Збирати гроші жінці допомагала ціла команда волонтерів.
У нашій команді приватні підприємці, нотаріуси, школа №12, 2-і лікарні та 4-и депутати міської ради. Ми двічі або тричі на тиждень виїжджаємо, допомагаємо хлопцям. Чим частіше буваємо в них, тим більше бачимо, скільки всього їм потрібно. Особливо сьогодні складна ситуація в степах, хлопці там сплять на землі, в них немає зимового одягу. Ми шили для них теплі курти і відвозили. Їжу їм приносять місцеві мешканці, – розповідає волонтер.
Вона згадує, як у 90-х роках почалася війна в Грузії, Еліко тоді мешкала в Абхазії.
У 92-93 році я була у Абхазії, в той час бомбили наші міста, в тому числі моє рідне місто. Я все це пройшла. І я пам’ятаю, як наших дітей рятували саме українські солдати, вони нас вивозили. Я була дитиною і пам’ятаю, як добре вони до нас ставилися, були пліч о пліч з грузинським народом, – згадує жінка.
Вона називає себе грузинською українкою і вважає Україну рідною. Говорить, готова служити Україні до кінця життя.