Про це пише The Economist.
Що відомо про дефіцит ракет?
Складна ситуація в Україні є "найгострішою ознакою" нестачі ракет-перехоплювачів на Заході. Безпосередньою причиною кризи стало надмірне використання перехоплювачів США та їхніми близькосхідними союзниками під час війни з Іраном цього року.
За оцінкою аналітичного центру CSIS, Пентагон використав майже дві третини довоєнних запасів Patriot, а також значну частину інших перехоплювачів. Водночас проблема назрівала десятиліттями.
Війна лише прискорила розплату, яка назрівала десятиліттями. По обидва боки Атлантики оборонна промисловість працює в мирному ритмі, хоча барабани війни б’ють дедалі швидше,
– йдеться у матеріалі.
The Economist пов'язує кризу також із глобальним поширенням ракет, недостатньою увагою до витратних боєприпасів, неефективністю бюджетних процесів у США та впевненістю Заходу у власній перевазі в повітрі.
Україна має одну з найефективніших систем протидії російським безпілотникам і може перехоплювати значну частину крилатих ракет. Однак проти балістичних ракет "Іскандер-М" та "Кинжал" ключову роль відіграють саме Patriot.
У березні Україна заявляла про перехоплення близько 70% балістичних ракет. У липні цей показник становив уже близько 20%.
На тлі наближення зими Україна запросила щонайменше 300 перехоплювачів Patriot. Водночас країни, які мають власні запаси, дедалі обережніше ставляться до їхньої передачі.
Patriot – це універсальне рішення: воно потрібне нечасто, але коли потрібно, мало що інше підійде,
– пояснив Джастін Бронк із Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI).
Проблема також у вартості таких боєприпасів. Один PAC-3 MSE коштує близько 4 – 5 мільйонів доларів, тоді як балістична ракета, яку він має перехопити, може бути дешевшою. До того ж для підвищення шансів на успішне перехоплення захисники часто запускають щонайменше два перехоплювачі по одній цілі.
За оцінками CSIS, для відновлення запасів Patriot до довоєнного рівня може знадобитися час аж до 2029 року. Цього року виробники домовилися збільшити виробництво PAC-3 приблизно з 600 до 2 тисяч одиниць на рік на початку 2030-х років. Однак навіть таке збільшення не дозволить швидко закрити нинішній дефіцит.
Криза стосується не лише України. Швейцарія очікує, що її замовлення на Patriot можуть бути відкладені на строк до семи років. Тайвань також побоюється затримок із постачанням 102 замовлених одиниць.
Lockheed Martin, яка виробляє PAC-3 MSE, заявляє, що не може гарантувати іноземним замовникам терміни постачання, оскільки Пентагон може перенаправляти продукцію на власні потреби.
Які альтернативи?
Одним із можливих рішень може стати використання виробничих потужностей союзників. Японія випускає близько 30 перехоплювачів PAC-3 на рік за американською ліцензією. У Німеччині європейська компанія MBDA планує розпочати виробництво старішої версії PAC-2.
Паралельно Україна та європейські партнери працюють над новими засобами протиракетної оборони. Серед таких проєктів – Freyja за участю української компанії Fire Point та європейських виробників. Його мета – створити перехоплювач, який коштуватиме приблизно чверть ціни PAC-3. Випробування планують розпочати наступного року.
Водночас у цьому проєкті є скептики. Дуглас Баррі з Міжнародного інституту стратегічних досліджень назвав Freyja "місячним проєктом".
Ще один варіант розробляє Lockheed Martin. Компанія працює над PAC-3 ACE, який уже називають "Baby Patriot". Він буде меншим і матиме менші можливості порівняно з PAC-3 MSE, але коштуватиме приблизно вдвічі дешевше. Його виробництво може стартувати у 2028 році.
Україна також отримуватиме вдосконалені комплекси SAMP/T французько-італійського виробництва. Вони здатні протидіяти балістичним ракетам малої та середньої дальності, однак виробляються у значно менших кількостях, ніж Patriot.