Після ухвалення так званого плану реформування "Нафтогазу України" перестає де-факто бути державною компанією, яка може відстоювати національні інтереси і реалізовувати енергетичну стратегію України. Також можна говорити, що "Нафтогаз" також не буде виконувати соціальні цілі підтримки тарифу, який відповідав би рівню доходів громадян. А саме це має бути в інтересах держави.
Прикро, що ціна, за яку Україна з легкістю продає свій вплив на нафтогазового монополіста "Нафтогаз" - всього лишень 300 млн. дол. кредиту ЄБРР. А також обіцянка виділити іще 500 млн доларів від інших структур. В нинішній ситуації кредити безумовно потрібні. Але 300 млн доларів – ну це вже зовсім дешево!
Власне, у конкретному випадку ціни на газ для населення "Нафтогаз" зможе відмовитися від дотації тарифів. При цьому навіть у країнах, які є членами ЄС і які співмірні за рівнем життя із Україною (як приклад – Румунія), ціна на газ для населення дотується і підтримується державою. В інших країнах також присутні фактори субсидіювання енергетичних галузей, від яких залежать поставки газу чи електроенергії населенню. Лише цей фактор свідчить про абсурдність плану реформування "Нафтогазу", який буде лише далі вганяти населення у бідність.
Більшою проблемою є те, що так званий план реформування "Нафтогазу" передбачає впевнений рух компанії у сторону продажу чи відчуження майна компанії – і це стосується не лише магістральних газопроводів і підземних сховищ, а також родовищ газу і нафти, магістральних нафтопроводів. Таке дозволятиме пункт плану №11.22: "Відміна застосування будь-яких спеціальних процедур, пов'язаних з договорами про спільну діяльність, договорами комісії, доручення та управління майном, до "Нафтогазу" та його
дочірніх підприємств".
Безумовно, що для цього необхідно буде вносити зміни до законодавства. Проте, суспільство вже не раз ставало свідком того як уряд Яценюка фактично шантажував Верховну Раду і досягав ухвалення необхідних рішень як у випадку голосування "наосліп" за бюджет країни.
Іще більшою проблемою є те, що план передбачає фактично абсолютне звільнення "Нафтогазу" від контролю з боку держави. А як стверджує відомий вислів: "Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно".
Пункт плану №2.1 скасовує вимоги щодо надання завдань на голосування "Нафтогазу" під час загальних зборів акціонерів її дочірніх підприємств. Держава не матиме права сказати і слово, що і як робити. Пункт №2.2 скасовує застосування обмежень щодо здійснення витрат для "Нафтогазу" та її дочірніх підприємств. "Нафтогаз" зможе купити "Мерседес" хоч за 20 млн. грн. і громадськість не зможе навіть "пікнути" проти такого рішення.
Пункт №2.3 скасовує вимоги щодо затвердження Міністерством фінансів фінансових планів дочірніх підприємств, які перебувають у 100% власності Нафтогаз, з метою надання їм можливості діяти як господарські товариства. Витрачай коштів скільки хочеш і як хочеш.
Нарешті пункт №11.23 скасовує застосування будь-яких спеціальних процедур, пов'язаних з погодженням залучення кредитів (позик), надання гарантій або поруки, щодо "Нафтогазу" та її дочірніх підприємств. Тобто, бери кредитів стільки – скільки можеш донести з банку.
Як наслідок всі ці пункти створюють схему продажу майна "Нафтогазу". Вона вже діє і полягає у штучному накачуванні кредитами компанії. А після внесення змін у законодавство за кредити "Нафтогаз" розрахується газопроводами, підземними сховищами, родовищами газу. І засилання представників ЄБРР, інших банків та кредиторів у раду директорів, спостережну раду, контролюючі органи "Нафтогазу" - це створення у цій схемі нових "наглядачів". Колись "наглядачів" присилала "сім’я" Януковича, а тепер присилає ЄС.
За красивими словами у плані реформування "Нафтогазу" стоїть цинічне бажання іноземних кредиторів взяти під контроль це підприємство. І до реальних реформ та розділення "Нафтогазу" цей план немає жодного відношення. А нинішнє керівництво "Нафтогазу" всього лишень задешево продає велику частину майна своєї держави.
Читайте також: Що намагаються підсунути українцям під виглядом реформи "Нафтогазу"