Війна Росії проти України точно увійде в підручники з історії як черговий приклад бою Давида і Голіафа, адже за кількісними показниками росіяни мають перевагу у всіх сферах. Більше техніки, більше заводів ВПК, більше ресурсів і більше людей. Однак уже 12 років триває війна, з них понад 4 – повномасштабна, а росіяни своїх цілей в Україні так і не досягли.

Попри це отримати бажане росіяни хочуть всіма способами, тому багато зусиль спрямовують на те, аби зірвати мобілізацію. Їх інформаційні спецоперації часто спрямовані на те, щоб дискредитувати українську армію, лідерів думок і навіть волонтерів.

Та сьогодні ми не говоритимемо про мобілізацію як таку, а про людей у війську загалом. Про те, звідки беруться люди, куди потрапляють новобранці, де відчувається нестача людей, чи дає результати рекрутинг та чи змінює ситуацію перерозподіл мобілізованих? Відповіді на всі ці питання і не тільки – у матеріалі 24 Каналу.

Цікаво Найуспішніша операція останніх років? Як Україні вдалося піти у наступ на Дніпропетровщині і якими будуть наслідки

Сьогодні можна констатувати – у війську бракує людей. Проте певною мірою у затяжній війні це очікуваний процес, адже у такому ж становищі й армія противника. Щоправда, причини цього різні.

У Росії – високий рівень втрат та відсутня загальна мобілізація, оскільки вона може похитнути рівень підтримки війни в самій країні-терористці. За перші 3 місяці 2026 року російська армія втратила вбитими та пораненими 89 760 осіб. Хоча за аналогічний період минулого року Сили оборони ліквідували або поранили на кілька десятків більше – понад 125 900 окупантів, та все ж рівень їх втрат залишається на високому рівні.

В Україні ж серед проблем – менша кількість населення, втрати та інформаційні впливи ворожих спецслужб, які спрямовані на підрив української обороноздатності. Це якщо узагальнити й спростити. Та все ж картина така – людей не вистачає.

Однак ситуація в Україні певною мірою виглядає як замкнене коло. Найяскравіший приклад – брак людей є однією з причин, чому питання впровадження чітких термінів служби уже 2 роки відкладається. Якщо почати звільняти зі служби тих, хто 4 або більше років у війську, то нестача буде ще більшою. Для того, аби розв'язати питання нестачі, треба посилити мобілізацію, але значна частина військовозобов'язаних уникає її зокрема і через відсутність термінів служби. Хоча альтернативою можуть стати контракти на 2 і більше років, які передбачають рік звільнення після завершення. Проте вони ще не запрацювали.

Ще один приклад – ТЦК. З одного боку маємо картину, коли у розшуку ТЦК за неоновлення даних, станом на квітень 2026 року, перебувають близько 2 мільйонів осіб. Крім того, є чимало випадків ігнорування повісток. Частина з так званих "ухилянтів" точно пояснює свої дії страхом чи просто небажанням перетинатися зі співробітниками ТЦК, оскільки в мережі було чимало повідомлень про конфлікти та порушення закону зокрема з боку співробітників центрів комплектування. Проте з іншого боку, ігнорування повісток та зобов'язань зумовлює те, що ТЦК і далі зупиняють чоловіків на вулицях, аби перевірити їх дані.

Тим часом Сили оборони активно працюють над рекрутингом, намагаючись залучати у військо добровольців. Якщо на початку вторгнення рекрутинг був у кількох підрозділах, то зараз чи не кожен намагається знайти собі нових людей. Такі люди все ще є, особливо серед молоді. Зокрема для них і працюють "контракти 18 – 24", які можна укласти з будь-яким підрозділом.

Однак нещодавно відбулася ще одна дуже важлива для українського війська зміна. І мова йде про справедливий, тобто рівноцінний розподіл новобранців у війську. Адже якщо доброволець сам обирає підрозділ, то доля мобілізованого часто вирішується не ним. І найчастіше йшлося майже виключно про штурмові підрозділи та піхоту. Проте найбільшою бідою такого підходу стало те, що в той час, як одні підрозділи отримували поповнення, інші – ні, або ж максимум кількох рекрутів, котрі прийшли самостійно.

Якщо ми говоримо про бойові бригади – наслідок цього є очевидним. Заступник голови Офісу Президента України Павло Паліса у коментарі 24 Каналу наголосив, що через підхід, який існував, підрозділи послаблювалися й окремі ділянки фронту просідали. Тому у листопаді минулого року почався пошук рішень і саме тому з'явився новий підхід до розподілу новобранців.

Це абсурд – не може бути так, що бригада, яка веде бойові дії, яка має втрати, з якої люди вибувають через поранення, переведення чи інші причини, не отримує достатнього поповнення людьми. Це напряму вело до виснаження підрозділів, а відтак і до "просідання" окремих ділянок фронту,
– каже Паліса.

Павло Паліса
Павло Паліса / Фото Getty Images

Минулої осені чимало обговорень точилося довкола штурмових полків. Як зазначав колишній начальник штабу 12-ї бригади НГУ "Азов" Богдан "Тавр" Кротевич, пріоритет на поповнення мали саме підрозділи під командуванням полковника Валентина Манька. Кротевич заявляв також, що на фронті майже неможливо знайти бригаду, котра укомплектована на понад 50%.

Хоча, спілкуючись з журналісткою Анною Калюжною, Валентин Манько заперечував, що штурмові підрозділи мають пріоритет у розподілі мобілізованих та почав стверджувати, що полки в його підпорядкуванні теж неукомплектовані.

ДШВ комплектуються і по цей день. І головком Сирський на сьогодні приділяє їм, мабуть, більше уваги, ніж нам. І право першочергового відбору поширюється на нас, ДШВ, ССО і ГУР. Це ті, хто відбирає першу чергу,
– казав Манько.

Та якщо абстрагуватися від скандалів, котрі супроводжували всі дискусії про поповнення військ, треба прояснити момент – штурмові полки мають статус таких собі "пожежників" на фронті. Тобто їх швидко перекидають для зупинок просування ворога і проведення контратак. Однак штурмові підрозділи не відповідають за закріплення та утримання території.

Тобто ситуація така – полк А відбиває село В, за штурмовиками мають зайти й закріпитися бійці бригади С. Однак після того, як штурмовий полк виконав свою роботу, ворог підтягнув резерви й почав нову атаку, яку бригада С не відбиває, бо вона вже 3 або й більше років без ротації та не отримує стабільне поповнення, хоч втрат зазнає. У неї просто не вистачає для цього ресурсів.

З цього напрошується висновок, що для того, аби фронт не просідав, треба, щоб поповнення отримували не лише штурмові полки, але і механізовані бригади та інші підрозділи, оскільки військо – величезний механізм, де прогалина в одній деталі тягне за собою проблеми в інших. Результат ми бачили у вигляді російських просувань минулої осені.

У листопаді 2025 року президент Володимир Зеленський доручив переглянути стратегію розподілу новобранців між підрозділами, аби він був справедливим.

Механізм нового підходу до розподілу особового складу між бригадами запрацював не так давно і його головною ідеєю є те, що усі бойові бригади на постійній основі отримують фіксовану кількість бійців. Звісно, жодні конкретні цифри ми не називатимемо з міркувань безпеки. Фіксована кількість є мінімальною, тому якщо умови дозволятимуть, підрозділи можуть отримати й більше бійців. Проте все ж є мінімальний поріг, на який можна орієнтуватися.

Такі рішення не з тих, що дають миттєвий результат, а працюють саме на перспективу. Однак, як зазначає Павло Паліса у коментарі 24 Каналу, командири бригад та корпусів уже позитивно відгукуються про нову модель розподілу.

Вони почали отримувати більше людей. І усвідомлення того, що це тепер буде регулярно, дозволяє їм краще планувати оборону ввіреної їм ділянки. Це дозволяє командирам бути гнучкими та бути впевненішими,
– каже Паліса.

Крім того, як зазначає заступник голови ОП, у перспективі новий механізм може зменшити виснаженість бойових підрозділів.

Також є ще одна, на перший погляд, непомітна зміна. Йдеться про розвиток власної інфраструктури та системи підготовки новобранців. Оскільки бригади впевнені, що отримуватимуть поповнення і воно буде постійним, то це зумовлює потребу постійної підготовки цих бійців.

Це означає, що командир тепер має дбати про навчальну базу підрозділів, готувати інструкторів, працювати над власними бригадними спроможностями, проводити БЗВП. І це дуже правильно,
– зазначає Паліса.

Мобілізація все ще залишається основним шляхом поповнення війська і нова система розподілу новобранців це закріплює. Водночас рекрутинг є опцією для додаткового залучення особового складу.

Попри поширені уявлення, рекрутинг не замінює мобілізацію. Він і справді дає якісний, а не кількісний показник, адже через рекрутинг підрозділи можуть отримувати вмотивованих добровольців з певними навичками з цивільного життя або з величезним бажанням опановувати нові.

Однак у рекрутингу є свої нюанси. Кількість залучених бійців у такий спосіб є дуже варіативною. На це впливає і впізнаваність самого підрозділу, й інфополе та багато інших змінних. Наприклад, командир батальйону "Сапсани" 30-ї ОМБР Михайло "Депутат" Трач в інтерв'ю 24 Каналу розповів, що у його підрозділі ситуація різниться. Однак необхідна кількість військовослужбовців забезпечується саме через мобілізацію.

Приходить абсолютно різна кількість людей у різний час. Одного місяця добре себе показує рекрутинг, на наступний місяць – мобілізація. Не можна сказати, що щось переважає. Робота ТЦК є дуже важливою, бо вона постачає нам певну кількість особового складу. А робота рекрутерів є кращою в плані того, що вона постачає нам якісніший особовий склад, який вмотивований,
– каже Трач.

Михайло Трач
Михайло "Депутат" Трач / Фото 30-ї ОМБр

Сержант-менеджер 3 категорії відділення рекрутингу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Андрій Єндріжиєвський у коментарі 24 Каналу сказав, що зараз кількість заявок від потенційних рекрутерів зменшилася, але в кількісному, а не якісному показнику. За його словами, мова йде про ті заявки, які люди залишають, але потім ігнорують співробітників рекрутингового центру чи відсіюються на першому ж етапі.

Є тенденція до появи більш серйозних людей, котрі справді вже ознайомилися з ситуацією, ознайомлені з контрактом й можливостями тощо. І саме такі зараз звертаються. Тому в загальному розрізі ситуація не змінилася,
– каже Єндріжиєвський.

Найпопулярнішою за запитами є посада стрільця, зокрема це стосується і "контрактів 18 – 24". Однак від самих підрозділів бригади є багато запитів на операторів БпЛА та майстрів з ремонту.

Популярний вид звернень до рекрутингових центрів – безпосередньо після зустрічі зі співробітниками ТЦК. Однак чи не у всіх рекрутингових центрах кажуть те саме – надзвичайно складно рекрутувати мобілізованого. Як зазначає Андрій Єндріжиєвський з 95-ї ОДШБр, важче рекрутувати хіба що з навчального центру, тому що під час БЗВП мобілізований уже не є цивільним, але ще не є військовим до прийняття присяги.

Щодо нових підходів, то у 95-й бригаді кажуть, що намагаються більше вести комунікацію з цивільною авдиторією, адже багато людей бояться армії через невідомість того, що на них чекає.

Ми нарощуємо рекламні кампанії та намагаємося проводити більше комунікації з цивільними, пояснюючи, що ми (рекрутинговий центр, – 24 Канал) є порадниками. Ми допомагаємо влитися людям у військо. Чому люди не йдуть в армію? Вони бояться померти чи зазнати поранень, але ми всі під ризиком зараз. А ще люди бояться невідомості – вони не знають, що їх чекає. Однак коли проводиш по всіх етапах, розповідаєш щось з власного досвіду, то результат зазвичай кращий,
– каже Андрій Єндріжиєвський.

У межах нового підходу до розподілу новобранців між підрозділами, йдеться про забезпечення поповненням усіх бойових бригад, полків та батальйонів. У тому числі й Національної гвардії України.

12-та бригада "Азов" відома тим, що тривалий час комплектувалася виключно з добровольців, та й тоді не кожен охочий міг потрапити до її лав. Зараз бригада входить до складу 1-го корпусу Нацгвардії "Азов", де мобілізовані є однією з основних категорій новобранців. Як зазначає перший заступник начальника управління рекрутингу корпусу Євгеній "Тара" Таран, в останні роки частка мобілізованих лише зростає.

Вагома частина цих людей приходить через наш рекрутинг і мобілізується добровільно. Водночас є й ті, кого ми "забираємо" з ТЦК. Остання категорія зазвичай залишає заявки вже перебуваючи в ТЦК. Такі кандидати проходять коротку співбесіду з рекрутером, отримують пропозицію щодо посади відповідно до своїх навичок, однак мають право відмовитися та обрати інший підрозділ,
– каже "Тара".

Азов
Навчання бійців в "Азові" / Фото 12-ї бригади НГУ "Азов"

Ті новобранці, котрі потрапляють до "Азову", проходять таку ж процедуру, як і добровольці-контрактники. Однак у бригаді кажуть, що зараз підготовчі курси є менш вимогливими до стану здоров'я бійців, на відміну від того, як це було до повномасштабної війни. Основний орієнтир – підготовка і розвиток самого новобранця, тому відсоток тих, хто не проходить курс, значно зменшився.

Для кандидатів, які мають труднощі з проходженням підготовки, передбачені окремі рішення: від зміни посади на таку, що не потребує повного проходження курсу, до індивідуальних домовленостей з інструкторами, які дозволяють пройти підготовку за адаптованими умовами,
– пояснює "Тара".

Щодо добровольців, в "Азові" кажуть, що кількість тих, кому за 25, і тих, хто не досяг мобілізаційного віку, є приблизно однаковою. Однак, як зауважує Євгеній "Тара", показник урівнює зокрема й активне долучення до бригади жінок, які приходять на службу добровільно, але не підпадають під мобілізацію.

До речі, не всі добровольці підписують контракт, адже дехто мобілізовується. Тому "Тара" уточнив, що серед контрактників переважають саме юнаки, котрі зокрема підписують "контракти 18 – 24".

У будь-якому випадку солдатоцентричність "Азову" передбачає рівне ставлення до всіх категорій новобранців, тож на практиці шлях кандидата до підрозділу відходить на другий план,
– наголошує "Тара".

Однак важливий момент – зараз мобілізовані громадяни мають більше варіантів щодо підрозділів, куди вони можуть потрапити. Також поповнення спрямовують і до Сил безпілотних систем та інших родів військ.

Пʼятий рік в Україні триває режим воєнного стану та загальної мобілізації населення. Проте як і визнає Головнокомандувач Сирський та багато військових, мобілізація далеко не така, як би того хотілося. Головком оцінив її лише на 6 – 7 із 10.

Ми вже говорили про замкнені кола у вигляді термінів служби та роботи ТЦК, які забезпечують мобілізацію. Чимало розголосу отримують окремі випадки незаконних дій з боку представників ТЦК. Та як факт їхня робота зумовлена тим, що станом на 2024 рік 6 мільйонів військовозобов'язаних громадян не оновили своїх даних, хоч законодавство зобов'язало усіх. Частина з цих людей майже напевно може пояснити свої дії страхом перед ТЦК через ті випадки, котрі отримували розголос.


Співробітники ТЦК перевіряють документи / Фото Getty Images

Також на мобілізацію, на жаль, мають вплив й інформаційні операції ворога, мета яких – зірвати її, що призведе до ослаблення війська і, як наслідок, нашої поразки у війні. Росіяни, зокрема через ботоферми, намагаються переконати українське суспільство, що нібито головним ворогом є не окупант, який прийшов на нашу землю, а співробітники Територіальних центрів комплектування, значна частина яких – ветерани бойових дій.

На жаль, це має наслідки. Уже не одноразово мали розголос випадки нападів на представників ТЦК по всій країні. Зокрема серед резонансних – убивство співробітника ТЦК 2 квітня у Львові. За даними правоохоронців, інспектор митниці ножем убив представника центру комплектування, котрий перевіряв документи його брата.

У Міністерстві оборони України опісля цієї трагедії зробили заяву, в якій анонсували зміни у процесі мобілізації.

Той, хто вбиває військового – на фронті чи в тилу – діє проти України. На вбивцю чекає невідворотне покарання. Це єдина допустима позиція. Система мобілізації потребує змін, і вони будуть впроваджені найближчим часом. Але жодна проблема системи не може виправдовувати вбивство,
– йдеться в заяві.

Однак поки що невідомо, якими будуть зміни та чого саме вони стосуватимуться – самих ТЦК, протоколів роботи співробітників територіальних центрів комплектування, правил військового обліку чи обмежень за порушення правил обліку.

Так чи інакше, війна Росії проти України триває і ворог не збирається зупиняти війну. Умову про вихід військ України з Донеччини в Кремлі називають лише передумовою для переговорів, а не те, що може принести мир. Та і постійні атаки росіян проти цивільного населення доводять – Росія прагне тільки знищення українців.