Дискусія щодо виборів: чи можливі вони насправді

То чи забороняє Конституція проводити вибори

Цього разу дискусію запустив Руслан Стефанчук, який в інтерв'ю повідомив, що прямої заборони організовувати вибори в Конституції немає.

Читайте також Тема України стала панацеєю для Трампа: як він цинічно використовує її у скандалах

Усі, на перший погляд, говорять про те саме, але продовжують один з одним сперечатись. Дійсно, прямої заборони немає в основному законі, але її встановлює профільний закон про правовий режим воєнного стану.

Конституцію зараз ніхто не може змінити, а от закон, наче, дуже ж нескладно, маючи формально 226 голосів. Втім, мені важко уявити, як депутати самі вкорочують собі термін, особливо ті, яким місця у списках рейтингових партій на повоєнних виборах не знайдеться, і вони вже про це знають, або здогадуються.

Конституція забороняє фактично припиняти повноваження парламенту та продовжує його з метою забезпечення безперервності влади аж до першого засідання новобраної ВРУ, яка обирається після закінчення воєнного стану. Отож вона виключає будь-яку можливість проведення парламентських виборів, які мали б статись в цьому році в останню неділю жовтня.

Усі говорять, що в цьому році виборів не може бути, як і до кінця воєнного стану, але через критичну недовіру між політичними групами починають метушитись.

Цікаво Яке покарання очікує на суддю Тандира, який збив на смерть нацгвардійця?

Виборами зараз ніхто не займається настільки, що навіть не хоче повноцінно говорити на дуже великі та об'ємні теми майбутнього, яке таки прийде. Замість того, щоб чекати його, над ним потрібно працювати та не перекладати відповідальність на голови військових.

Яка система нам потрібна

Ми повинні зберегти демократичну систему, при якій кожен громадянин з правом голосу має право на управління своєю державою і через вибори. Невже хтось хоче позбутись того, що нас відрізняє від країни-агресора? А для цього необхідно не просто розмістити ще одну функцію в додатку Дія, а забезпечити повну включеність у процес громадян, не залежно від їх місця перебування.

Натомість ми вже запізнились з багатьма процесами, зокрема:

• як організувати інклюзивну повноцінну кампанію на повоєнних виборах, якщо за кордоном залишатиметься 20% громадян, а наше та європейське законодавства і формально, і фактично забороняють проведення повноцінного циклу агітації та інформування?
• яку виборчу систему застосувати, щоб парламент був репрезентативним (зараз кількість мандатів в окрузі прив'язана до явки виборців), бо недопредставництво або перепредставництво серйозно підірвуть його легітимність;
• що робити зі звільненими територіями, які були окуповані від 2014 року? Яка процедура виходу з подвійного громадянства, щоб люди стали виборцями або іноземцями на нашій території, якщо хтось вирішить залишати собі російський паспорт (на них повинні тоді поширюватись норми законодавства про іноземних громадян без права голосу);
• що робити з адміністративними межами громад, які втратили абсолютну більшість мешканців або повністю знищені, а повернення виборців там є малоймовірним у перспективі років, які потрібні на відновлення та розмінування;
• чи будуть жінки, які виїхали за кордон на тривалий період та повернулись, мати право балотуватись, адже вони формально порушили ценз осілості;
• яким буде порядок відновлення роботи партій, медіа тощо;
• якою буде форма голосування за кордоном, якщо таки в сотні разів більше дільниць не вдасться відкрити, поштовому голосуванню повністю довіряють лише 8% громадян, електронне голосування небезпечне для нас, а дочасне голосування потрібно правильно прописати, і воно все ж потребує значних інвестицій громадян на логістику.

Ще є безліч питань, які ніхто не буде читати, але ми вже проводимо експерименти, організовуємо дослідження, робимо опитування та фокус-групи, інтерв'ю, щоб обрати оптимальні рішення.

Тож, мухи і страхи про політичних діячів та демократичні виклики я б розглядала окремо.

У нас дуже багато роботи, щоб не втратити те, заради чого хоробрі воюють і обороняють.