Денвер, 30 листопада 2005 року. Оскар та Ектор прямують у центр міста на роботу. Хлопці працюють мийниками вікон хмарочосів.
У той день вони мали завдвання – помити одну з найвищих будівель міста хмарочос Денвер Плаза: 120 метровий колос зі сталі та скла.
Коли хлопці вже були на платформі і збиралися спускатися, то ще навіть не підозрювали, що до них поволі насувається буря.
У репортера Коубі, який працював в редакції новин 7 News справи теж йдуть не надто вдало. Немає про що писати матеріал, доки по поліцейській рації не пролунав заклик про допомогу. Пожежні диспетчери повідомляли про людей на платформі для миття вікон. Він подумав, що з цього може вийти цікава стаття і ще вдаліші кадри.
Коубі їде слідом за пожежною машиною, та ентузіазм починає згасати. Зрештою у Денвері такі випадки відбуваються чи не щодня. Репортер не чекав чогось надзвичайного. Чоловіків спустять по пожежній драбині та й по всьому.
Але те, що довелося знімати Коубі, він ще в житті не бачив. Платформа для миття вікон звисла лише на одному кріпленні. Вгорі були люди. Платформу почало розхитувати. На ній стояли Оскар та Ектор, яких буря зненацька загнала у пастку. Всього за декілька хвилин піднявся шалений вітер. Його швидкість зросла з 10 до понад 100 км/год.
Зазвичай платформа кріпиться до будівлі металевими тросами. Але шквальний вітер виламав одну деталь. З наступним поривом вітру для обох чоловіків почалося жахітя, яке вони ніколи не забудуть.
Знову і знову вітер вдаряв платформу об вікна, немов таранив. Поки Оскар та Ектор намагалися втриматись на платформі, їх далі знімав Коубі. Його кадри стануть єдиним свідченням події.
Я боявся, що це закінчиться трагедією. Чоловіки або впадуть з висоти 12 поверху, і точно загинуть. Або ще гірше – вони можуть впасти разом з платформою. Навіть думати про таке не хотілося,
— згадує репортер.
Єдиний вихід був зайти до будівлі і затягти чоловіків всередину. Але як? Ніхто не може точно сказати об яке саме вікно вдарить платформа. Коубі каже, що найбільше боявся, щоб чоловікам не забракло сил триматись на платформі. І щоб вони з неї не повипадали.
За декілька хвилин у Оскара та Ектора сили на нулі. Зійти з платформи вони не могли. В Оскара зєявляється ідея.
Нам потрібно було сісти на підлогу. Так безпечніше. Я сподівався, що на підлозі легше триматись та й менша ймовірність випасти з платформи. Ми присіли, приблизно ось так. Адже платформа діставала лише до талії, тоді я витягнув ноги, щоб якось зафіксувати тіло.
— розповідає Оскар.
Та чи справді легше витримати удари навсидячки. Треба провести експеримент, щоб дізнатися. Каскадер відправляється на платформу. Однак цього разу він сидітиме на ній. На наше здивування ця спроба виявилась для каскадеру ще болючішою. Чоловік перериває експеримент. Тепер у нього навіть рани з'явились.
Коли ви можете триматись руками, то вас добряче кидає по платформі, ви витрачаєте багато сил. Все досить,
— розповідає каскадер.
Сидячи, людина не може пом'якшувати удари. Однак ця позиція має одну суттєву перевагу. Превага очевидна – коли ти сидиш, то центр ваги знаходиться так низько, що ти нізащо не випадеш. В будь–якому разі залишишся на платформі.
Тому навіть коли Оскара та Ектора нестерпно кидає по платформі, це було вірне рішення, щоб якомога довше на ній втриматись. Та за 15 хвилин сил не залишилось.
Порятунок ще не близько, а платформа опускалася все нижче. Пожежники, що вже зайшли до будівлі не могли спрогнозувати, в якому місці відбудеться наступне зіткнення з вікном. У хлопців лишалось обмаль часу. Ці удари об вікна справді були несамовиті. Кожен з них можна прирівняти до лобового зіткнення двох автомобілів.
Коли відчинилися двері, рятувальник побачив офісних працівників, що кричали та бігали в паніці. Кожен удар платформи нагадував вибух бомби.
Потім я побачив платформу, що насувалась на нас, як потяг в метро. Я швидко нагнувся під стіл, а в цей момент вона збила компютер зі столу. А коли вона рушила назад я підскочив та схопився за неї. Мене протягнуло аж до вікна, я навіть вулицю побачив,
— розповідає рятувальник.
На щастя, його хтось схопив з-заду. Та найголовніше, що платформа вдарила об раму вікна і чудом зупинилася. Цей момент дав шанс пожежникам дотягтись до Ектора і Оскара. Часу рівно стільки, доки вони зможуть втримувати платформу.
Пожежникам вдалось врятувати Оскара та Ектора. Вони опинилися в безпеці.
Небезпека минувала, та чи покинули чоловіки свою роботу? В жодному разі. Вже на третій день після нещасного випадку обоє знову на висоті сотні метрів.