Великий син українського народу, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка дійшов до межі свого земного шляху.
Кожного разу, коли випадково зустрічався з паном Євгеном на другому поверсі видавництва «Смолоскип» в Києві, було трохи ніяково. Попри свій поважний вік, він до останнього виконував обов’язки головного редактора газети «Наша Віра», а також писав численні публіцистичні роботи, передмови, рецензії. Величезна робота його духу була прихована від оточуючих вишуканою інтелігентністю і скромністю. Лише очі, задумані, але з доброю хитринкою, видавали його уважність до всіх тих, хто траплявся на його шляху.
Вперше про Євгена Сверстюка я дізнався перебираючи книги свого діда, доцента кафедри української літератури Донецького університету. На початку 1990-х, мій батько приніс з бібліотеки українсько-канадського центру видання «Собор у риштованні» за авторства Євгена Сверстюка. Книжка була видана в Балтиморі в 1970 році, але актуальності геть не втратила на наш час. Головна увага в публіцистично-літературознавчому дослідженні Євгена Сверстюка присвячена аналізу роману «Собору» Олеся Гончара, однак у книзі вміщені не менш цікаві та високоінтелектуальні тексти присвячені українській літературі та радянському літературознавству, за влучним висловом Василя Стуса «балухатим мистецтвознавцям». Однак, не менш цікаві філософські та світоглядові принципи самого Євгена Сверстюка, які немов зелена парость, пробиваються крізь сторінки книги до читача.
Чого вартий лише такий уривок з вступу до «Собору в риштованні»: «Проходимо негероїчну смугу історії, де подвиг робить уже той, хто вихопився зі стану пасивного конформізму і йде за голосом сумління. Обережні – най безвідповідальніші. Воно знають єдину науку – не встромити пальців у колеса. Байдуже, чи ті колеса котяться вперед і чи взагалі вони щось тягнуть. Їм здається, що досить утриматися від нечистих справ і перечекати, доки їх зроблять інші. Але пам’ятаймо, що нам історія на чолі записала всю обережність, пасивність, перечікування і лінь предків, і кожне нове покоління від колиски розплачується за це своєю долею і честю. І заново визбирує духовну спадщину наших дон-кіхотів серед намулу спадщини рабів».
Це книга про життєвий вибір і про філософію життя в одному з найбільш лицемірних тоталітарних режимів, коли наявність власної думки, яка йде врозріз з партійною лінією, вже є злочином.
Але крім цієї книги варто прочитати численні публіцистичні матеріали, написані Євгеном Сверстюком в підневільний час. Особливої уваги заслуговує «З приводу процесу над Погружальським», яка була бестселером самвидавної підпільної літератури. Мова йшла про організоване КДБ знищення архіву українських старовинних друкованих видань Державної публічної бібліотеки Академії Наук УРСР агентом Погружальським. Євген Сверстюк одним з найперших виступив з викриттям діяльності КДБ щодо нищення історичної пам’яті, продемонструвавши готовність піти на передову боротьби за минуле і майбутнє.
Радянська влада «віддячила» Євгену Сверстюку сімома роками тюрми і п’ятьма роками заслання.
Але попри численні звільнення з роботи і переслідування, пан Євген повертався до улюбленої і небезпечної справи, створення перекладів з іноземних мов і написання літературознавчих праць, філософських есеїв та рефлексій.
Суверенність української людини, її гідність і честь, пошук історичних коренів та правдивих джерел, це надто малий перелік тих важливих питань, які ставив Євген Сверстюк в своїх численних роботах.
Пригадується цікаве інтерв’ю пана Євгена Сверстюка, яке сталося за рік до Євромайдану, в якому він розповідав про те, що підходячи по питання люстрації в Україні, варто дивитися на тих, хто це ініціює. Про неможливість суду комуністів над комуністами та олігархів над олігархами. Тверезий і чесний погляд та позиція, пронесена крізь все життя.
Маю великий подарунок від пана Євгена, який був для мене великою несподіванкою. Коли до друку готувався збірник моєї публіцистики «Демонтаж лицемірства» в 2012 році, Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип» повідомив, що Євген Сверстюк погодився написати передмову для неї. Я навіть не міг мріяти про такий подарунок долі, про передмову від легендарного публіциста, доктора філософських наук і президента українського ПЕН-клубу Євгена Сверстюка.
Царство Небесне, пане Євгене! З молитвою і подякою проводжаємо Вас!