Росії не вистачає нафти для власних потреб: усе паливо йде на війну

Про це 24 Каналу розповів російський опозиціонер, експерт у галузі нафти та газу, філолог, журналіст, історик, сходознавець Михайло Крутихін. Він пояснив, чому покупці російської нафти масово повертаються до старих постачальників.

Дивіться також "Дружба дружбою, а нафта – окремо": як Іран встромив "ножа в спину" Росії

Що буде з російською нафтою

У Росії немає нафтосховищ, аби створювати стратегічний резерв як в інших країнах, наприклад, Сполучених Штатах, Китаї тощо. Країна-терористка ніколи не створювала стратегічний резерв, адже ще керівництво Радянського Союзу вважало, якщо у них є великі запаси нафта, то нехай вони зберігаються під землею, а за потреби їх вилучать.

Однак ситуація змінилася. У Росії скорочується експорт не лише через те, що Кремль "солідарний" з партнерами по альянсу ОПЕК+, щоб підтримувати ціни на світовому ринку, а насамперед через те, що у країни-агресорки падає видобуток нафти.

Виснажуються старі родовища, де ще можна отримати нафту з низькою собівартістю. Звідти її посилено викачують, закачують воду для того, аби витісняти нафту. Бурять нові свердловини, але рентабельної нафти стає все менше й менше,
– зазначив Крутихін.

У сухому залишку в Росії залишається небагато нафти, яку можна з прибутком експортувати.

Яка причина дефіциту палива на російських АЗС: дивіться відео

Дефіцит на АЗС

Обсяги видобутку нафти скорочуються при зменшенні експорту так, що її не вистачає навіть для задоволення власних потреб. Менше нафти іде на нафтопереробні заводи, внаслідок цього виникає дефіцит на АЗС.

Спершу на півдні Росії та в анексованому Криму, де паливо дуже поглинають військові, а тепер дефіцит виникає й у центрі країни. Надходять повідомлення з Далекого Сходу, що там теж перебої у постачанні палива,
– мовив експерт у галузі нафти та газу.

Поки що паливо справно надходить військовим завдяки тому, що виникає дефіцит на заправках для цивільних. У Росії всі гроші й ресурси переважно ідуть на війну, а не на те, щоб підвищити виробництво не військових товарів або на соціальні потреби населення. Як зауважив Крутихін, рублів стає все більше, а їхня ціна все нижча.

Купувати у Росії невигідно

Спочатку, коли тільки виникло обмеження ціни за російську нафту в 60 доларів за барель, з'явилися нові покупці, наприклад Індія. А тут вона раптом кинулася і вирішили купувати у традиційних постачальників із Перської затоки в Іраку, Кувейту, Саудівської Аравії, ОАЕ.

Поготів ціна на російську нафту стала рости, а танкери не сильно хочуть заходити у російські порти, де їх навантажують, адже військова обстановка у Чорному морі стала несприятлива і страхові компанії підвищили тарифи ставок страхування,
– додав експерт у галузі нафти та газу.

Індійські покупці нафти вирішили повернутися до старих постачальників, адже купувати у Росії стало економічно невигідно. Водночас російських продавців не влаштовують рупії, які вони накопичують у банках, а конвертувати їх у долари й купити на них однаково нічого не можуть.

З експортом російської нафти виникають питання. Він скоротився приблизно на 1 мільйон барелів на добу з початку року. Зараз замінити Індію іншими країнами, куди відправляти російську нафту, неможливо. Я таких кандидатів не бачу,
– наголосив Крутихін.

Китай повернувся зі своїми закупками російської нафти на колишній довоєнний рівень. Адже Пекіну також не вигідно тягати російську нафту із Чорного й Балтійського моря через Суецький канал. Набагато простіше купувати в Ірану контрабандну нафту. До того ж Тегеран дає непогані знижки.

Ситуація на нафтовому ринку Росії: останні новини

• Цінова стеля для російської нафти працює через 9 місяців після запровадження. В останні місяці на ринку фіксують подорожчання російської сировини.
• Від початку повномасштабного вторгнення Індія стала одним із головних партнерів Росії на ринку нафти. Однак у серпні обсяги імпорту російської нафти до Індії впали до мінімального значення за 7 місяців.
• Протоки Данії з'єднують Балтійське та Північне моря. Ними росіяни продовжують активно експортувати свою нафту. Уряд країни розглядає можливість посиленого контролю над тим, які вантажі заходять до їхніх портів.