Як показав час, ідеальною вона була лише тоді, коли жив її творець. А з його смертю багата та процвітаюча Лівія перетворилася на чергову проблемну гарячу точку.
Каддафі - приклад того, як з нікого можна стати всім. Він народився в родині бедуїнів. Перспективи майбутнього правителя з самого народження були доволі туманні - все, про що він міг мріяти - це про те, щоб успадкувати батькових верблюдів. Проте завдяки природній допитливості і цікавості Каддафі зміг вибратися з пустелі в цивілізований світ.
В лівійських умовах чи не єдиною можливістю для молодого чоловіка вибитися в люди була армія. Адже на неї король Ідріс не шкодував грошей. Саме завдяки армії Каддафі став тим, ким і мав стати - революціонером.
Молодий капітан Муамар Каддафі у 1964 році разом зі своїми однодумцями створив підпільну організацію «Вільні офіцери».
70 заколотників зі зброєю в руках захопили головні пости в Бенгазі та проголосили повалення монархії. Звістка моментально розлетілася країною, путч підтримали інші військові гарнізони. За дві години влада в країні перейшла до новоствореної революційної ради.
Узурпувавши владу, вільні офіцери призначили Муамара Каддафі полковником та головнокомандувачем усіх збройних сил країни. За рік Каддафі офіційно став прем’єр-міністром.
Каддафі заборонив діяльність усіх політичних партій та проголосив, що Лівія надалі буде розвиватися своїм, особливим шляхом. Полковник за рекордно короткий час створив та почав втілювати в життя концепцію Джамахірії – влади народних мас.
За дуже короткий час Каддафі зміг провести масштабні реформи та покращити добробут лівійців.
З роками дедалі більше почали проявлятися дивні сторони полковника, особливо його пристрасть до кітчу, фантастичних військових нарядів, жіночої охорони тощо. На початку 80 років Каддафі перетворив країну на величезний терористичний табір, де мали змогу тренуватися усі радикальні організації.
Довгий час світ закривав очі на діяльність полковника, боячись не втратити лівійську нафту, але після терактів над Локербі за Каддафі взялися всерйоз. Проти лівійського лідера запровадили жорсткі санкції, полковник змушений був дещо здати позиції.
Лівійцям зрештою набридли вибрики глави держави, який десятиліттями тримав владу в своїх руках. Тому арабська весна завершилася для Каддафі смертю в охопленій народним повстанням країні. А зі смертю полковника закінчилася й вічна лівійська революція.