту, за озвученими даними, запровадили карантинні заходи в окремих медичних закладах. Під наглядом перебували 197 контактних осіб, із яких 189 госпіталізували.

Кремль заперечував значну частину повідомлень про захворювання, а сам Накі використав цю історію як одну з паралелей із радянським досвідом приховування або применшення проблем. Водночас наведені ним дані про чуму не є незалежно підтвердженим висновком про масштаб спалаху.

Небезпека для росіян також пов'язана з примусовим залученням до війська. Журналіст пригадав розслідування "Медіазони" про чоловіків, яких затримували на вулицях, забирали документи й змушували підписувати військові контракти.

Серед таких історій він навів випадки 63-річного Олександра Глєбова з Пензи та 49-річного Сергія Скрябіна з Кірова. Також існує ринок баз даних потенційних контрактників, за яких вербувальники отримують винагороду.

Безпеки в російському житті стає дедалі менше. Чоловіків можуть схопити просто на вулиці й вибивати підпис під контрактом. А ті, хто повертається з фронту, приносять війну додому,
– наголосив Накі.

Журналіст згадав кілька кримінальних справ за участю людей, які раніше воювали, зокрема в Москві та Новосибірську. За озвученими ним даними російського МВС, кількість тяжких та особливо тяжких злочинів минулого року досягла 627,9 тисячі, що стало найбільшим показником за попередні 15 років.

Водночас війна дедалі частіше зачіпає російські міста, які раніше не стикалися з регулярними атаками. Накі навів приклади ударів по Московській області у вересні та жовтні, під час яких повідомляли про загиблих, поранених, пошкодження житлових будинків, пожежі на промислових об'єктах і тимчасове закриття аеропортів.

Замість відкритого обговорення наслідків війни російська влада посилює переслідування людей, які виступають проти її політики. Кількість справ про державну зраду, шпигунство та інші політичні звинувачення, за наведеними журналістом даними, різко збільшилася після 2022 року.

Скаржитися на все це стає небезпечніше, ніж терпіти. Навіть системні комуністи в путінській Росії опинилися в автозаках. Люди хочуть, щоб усе закінчилося, але водночас не хочуть наражати власне життя на небезпеку,
– пояснив журналіст.

Накі нагадав про затримання понад 60 учасників акції КПРФ 4 жовтня, а також про заочний вирок авторові мультсеріалу "Масяня" Олегу Куваєву за антивоєнний епізод. На його переконання, репресивна система змушує навіть незадоволених громадян уникати відкритого протесту.

При цьому підтримка припинення війни не обов'язково означає готовність вимагати цього від влади. За соціологічними даними, наведеними Накі, рішення Путіна негайно завершити війну без попередніх умов підтримали б 81% росіян, однак страх перед наслідками відкритої незгоди залишається суттєвим стримувальним чинником.

Кремль не пропонує росіянам майбутнього без війни

Під час виступу на Валдайському форумі 1 жовтня Путін багато говорив про міжнародний порядок, відносини з іншими державами та військові питання. Проте, як звернув увагу Накі, у промові практично не було конкретного бачення того, якою має стати Росія після завершення війни.

Натомість російський диктатор знову використовував погрози на адресу західних держав. Зокрема, він говорив про можливість застосування всіх наявних засобів у разі нападу на Калінінградську область і згадував зброю, здатну завдати катастрофічних наслідків.

Паралельно Росія продовжує звинувачувати НАТО в ескалації, хоча сама погрожує використанням ядерного арсеналу. Накі згадав повідомлення про підготовку Альянсу до можливого російського нападу на східний фланг, а також заходи Естонії щодо посилення оборони.

Знаєте, чого немає в іменинника? Образу майбутнього. Насправді нуль слів про те, куди рухається країна. У всіх промовах Путіна й усій пропаганді повторюється одна думка: потерпіть. Але вони навіть не пояснюють, заради чого потрібно терпіти,
– наголосив Накі.

Журналіст звернув увагу, що Кремль не пропонує зрозумілих відповідей на питання про майбутні робочі місця, доходи населення, долю дітей та завершення примусового набору до армії. Натомість основними темами залишаються ракети, погрози Європі та можливе розширення військового протистояння.

Путін також заявив, що російська армія у вересні нібито захопила 1301 квадратний кілометр території. Однак Накі навів оцінки Інституту вивчення війни, за якими російські війська за той самий період просунулися на 175 квадратних кілометрів, втратили 256 і в підсумку мали від'ємний територіальний результат.

Такі розбіжності журналіст розглядає як ще одну ознаку відірваності офіційної російської риторики від реальної ситуації. Водночас усередині країни влада продовжує вимагати терпіння від населення, яке поступово звикає до нових обмежень.

Гниття не викликає паніки, до нього звикають. Кожен новий тариф, податок або черга на заправці вписуються у звичну картину й стають нормою. Людині здається, що гірше вже було й більше не буде, хоча кожне наступне погіршення просто розтягується на місяці,
– пояснив Накі.

Подібне звикання, як вважає журналіст, існувало і в останні роки Радянського Союзу. Після падіння Берлінської стіни в листопаді 1989 року Литва проголосила відновлення незалежності, згодом республіки заявили про державний суверенітет, а в серпні 1991 року провалився путч ДКНС.

У грудні того самого року були підписані Біловезькі угоди, після чого СРСР остаточно припинив існування. Фінальний етап розпаду тривав близько двох років, однак перед цим країна десятиліттями накопичувала економічні, політичні та суспільні проблеми.

Путінська система за своєю природою ще менш стійка. Вона тримається на одній людині, на нафті, яку дедалі складніше продавати й переробляти, та на війні, яка забирає все більше грошей і людей,
– заявив журналіст.

При цьому послаблення російської системи не означає, що вона перестає становити небезпеку для України. Накі нагадав про чергові російські удари по українських містах у день народження Путіна, зокрема про загиблих мирних жителів і дітей у Прилуках, а також про атаки на Київ і Харків.

Російська армія продовжує вести війну й отримувати фінансування, навіть коли цивільна економіка країни скорочується. Тому поступове погіршення становища Росії, на переконання Накі, не дозволяє визначити конкретну дату завершення війни або падіння путінського режиму.

Він порівняв нинішню ситуацію з тривалим шляхом СРСР від вторгнення в Афганістан у 1979 році до Біловезьких угод у 1991-му. Росія перебуває на п'ятому році повномасштабної війни проти України, а її подальша доля, як вважає журналіст, залежатиме від накопичення економічних і політичних проблем, одна з яких зрештою може стати вирішальною.

Майкл Накі пояснив, чому Росія не падає одразу: дивіться відео