Місії “Аполлон 11” передували декілька випробувальних польотів. Команда поспішала. Згідно з генеральним планом програми, американець повинен був потрапити на Місяць до кінця 60-х років. І не пізніше. Роботи виконувалися паралельно: одна група інженерів працювала над посадочним модулем, інша - над ракетою-носієм.
Перший пілотований політ на кораблі “Аполлон 11” мали здійснити Гас Гріссом, Ед Вайт та Роджер Чаффі. Не судилося. Екіпаж загинув під час наземних випробувань в космічному центрі імені Кеннеді. Сталося це 27 січня 1967 року.
Як і під час програм “Меркурій” та “Джеміні”, астронавти “Аполлона” дихали чистим киснем. Під час репетицій сталося коротке замикання, іскра спровокувала займання, загинули усі. Причина смерті астронавтів - отруєння продуктами горіння через 5 хвилин після займання.
Знадобилося більше року, щоб перепроектувати капсулу і відновити програму. Наступним після “Аполлона 1” став “Аполлон 7”. Випробовування минули успішно. Нарешті екіпаж “Аполлона 11” у складі Ніла Армстронга, Майкла Коллінза та Базза Олдріна вирушив на Місяць.
Посадочний модуль “Іґл” успішно приземлився на поверхні Моря Спокою. За дійством спостерігали мільйон глядачів з мису Канаверал, і понад мільярд - біля екранів телевізорів. Політ “Аполлона 11” став найуспішнішою космічною місією в історії США.