Росія посилила наступальні операції вздовж лінії фронту. Водночас українська розвідка заявляє, що втрати Росії перевищують її мобілізаційні можливості. Окупанти прагнуть виснажити українських захисників і продемонструвати, наче перемога Росії є абсолютно неминучою. Проте ворог не продемонстрував стратегічних успіхів і навіть втратив території.

Генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян в інтерв'ю 24 Каналу зауважив, що це демонструє зміну ситуації у війні та перехід стратегічної ініціативи до України. Більше про ситуацію на фронті, що відбувається в Росії та як Європа готується до війни – читайте далі у матеріалі.

Зверніть увагу Росіяни знову мріють про Куп'янськ і просуваються в Родинському: як змінилася лінія фронту за тиждень

Росія посилила наступальні операції вздовж лінії фронту. Водночас українська розвідка заявляє, що втрати Росії перевищують її мобілізаційні можливості. То що ж стоїть за цим наступом? Чи готова Москва втрачати величезну кількість солдатів, щоб продовжувати тиск на Україну?

Росія прагне зробити те саме, що й кожної весни в останні роки, – виснажити ЗСУ, захопити території та продемонструвати США й іншим країнам світу, що повна перемога Росії у цій війні проти України є абсолютно неминучою.

Але ми знаємо, що це не так. І цього року українські сили, завдяки своїй оборонній підготовці та зростанню можливостей у використанні дронів, дійсно значно ускладнили ведення бойових дій Росії. І поки що їхній весняний наступ не приніс їм особливих успіхів.

Ви писали в одній зі статей, що Росія не досягла стратегічних успіхів у 2026 році та навіть втратила частину територій. Чи означає це, що стратегічно Україна зараз перемагає, навіть якщо на фронті немає проривів?

Я б назвав це першими ознаками того, що для України ситуація починає змінюватися. Гадаю, ми починаємо бачити перехід стратегічної ініціативи до України не лише на фронті, а й у далекобійних ударах, у зміцненні економіки завдяки погодженню кредиту на 90 мільярдів євро від ЄС, тоді як російська економіка погіршується.

У дипломатичному плані президент Володимир Зеленський своїми візитами до Європи та на Близький Схід істотно посилив підтримку України, особливо з огляду на дуже важливу допомогу у протидії дронам, яку Україна нещодавно надала багатьом країнам Близького Сходу.

Повне інтерв'ю генерала Раяна: дивіться відео

Чи вважаєте ви, що кредит від ЄС радикально змінить ситуацію для України на краще?

Це дуже важливо, адже навіть коли ви ведете війну, вам все одно потрібно керувати країною. Ви повинні мати можливість платити зарплати вчителям, машиністам, пожежникам і поліціянтам, тим, хто забезпечує життєво важливі послуги для суспільства, поки інші його захищають.

Тому я вважаю, що цей кредит у 90 мільярдів надзвичайно важливий. Він має підтримати державний бюджет України на 2 – 3 роки й, сподіваюся, за цей час ми побачимо завершення війни на умовах, вигідних для України.

До речі, 90 мільярдів кредиту від ЄС розраховані на два роки. Україна отримуватиме по 45 мільярдів щороку. Кошти планують витратити на соціальну підтримку, макроекономічну стабільність, оборону та розвиток оборонного виробництва.

Зараз у нашому суспільстві точиться дуже активна дискусія щодо експорту обладнання та озброєння. І багато критиків стверджують, що ми втратили це вікно можливостей. Чи вважаєте ви, що Україна все ще має шанс стати одним із головних військових постачальників у Європі?

Я думаю, що в України, безумовно, є такий шанс. Є багато країн у Європі та Північній Америці, які наздоганяють технології, розроблені Україною. Але чи зможуть вони виробляти їх так само дешево та якісно, як Україна? Це вже інше питання.

Чого немає в жодній з цих країн, на відміну від України, так це досвіду, методик, тактики та реальних знань про те, як найкраще застосовувати ці дрони і як найкраще інтегрувати їх у військові підрозділи. Саме це і є справжня суперсила України у сфері дронів. Ніхто інший не володіє такими знаннями.

Якщо говорити про дипломатію, то мирні переговори призупинені або зайшли в глухий кут. Які реальні варіанти є в України зараз? Як ви вважаєте, чи справді Дональд Трамп втратив інтерес до війни Росії проти України?

Виглядає, що так. Думаю, війна в Ірані розвивається дуже погано для адміністрації Трампа, тому він і його команда з національної безпеки в основному зосереджені саме на ній. Але в якийсь момент вони повернуться до війни Росії проти України. І я сподіваюся, що на переговорах будуть представники з більш рівнозначною позицією, а не схильні до підтримки Росії.

Схильні до підтримки Росії?

Так. Я вважаю, що перемовники, яких відправляли США, не продемонстрували прихильності й справедливого підходу до обох країн. Я вважаю, що вони були занадто зачаровані російською стороною.

Відверто кажучи, нездатність адміністрації Трампа критикувати режим Путіна при одночасній критиці демократичної України та президента Зеленського не вселяє мені впевненості в тому, що вони рішуче підтримають результат, який був би справедливим і рівноправним для України. Але якщо Україна цього року справді зможе продемонструвати, що Росія не здатна виграти війну, можливо, адміністрація Трампа змінить свій підхід.

Президент Зеленський кілька днів тому заявив, що готовий зустрітися з російським диктатором де завгодно, але не в Мінську й точно не в Москві. Чи вважаєте ви, що така зустріч потенційно може відбутися найближчим часом?

Безумовно. Українська сторона на чолі з президентом Зеленським протягом останнього року була набагато більш відкритою до мирних переговорів, ніж росіяни. Росіяни дотримуються тієї ж позиції, якої вони дотримувалися ще до повномасштабного вторгнення – повної капітуляції України та українців. Це неприйнятно для України.

Але навіть після цього президент Зеленський проявив терпіння і зіграв у дуже хитру стратегічну гру, залишаючись відкритим до переговорів.

Росія посилює репресії всередині країни. Як далеко це може зайти? Чи готує Кремль російське суспільство до тривалішої та жорстокішої війни?

Це передусім стосується владної вертикалі Володимира Путіна, хоча й безпосередньо пов'язано з війною. Росія ніколи не була вільною й відкритою країною. Путін повертає систему до джерел суспільної ієрархії, де ті, хто нагорі, мають усю владу, а ті, хто внизу, безправні.

Я слухала конференцію з питань безпеки, яка відбулася в Києві кілька днів тому, і там пролунала думка про те, що Європа фактично не готова до великої війни, ні в плані боєготовності, ні в питанні запасів ракет та іншої подібної військової допомоги. Ви з цим згодні?

Думаю, зараз вони готові краще, ніж 5 років тому, однак це був довгий шлях до цієї мети, і на них чекає ще дуже багато роботи. Нарощування європейських оборонних виробництв, систем протиповітряної, протиракетної та протидронової оборони все ще залишає бажати кращого.

Але є політична готовність витрачати більше коштів на оборону, а також відбувається масове нарощування сил у Східній Європі та Німеччині. Уже за кілька років я очікую побачити набагато потужніший європейський військовий потенціал.

Україна працює над власною системою ППО. Як ви вважаєте, коли вона може бути готова? Можливо, йдеться лише про прототип, але все ж. Чи вважаєте ви, що це може стати переломним моментом у війні Росії проти України, чи у війні взагалі не існує такого поняття, як переломний момент?

Звичайно, у війнах бувають переломні моменти. Ми вже бачили це в історії, можливо, наближаємося до ще одного. Якби Україна розробила систему для перехоплення російських балістичних і крилатих ракет, це заповнило б критичну прогалину за відсутності комплексів Patriot.

Це було б значне досягнення. Сподіваюся, Україна зможе це зробити. Це дійсно стало б останнім компонентом надзвичайно ефективної системи протиповітряної оборони України загалом.

Не пропустіть! Український проєкт у сфері радіоелектронної боротьби заявив про прорив у протидії російській гіперзвуковій ракеті "Кинджал", яка вважається однією з найшвидших і найскладніших у перехопленні, що є у ворога. Мовиться про комплекс "Ліма", який подавляє 58 з 59 запущених "Кинджалів".

The Washington Post повідомляє про втому і відчай, що зростають всередині Росії. Наскільки це впливає на здатність Росії вести війну? Чи поки що це все ще не має значення?

Приємно чути про відчай і втому, що зростають в Росії. Це очікувано, адже вони програють цю війну. Перспектив перемоги Росії у цій війні майже немає, і чим більше відчаю та втоми, тим сильнішим буде тиск на Путіна з метою припинення війни.

Але поки що немає жодних ознак цього. Ми бачимо посилення репресій та тиску на всі верстви суспільства, щоб змусити молодих чоловіків і жінок йти воювати проти України.

Нещодавно ми відзначали річницю катастрофи в Чорнобилі. Для мене це порушує складне питання про ядерну зброю. Чи було б для України корисно або хоча б доречно знову її мати? І наскільки це могло б стримувати Росію?

Ядерна зброя показала, що є стримувальним фактором, але не як захист від звичайних військових операцій. Думаю, уроком останніх років для таких країн, як Північна Корея, стало те, що наявність ядерної зброї робить пряме втручання з боку держав на кшталт США значно менш імовірним, ніж якби цієї зброї у них не було.

Важливо! Після розпаду Радянського Союзу Україна була третьою державою у світі за ядерним потенціалом. Однак вирішила відмовитися від нього в обмін на так звані гарантії безпеки. Перший очільник делегації щодо ядерного роззброєння Юрій Костенко розповів, що було не так із вивезенням ядерки. Деталі – в інтерв'ю 24 Каналу.

Розробка ядерної зброї надзвичайно дорога. Немає сумнівів, що Україна має науковий потенціал для цього. Вона, безумовно, має можливість проєктувати та будувати ракети й інші системи. Це справді зводиться до фінансових і політичних витрат. Але чи варто Україні розробляти ядерну зброю, чи може краще замість цього підтримувати більш потужні звичайні Збройні Сили?

Чи задоволені ви тим, якими темпами та в яких масштабах зараз розвивається український оборонний сектор і як він загалом рухається вперед?

Я вважаю це дивовижним. Наприкінці холодної війни Україна суттєво скоротила свою тоді ще досить потужну військово-конструкторську та виробничу промисловість. Але з 2022 року Україна відновила свій потенціал уже у стилі XXI століття.

Ця високотехнологічна оборонна промисловість охоплює не тільки всі види дронів, а й штучний інтелект, цілу низку високотехнологічних виробництв, а також більш традиційні напрямки, як-от ракети, самохідні гаубиці та багато іншого.

Наявність власного сталого оборонного виробництва гарантує, що Україна матиме необхідне забезпечення і стане менше залежати від іноземних партнерів. Це дуже добре для народу України.

Колишній спецпредставник Трампа Курт Волкер сказав, що Україна дедалі менше залежить від підтримки США. І я не знаю, чи це добре, але з огляду на те, що Сполучені Штати нібито припиняють підтримку України, я вважаю, що це добре…

Думаю, ми всі воліли б бути союзниками, працювати зі США і використовувати їхню зброю. Але якщо це стає менш імовірним, Україна повинна дбати про себе сама. Розвиток власної промисловості та партнерства з багатьма європейськими країнами – це хороший спосіб гарантувати собі доступ до зброї.

Нещодавно Велика Британія разом з союзниками обговорювала створення оборонного банку для фінансування закупівель зброї та надання країнам Європи дешевших кредитів на потреби оборони. Що це нам говорить? Чи готується Європа до тривалого протистояння з Росією?

Гадаю, так. За ці 4 роки Європа нарешті усвідомила російську загрозу, яка проявилася не лише на фронтах і в небі України, а й у небі Східної Європи, а також у диверсійних операціях Росії, проведених майже в кожній європейській державі.

Тож для розвитку оборони потрібні кошти, і такі заходи, як надання дешевих позик на закупівлю військової техніки, є критично важливою частиною загального зміцнення оборонного потенціалу всієї Європи.