Російське командування зараз веде маніакальний наступ і цьому є лиш одне пояснення

Ситуація на Костянтинівському напрямку

Перш за все, це стосувалося напрямку – мікрорайон Новопівнічний – Стінки. Крім того, противник, обійшовши місцевий Дніпровський ставок із заходу, намагався увійти до Миколаївки. Про це пише Костянтин Машовець.

Читайте також Донецьк – більше не безпечний тил Росії: тепер його контролює "Азов"

Очевидно, що командування російської 70 МСД має наказ сприяти частинам і підрозділам 3-го армійського корпусу, які, своєю чергою, намагаються прорватися на схід і північний схід Костянтинівки.

Наскільки я розумію, окупанти намагаються вирішити цю проблему, досягнувши рубежу Віролюбівка – Новодмитрівка, для чого посилили атаки по обидва боки залізниці, що веде від Часового Яру до Краматорська у напрямку сіл Стінки та Віролюбівка. Також окупанти активно намагаються обійти українські підрозділи, які обороняються в районі Миколаївки, у загальному напрямку Часів Яр – Подільське і на Новодмитрівку.

Поки що російські війська не змогли досягти значних успіхів у смузі 70 МСД. Їм вдалося захопити три лісосмуги на північний захід від мікрорайону Новопівнічний , але прорватися до самої Віролюбівки або просто закріпитися в Подільську чи Червоному вони не спромоглися.

У самій Костянтинівці наразі ведуться запеклі ближні бої з окремими штурмовими групами російських військ, які прорвалися до околиць. Інфільтрована російська піхота відчайдушно намагається "зачепитися" за міську забудову в районі вулиць Мартенівська, Паркова, Бахмутська та Котельникових. Це східний край міста.

Штурмові підрозділи російського 3-го АК з цією метою діють з боку сіл Предтечине та Ступочки. Щоб проникнути в цю частину міста, вони активно використовують лісові насадження між міським кладовищем і залишками кафе "Маргарита".

Наразі російським підрозділам не вдалося надійно закріпитися в цих районах через активний опір ЗСУ, які періодично контратакують їх у цих місцях і намагаються "зачистити" малі піхотні групи ворога. Посилення росіян у визначених районах Костянтинівки суттєво ускладнюється інтенсивним впливом українських тактичних БпЛА, які діють по всіх підходам до міста зі сходу.

У смузі російської 8 загальновійськової армії основні зусилля сконцентровані у напрямку Костянтинівки. Щоб штурмувати місто з півдня, росіяни зосередили більшість боєздатних сил і засобів зі складу 150 та 20 мотострілецьких дивізій, а також засобів їхнього посилення. Їхнє головне завдання – прорватися до західної (центральної) частини Костянтинівки з боку Берестка та через Іллінівку.

Проблема для противника полягає в тому, що ЗСУ утримують низку позицій у районі Іванопілля, Плещіївки та Степанівки. Тобто на флангах піхотних підрозділів противника, які просунулись до району Берестка. Це дозволяє українському командуванню своєчасно виявляти накопичення російської штурмової піхоти і відповідати на будь-які спроби ворога просунутися у північному напрямку.

Крім того, передові підрозділи ТГр "Дзержинськ" і досі не змогли захопити Іллінівку, бо єдиний можливий спосіб для них посити свої зусилля на цьому напрямку добре відомий українському командуванню і перебуває під регулярним вогневим впливом ЗСУ.

Насправді все це призвело до того, що підрозділи російської 8 ЗВА, з того моменту, коли їм вдалося закріпитися в Берестку, так і не спромоглися зрушити з місця протягом понад двох тижнів.

Водночас російське командування, якому складно суттєво посилити свої зусилля на цьому напрямку, намагається інфільтрувати тут якомога більше малих піхотних груп. Саме у такий спосіб вони в основному діють на трьох ділянках: 

• вздовж вулиці Дорожної, 

• вздовж дороги Т-0504 у напрямку колишнього автомагазину "Магістраль"; 

• намагаються проникнути в район Костянтинівського коледжу Луганського національного аграрного університету. 

Наразі противник не може похвалитися значними успіхами.

Маніакальний наступ росіян на Добропілля

Російська 51 ЗВА продовжує зосереджувати свої зусилля на лівому фланзі, поруч із смугою 2 ЗВА. Фактично, поки що її командування відмовилося від негайних спроб дістатися району Новий Донбас – Вільне – Нове Шахове – Білецьке більш-менш значними силами, тобто прорватися на ближні підступи до Добропілля зі сходу та південного сходу. 

Це зрозуміло, адже поточний рівень боєздатності значної частини її бригад викликає певні питання. Тому рішення зосередити сили і засоби, які ще мають необхідний рівень боєздатності, ближче до наступальної, хоч і дуже повільно, 2 ЗВА, аби посилити її, є цілком логічним.

До теми Взвод "двохсотих" за 1,5 доби, – офіцер НГУ про разючі штурми росіян біля Добропілля

Кілька спроб цієї армії все ж-таки прорватися малими групами в Білецьке не мали результатів. На цьому командування 51 ЗВA й обмежилось. 

Водночас на півдні командування цієї армії продовжило накопичувати штурмову піхоту в районі Червоного Лиману де, ймовірно, вже встигло облаштувати кілька взводних та ротних опорних пунктів і підтягнути сюди значну частину артилерії. Найімовірніше, противник має намір використати ці сили та засоби, щоб виконати принаймні два тактичні завдання:

• здійснити подальше просування у напрямку Родинське – Шевченко,

• повністю витіснити піхотні групи ЗСУ з району на північний захід від Мирнограда, шляхом подальшого просування в напрямку Червоний Лиман – Новоолександрівка.

Окрім цього, можливі спроби 51 ЗВА прорватися і закріпитися в Білецькому з півдня та сходу.

Однак загалом підрозділи, які діють з плацдарму на Казенному Торці у західному напрямку, зараз не дуже активні.

Командування російської 2 ЗВА, ймовірно, має суворий і однозначний наказ – за будь-яку ціну прорватися на ближні підступи до Добропілля з півдня. Інакше неможливо пояснити дуже вперті і дорогі спроби цієї армії просуватися вузьким фронтом у напрямку Добропілля (село на південь від однойменного міста Добропілля) виключно через Гришине та Новоолександрівку.

Бої за саме Гришине, які підрозділи 2 ЗВА вели понад місяць, перетворилися на справжню "м'ясорубку" для них. Дорога Покровськ – Гришине, а також промзони самого Покровська перетворилися на своєрідне ковадло, по якому ЗСУ майже цілодобово б'ють всіма можливими засобами: від дронів до артилерії.

Командування російської 2 ЗВА з певною маніакальною наполегливістю продовжує затягувати у цю вузьку "горловину" (у найширшій точці – 4 кілометри) все більше своїх сил, щоб прорватися через цей "коридор" з півдня до Водянського та Добропілля (села). Ба більше, вже місяць темпи просування росіян у районі села Гришине оцінюються не більше ніж сотнями метрів на тиждень.

Я не можу сказати, що командування російської 2 ЗВА у цьому контексті – це повні кретини, які не розуміють справжнього сенсу цього кривавого ідіотизму, який творять. Заради справедливості слід зазначити, що вони таки намагалися розширити цей "коридор", але не вдалося.

Я підозрюю, що такі дії росіян зумовлені не якимось "нерозумінням" нюансів оперативного мистецтва, а зовсім іншими обставинами. Наприклад – одностайними і наполегливими наказами власного вищого командування та політичного керівництва. А саме – взяти Добропілля у визначені терміни за будь-яких обставин.