ОАЕ вмикаються у війну: для чого Абу-Дабі просуває тему переговорів Зеленського з Путіним
Близький Схід бере на себе все більшу роль у пошуку справедливого миру для України. Після переговорів у Саудівській Аравії щодо формули миру України, ОАЕ раптом також вирішили проявити активність.
Президент ОАЕ раптом планує організувати зустріч між лідером України Володимиром Зеленським та диктатором Путіним. Більш докладно про дипломатичні зусилля Близького Сходу владнати війну в Україні розповідає журналіст 24 Каналу Олексій Печій.
Дивіться також В ОАЕ заговорили про зустріч Зеленського та Путіна: причина може бути егоїстичною
ОАЕ хочуть організувати зустріч Зеленського з Путіним
Як пише провідна франкомовна газета Лівану L'Orient-Le Jour, президент ОАЕ Мухаммад бін Заїд планує організувати зустріч між лідером України Володимиром Зеленським та диктатором Володимиром Путіним під час Конференції ООН з питань зміни клімату.
Річ у тім, що ця конференція запланована на 30 листопада цього року саме в Дубаї. Як пише видання, ініціатива щодо організації зустрічі виникла на прохання Папи Римського Франциска в координації з деякими європейськими державами.
Згідно з даними західних дипломатів, багато європейських країн продовжують контакт з Абу-Дабі, щоб підтримати ініціативу, оскільки ОАЕ може скористатись своїм геополітичним становищем, аби домогтись припинення вогню на території України.
Мета організації зустрічі полягає в тому, щоб розпочати діалог, який в майбутньому зміг би покласти край війні. Але видання додає, що нібито ідея про організацію зустрічі Зеленського та Путіна виникла ще під час візитів Мухаммада бін Заїда до Росії. І що важливо, видання запевняє, ніби в Вашингтоні знають про ініціативу.
Однак така ініціатива виглядає доволі дивно, адже Україна відверто заявляла вже неодноразово – діалогу саме з диктатором Путіним не буде.
Втім, цікаво, що в Держдепі США не відкидають ініціативи ОАЕ, але додають, що останнє слово все одно буде за Україною. З іншого боку, представник Держдепартаменту США Метью Міллер заявив, що вся проблема криється в особі диктатора Путіна, який навіть не намагається наблизити завершення війни.
В Україні відкинули ідею зустрічі Зеленського з Путіним
Разом з тим, голова МЗС України Дмитро Кулеба відзначив, що прямих переговорів Володимира Зеленського з російським диктатором Путіним не буде. За його словами, Україна зможе вести переговори з Росією після виведення її військ із нашої території, але не з Путіним.
Мовляв, ця мета може бути досягнута за допомогою суміші війни та дипломатії. І наші військові займаються першим, їхнє завдання підштовхнути росіян до відступу і дати зрозуміти, що краще говорити, ніж битися.
Говорячи про те, з ким можна вести переговори, якщо не з Путіним, то Кулеба навів приклад зернової угоди: її було укладено за посередництва ООН та президента Туреччини, а між Україною та Росією прямої угоди не було. Отже, тут може спрацювати подібний механізм.
Залишатися нейтральним вже не вийде
Сьогодні у Заходу можуть виникнути питання до ОАЕ щодо його позиції по Росії. Після саміту в Саудівській Аравії щодо української формули миру, стало цілком зрозуміло, що залишатися просто нейтральним вже не вийде.
Навіть Китай та інші країни Глобального Півдня почали діалог про завершення війни без участі Росії.
Звісно, той самий Китай все ще не змінив своєї позиції щодо підтримки Росії. Політика Китаю непрозора, але його пріоритети у війні в Україні доволі суперечливі.
Партнерство з Росією – це з одного боку демонстрація того, що, мовляв, на противагу США та їх союзників є ще й полярний альянс. Але з цим вже виникли проблеми – країни Глобального Півдня пішли на діалог із Заходом, тож вони явно не в захваті від ідеї Пекіна та Москви.
З іншого боку, Китай розуміє, що подальша війна в Україні і її підтримка Пекіном – це удар по амбіціях КНР в Європі, яка є головним торговельним партнером. Тому навіть Китай вже заявляє, що готовий і надалі шукати шляхи вирішення війни з усією світовою спільнотою.
Але щодо позиції Китаю доволі влучно висловилися в редакційній колонці The Washington Post – дії Пекіна говорять більше за слова. І це вже має свої наслідки для Китаю. Наприклад, Байден все ж підписав скорочення інвестицій американськими компаніями в економіку Піднебесної.
Геополітичний контекст зустрічі в Джидді
Втім, варто повернутися до переговорів щодо формули миру України в Джидді. Варто подивитися саме на геополітичний контекст, який, на перший погляд, не стосується України, але саме він впливає на позицію тих країн, які досі називають себе нейтральними.
Річ у тім, що лише за тиждень до переговорів у Джидді щодо України там же відбулися інші переговори – між Саудівською Аравією та США.
Зокрема, мова йде про спроби США підштовхнути Саудівську Аравію до офіційного визнання Ізраїлю в обмін на поступки палестинцям, гарантії безпеки та навіть допомогу у розробці цивільної ядерної програми.
Саудівська Аравія може стати головним гравцем регіону
Якщо все це реалізується – саме Саудівська Аравія стане головним гравцем регіону. Нині офіційні особи США висловили обережний оптимізм щодо того, що протягом наступних 9 – 12 місяців вони зможуть напрацювати деталі того, що стане найважливішою близькосхідною мирною угодою за покоління. І китайський фактор тут так само грає свою роль.
По суті США прагнуть створити регіональний безпековий альянс, здатний протистояти загрозам з боку Ірану за обмеженої американської присутності. І укладання угоди між Ізраїлем та Саудівською Аравією цьому лише сприятиме.
І от тепер чиновники заявили, що США можуть отримати гарантії від Саудівської Аравії, що вона не дозволить Китаю будувати військові бази в королівстві.
І саме це питання, як пише WSJ, свого часу стало болючим між адміністрацією Байдена та ОАЕ. Так само США вимагають, аби саудити не відмовлялися від долара у розрахунках за нафту на користь китайського юаня.
Також очікується, що США шукатимуть способи покласти край ворожнечі навколо цін на нафту, спричиненій повторними скороченнями видобутку в Саудівській Аравії, що певною мірою грає на руку Кремлю.
Отже, в такій ситуації, вважають аналітики, Китай почне втрачати свої позиції, якщо і надалі займатиме здебільшого проросійську позицію. Натомість країни Близького Сходу у партнерстві з Заходом мають змогу лише посилити свій геополітичний вплив.