Росія застосовувала "тактику голоду" під час 85-денної облоги Маріуполя, – The Guardian

Висновок про ці дії Росії лежить в основі досьє, яке юристи з організації Global Rights Compliance подали до МКС у Гаазі. У ньому стверджується, що Росія та її лідери мали намір вбити та завдати шкоди великій кількості цивільних осіб.

Дивіться також Не мовчи – полон вбиває: фоторепортаж з акції в Києві на підтримку "Азову"

Відмова у їжі

Під час облоги Маріуполя було вбито 22 тисячі людей. Після окупації міста його жителі залишились без води, світла, газу та електроенергії, хоча температура повітря тоді значно опустилась.

Катріона Мердок, партнер Global Rights Compliance, пояснила, що метою дослідження було "з'ясувати, чи існує ширший наратив". Він полягає у навмисній відмові російським військовим та їхньому керівництву в їжі та інших необхідних для життя зручностях – стратегія голоду.

Ми побачили, що російська атака мала чотири етапи, починаючи з нападів на цивільну інфраструктуру, відключення електроенергії, опалення та водопостачання. Потім гуманітарна евакуація була відкинута і навіть атакована, в той час, як допомога не могла потрапити до людей,
– сказала Мердок.

На четвертому етапі свого наступу Росія здійснила стратегічні атаки для знищення або захоплення будь-яких об'єктів інфраструктури, що залишилися.

Відповідальність на найвищому керівництві

Мердок зазначила, що поетапний наступ на Маріуполь продемонстрував, що Росія планувала захопити місто, не шкодуючи цивільних. На момент повномасштабного вторгнення у Маріуполі жило 450 тисяч людей.

Під час облоги було зруйновано або пошкоджено близько 90% медичних установ і житлових будинків у місті. Росія бомбардувала пункти розподілу продовольства, а також шляхи гуманітарної евакуації.

Враховуючи важливість Маріуполя і централізацію прийняття рішень в Росії, відповідальність за загибель тисяч цивільних осіб лежить на найвищому рівні.

Владімір Путін винен… і ешелони російського військового керівництва,
– сказала Мердок.

Голод і відмова у зручностях, необхідних для цивільного життя, вважаються воєнними злочинами, але до цього часу нікого не притягували за це до відповідальності.

Юристи, які працювали над досьє, не були впевнені, наскільки важко буде проаналізувати воєнні злочини Росії в Маріуполі, оскільки окупація значно ускладнила збір доказів. Але вони розробили методику зі спеціально створеним алгоритмом для зіставлення руйнувань конкретних місць, що відстежуються за допомогою супутникових знімків, з російськими атаками.