Хоча є місце, де його навіть і не думали забувати. Батьківщина Рішара - Квебек.
Кожен із хлопчаків єдиної франкомовної провінції Канади мрів про одне і те ж: грати за "Монреаль". Щоби вболівати за цю команду, не потрібно було любити спорт. Вистачало гордитися французькою мовою, культурою, традиціями.
Початок у таборі "Канадіенс"
Потрапивши в табір "Канадіенс", юний Рішар уже думав, що мрія здійснилася. Він залишив позаду злидарське дитинство, важку підліткову роботу на заводі. Його стихія, хокей, могла зрештою допомогти забезпечити кохану дружину, яка вийшла заміж за бідного хлопця всупереч волі батьків. Втім дорога на вершину була ще надзвичайно довгою.
Легендарний наставник Дік Ірвін повірив у Моріса, ризикуючи власною головою. Справа в тому, що до 20 років хокеїст мав уже безліч переломів. Через чисельні тріщини в стегні, кісточці, зап'ясті Рішара навіть не взяли на війну, хлопець добровільно прагнув мобілізації.
Ще кілька пошкоджень форвард зазнав на початку своєї кар'єри в "Монреалі". Від наставника вимагали продати Моріса, поки його остаточно не зламали. Преса висміювала його, називаючи заслабким та закрихким для хокею. Публіка з недовірою ставилася до нового придбання "Канадіенс".
Новий Рішар - впевнений у власних силах
Як же все вони помилялися! Сезон 43-44 років розставив усе на свої місця. В честь народження дочки, яка важила 9 фунтів, він одягнув светер із 9 на спині. І ліга побачила нового Рішара, впевненого у власних силах. Його хокей був справді вишуканим, немовби з іншої епохи. Відібрати в нього шайбу було архіскладним завданням.
Моріс мав неймовірне гольове чуття, а його вибухова стартова швидкість подарувала йому, першому з-поміж усіх хокеїстів, прізвисько "Ракета". Шайба після кидків Рішара, мов заворожена, влітала точнісінько в неприкриту ділянку воріт.
50 голів у 50 матчах сезону
У 44-му, 46-му та 53-му "Канадіенс" під орудою Моріса виграють Кубок Стенлі. Самому форварду підкорюється неймовірне на той досягнення - 50 голів у 50 матчах сезону. Для Квебека Рішар стає символом, не просто спортсменом. Його обожнюють, а він усе такий же скромний, як і колись, працюючи на заводі, а у відповідь на овації лише посміхається.
Як тільки не намагалися зупинити його суперники. У ті часи, коли в команді не було тафгаїв-тілоохоронців, навіть хокейні зірки мусіли відстоювати свою честь у кулачних боях. І Рішар, якого раз за разом навмисне намагалися травмувати, не цурався бійок навіть із найвідомішими хуліганами. А, якось у запалі, навіть натовк пику лінійному судді. Покарання не забарилося, Моріса дискваліфікували до кінця сезону.
Справжній хокейний бунт
Франкомовну меншість у Канаді надто часто ображали, висміювали та зневажали. У повсякденному житті цих людей було не так багато радості. Тому вони не могли дозволити, щоб в них відібрали ще й Рішара. Президента НХЛ Кларенса Кемпбела атакували яйцями просто на матчі "Монреаль" - "Детройт". А коли матч перервали, присудивши поразку "Канадіенс", обурений натовп заполонив вулиці міста, знищуючи все на своєму шляху. Це був справжній хокейний бунт.
Зупинити заворушення зміг лише сам Рішар, виступивши по радіо. Він пообіцяв, що відбувши дискваліфікації, він повернеться. Повернеться, щоб принести "Монреалю" ще багато-багато перемог. Моріс дотримав обіцянки. Відразу ж після повернення бомбардир привів "Канадіенс" до 5 поспіль Кубків Стенлі. А потім пішов із великого хокею.
З Рішаром прийшли попрощатися 120 тисяч людей
Рішара не стало 20 років тому. Жалобну промову виголошував прем'єр-міністр Канади, а попрощатися із кумиром прийшли 120 тисяч вболівальників. Хоча, чому вболівальників? Щоби обожнювати Моріса, не обов'язково було любити спорт. Вистачало гордитися французькою мовою, культурою, традиціями. Квебек ця людина могла проміняти лише на небо.