Науковці з Max Planck Institute поставили собі за мету покращити властивості сталі.

"Ми прагнемо отримати таку сталь, яка була б надзвичайно твердою і одночасно мала б здатність легко деформуватися. Щоб у випадку автомобільної аварії пасажири були якомога краще убезпечені", - каже професор, Max Planck Institute Анке Пізалла.

Щоб корпус авто при ДТП не ламався, а деформувався, потрібен новий високотехнологічний матеріал, який би був легким, надміцним і при цьому дуже еластичним. А це завдання не з простих. Для початку науковцям потрібно підібрати оптимальний сплав із трьох десятків компонентів.

Ось цей сплав міг би підійти для автомобіля майбутнього. До його складу входять марганець, кремній, алюміній і, звісно ж, залізо. На зразку цієї нової сталі доктор Штефан Зефферер протестує властивості отриманого матеріалу.

"Я припускаю, що деформація пошириться рівномірно на весь матеріал. Це означатиме, що ми досягли високого рівня гнучкості та еластичності", - каже доктор, Max Planck Institute Штефан Зефферер.

Отож цей тест нам покаже, наскільки еластичним є новий матеріал. За допомогою спеціальної техніки спробуємо сильно натягти наш зразок. 17 тисяч Ньютонів розтягують обидва кінці сталевого бруска. Вага стандартної машини витягує його у тонкий стержень 5 міліметрів завтовшки - але при цьому не розриває.

Як бачимо, новий матеріал є достатньо еластичним, щоб при зіткненні деформуватись. Та чи допоможе це зберегти салон автомобіля цілим? Наступний тест покаже.

Спеціальна машини під великим тиском згинає сталевий лист. Вага десяти слонів сконцентрувалася на площі, не більшій, ніж поштова марка. Наша сталь гідно пройшла випробування - змінила забарвлення, але не надламалася.

Міцність матеріалу забезпечує так званий ефект TWIP. Кожна точка сталевого листа гнеться лише до певної міри, потім твердне і передає решту енергії сусіднім точкам. Вони ж, у свою чергу, теж так чинять. Як результат - тиск поширюється рівномірно по всій поверхні. У майбутньому науковці планують розробляти дизайни сталі з ефектом TWIP на комп’ютері.

"Використовуючи комп’ютер все більше, нам більше не доведеться робити стільки сплавів. Також не треба буде проводити стільки дослідів з охолодженням, гартуванням та прокатом. Ми зможемо розробляти нові види сталі за значно коротші терміни", - каже професор, Max Planck Institute Анке Пізалла.

Попри сподівання науковців, "сталь з одного лише натискання кнопки" - сьогодні радше мрія. Втім, застосування нової високотехнологічної сталі скоро таки стане реальністю. Для нашої ж із вами безпеки.