Гра змінюється: чому мігранти залишають Західну Європу

Східні європейці активно повертаються додому, створюючи навантаження на й так проблемні економіки своїх країн. А от в ЄС не знають, ким замінити цих працівників. 24 канал переклав текст Foreign Policy про цю дилему.

Цікаво Євросоюз схвалив посилення візового контролю для іноземців: що відомо

Масове повернення додому

Пандемія ковіду викликала масове повернення додому у всьому світі / Фото Atlanta Journal-Constitution

Свіленград – маленьке містечко в Болгарії на 18 тисяч жителів, неподалік кордону з Туреччиною. Але там є два дуже прибуткових місця: казино та митниця. Як і багато де в Центральній та Східній Європі, воно активно втрачало жителів через еміграцію. Втім навесні 2020 року було зафіксовано дивне явище – зростання населення. "Вони повертались зі всього світу, в основному з Західної Європи", – сказав FP мер Анастас Карчев.

Читайте ще Болгарія та коронавірус: паралелі з Україною й сумні рекорди

Свіленград не став Лас Вегасом за одну ніч. Він не приваблював британських та французьких гравців на високих ставках. Але через COVID-19 багато людей повернулося. Така міграція отримала назву "тихе цунамі", яке одночасно з пандемією накрило схід Європи. У Болгарії все почалося в березні, для України – влітку (тоді приїхали сотні тисяч українців – 24).

Автор статті – дослідник при Єврораді міжнародних відносин Огніян Георгієв – пише, що для пояснення цього феномену його офіс в Софії зібрав дані за весну 2020 року.

Тоді, щоб в’їхати до країни, треба було зловити транспорт, який ходив нечасто, пройти через КПП та ще й провести 14 діб у карантині. Звісно, бажаючих подорожувати з такими умовами на відпочинок чи по справах було небагато. Тим не менш, 550 тисяч болгар повернулися в країну, за даними уряду. Основний маршрут – через Грецію.

В таких містах як Свіленград та інших йому подібних, 4-8% працездатного населення тоді сиділо на карантині, збільшуючи навантаження на працюючих. Але, зазначає дослідник, лише половина дійсно пішла на карантин. Тож реальні цифри значно вищі.

Втрата роботи була другою серед причин повернення на Батьківщину. Перша – бажання бути поряд з родиною. Більше 10% респондентів сказали, що більше повертатись у Західну Європу вони не планують. Серед тих, хто жив там більше року, таких вже 19%.

По всьому світу спостерігались тенденції повернення, але вони зникнуть через рік-два. Як тільки пандемія закінчиться, більшість повернеться до розвинутих країн. Але відносини ЄС та ЦСЄ (Центрально-Східна Європа – 24) мають три фактори, які виділяють їх з поміж інших .

Мобільність замість міграції: як зміниться ринок праці

Можливість вільно пересуватись стане важливішою за просто переїзд /Колаж ec.europa.eu

Скорочення населення в нашій частині Європи починалося давно. Цей регіон серед найбільш постраждалих від закордонної міграції. Такий тренд продовжується на Сході вже 30 років поспіль. Дотації ЄС переселенню навіть сприяли: ви отримуєте гроші, але втрачаєте людей. Які переїжджають на Захід у пошуках кращого життя.

Небезпечний процес Польща може перетворитися на Росію: як і чому це відбувається

Всередині ЄС "відтік мізків" призвів до ще більшого розколу та появи рухів проти мігрантів та вкрай правих партій та політиків. Деяким – як-от "Альтернативі для Німеччини" чи Марін Ле Пен – вдалося стати потужними політичними силами. Східні економіки зіткнулися з нестачею робочої сили. Вони не могли зростати так само швидко, як західні, щоб втримати таланти у себе вдома.

Подекуди регіони ставали геть безлюдними, що призводило до кризи, соціальних та політичних проблем. Все більше людей перебиралося до столиць або великих міст, де можливостей було більше. А провінція без них залишалася бідною та знекровленою.

Але не все так погано, пише вчений.

Економіки ЦСЄ наразі здатні поглинути принаймні частину репатріантів нової хвилі. На відміну від стагнуючих економік Латинської Америки, ці стабільно зростали (звісно, далеко не всі і не одночасно – 24). В Азії перенаселення тримає зарплати низькими та провокує пошук роботи за кордоном. А у Східній Європі головна проблема – саме робоча сила, що призвело до зростання зарплат.

Скоріше за все, відзначає Огніян Георгієв, скоро більшість товарів буде збиратися та продаватися в Європі. А отже, знадобляться працівники, для яких буде важливо членство країни в ЄС та вільне пересування в його рамках. Щоб вони могли планувати своє майбутнє та вирішувати, чи залишитись на одному місці ще на деякий час.

На зміну чистій міграції (еміграції чи іміграції) прийде людська мобільність. Наразі, принаймні у цьому аспекті, ЄС функціонує все більше як США. Міста на Сході більше не жертви, а на рівних беруть участь у битві як за найкращі таланти так і за робочу силу. Багато з них мають навіть переваги: низька вартість життя, високе безробіття (особливо актуально у часи COVID-19 та після нього).

Людей стало більше: що робити політикам

Несподіваний масовий притік людей назад ставить перед місцевими політиками складну проблему. А що з ними робити?

Гра в довгу вже не актуальна, бо треба втримати хоч частину людського капіталу від повторної еміграції. А це можливо лише завдяки короткотерміновим заходам з підтримки.

Тут знову приходить на думку досвід Сполучених Штатів та тих країн, які вміють знаходити таланти та забезпечувати їм комфортні умови праці та навчання. Безготівкові позики або кредити під низький процент, субсидії, податкові канікули та пільги для людей, які були зацікавлені у проживанні в країні протягом довгого часу.

Актуально Вони грають з нашими мізками: чому в Сербії спалахнули потужні протести

Адміністрація також може допомагати з пошуком житла, школи або дитячого садочка і такі послуги будуть практично безцінними. І що найголовніше – не потребують значних фінансових вливань. В ЄС, наприклад, мільярди євро сконцентровані у проектах ReactEU та Фонд відновлення стійкості. Поза межами Союзу, з цим, звісно, складніше. І тут доводиться більше розраховувати лише на самих себе.

У містечку Свіленград мер Карчев поки не знає, хто залишиться, а хто знову поїде. Але на міських підприємствах у останні роки різко зросли зарплати. "У мене є люди, які кажуть: жити тут чи в Іспанії тепер фактично однаково. Якщо скоригувати на купівельну спроможність", – сказав він. До цього призвела пандемія, але позитивний тренд для регіону може зберегтися на десятиліття вперед.