Вік, стать і посада: 5 критеріїв, які варто враховувати при обміні полоненими

Критерії для списку на обмін полоненими

Навіть тих, хто порушив закон. Навіть тих, хто здався без бою. Навіть покидьків, які оголили фланг, і через це інший підрозділ зазнав втрат і був оточений.

Читайте також Ордер для Пригожина чи "Золота малина": що буде з відеосвідченнями ексвагнерівців

Усі вони повинні нести відповідальність згідно з чинним законодавством України. Але, як і закон має різну міру покарання згідно з вчиненим злочином, чому першочерговість обміну не має взагалі ніякої градації?

Як сформувати список? Я бачу достатньо логічні критерії.

1. Умови потрапляння в полон. Все достатньо просто, нас так вчили з дитинства: працюй більше, роби краще, будеш отримувати відповідно. Тому той, хто виконав поставлене завдання, знищив більше ворогів, зробив героїчний вчинок – заслуговує бути першим в черзі на обмін, ніж той, хто здався без бою.

Це важко зрозуміти близьким, бо для них їхній син, брат, батько, мати є найкращими за будь-яких умов.

Але для цього списки і формують відповідні органи, які повинні керуватись не емоціями, а адекватним сприйняттям ситуації. Є військовослужбовці, щодо яких вже ведуть розслідування стосовно добровільної здачі в полон, і при всьому цьому їх міняють. Я вважаю, що це неприпустимо.

Тобто дівчина медик, яка врятувала безліч життів, досі сидіть в полоні, а бійця, який добровільно здався, обміняли. Таких випадків достатньо. І, як підсумок, ми втрачаємо обмінний фонд, який, на жаль, у нас не такий вже і великий.

Для снайперів і спецпризначенців полон небезпечніший

2. Умови полону. Не секрет, що різні військові в полоні утримуються в різних умовах – хтось в гірших, хтось в кращих. Деякі піддаються тортурам, інші – ні. Здебільшого це обумовлено посадою бійця, підрозділом, у якому він служить, та місцем полону, де він перебуває.

Наприклад, спецпризначенець, снайпер або розвідник в більшій імовірності піддаються тортурам, ніж тиловик-кухар або, наприклад, сержант з тилового забезпечення. Також грає роль місце, в якому утримується полонений. У деяких колоніях, незалежно від військових спеціальностей полонених, адміністрація закладів або м'якіше або жорсткіше поводиться із ними.

Цікаво "Зерно розбрату" між Україною і Польщею: чому виникла проблема і чи знайдуть рішення

3. Час перебування в полоні. Наприклад, ми маємо дві однакові історії. Двоє снайперів знищили багато ворогів, і обидва перебувають у полоні. Але один там вже рік, а інший потрапив у полон два місяці тому. Я впевнений, що кожен погодиться, що першим на обмін має бути той, хто сидить довше.

Полон – це випробування, важке випробування. Кожен має свою межу, і чим довше український боєць перебуває у полоні, тим ближчий він до межі. Він може з'їхати з глузду, загинути під час тортур. Кожен день в полоні – це ризик втратити бійця назавжди.

Чому не можна брати кого дають

4. Вік та стать. На мою думку, це не найважливіші критерії, проте, варті уваги. Якщо ми маємо абсолютно однакових військовослужбовців за попередніми умовами, цей критерій теж є вирішальним.

Наприклад, ми маємо трьох солдатів: молодий хлопець, дівчина та літній чоловік. Вони потрапили в полон не добровільно, мають відносно однакові бойові досягнення та умови перебування в полоні.

Я вважаю, що жінок мають обмінювати першими, далі мають йти літні люди, і у третю чергу – молоді хлопці. Бо вони є стійкішими за попередніх двох. Це не завжди так, i, дійсно, дівчата або літні люди можуть бути стійкішими, але це радше виключення. Тому я тут керуюсь більшістю.

Дехто може сказати, що, коли не віддають першочергових, то треба брати, кого дають. Але знову ж таки, у цьому разі ми втрачаємо обмінний фонд, а я вважаю, що так робити не можна.

Рекомендуємо США визначилися зі своїм найнебезпечнішим ворогом

Не секрет, що я є начальником штабу бригади "Азов", i, звичайно, я першочергово зацікавлений у звільненні нашого особового складу. Проте і в нас є мала кількість дезертирів, які потрапили в полон. Ми повністю поділились інформацією з ГУР та СБУ, щоб цих людей не міняли в першу чергу.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення боєць ССО, або іншого підрозділу недобровільно потрапив в полон, захищаючи будь-яку ділянку фронту, виконав наказ, і опинився в полоні до азовців, я вважаю, що його треба обмінювати раніше.

Обміни мають бути справедливими

Так вийшло, що оборонці Маріуполя на дуже великий термін затримали наступ ворога. Я майже впевнений, що противник міг захопити Миколаїв, Запоріжжя, дійти до Дніпра та Одеси, якби не 86 днів оборони Маріуполя в повному оточенні. Половина авіації противника, яка працювала по всій Україні, бомбила тільки Маріуполь, потім – "Азовсталь".

Зауважте Є одна проблема санкцій, яка робить їх неефективними

Боєкомплект постійно закінчувався; артилеристи, тиловики ставали піхотинцями; води і їжі не вистачало; все закінчувалось і не постачалося. На щастя, ми мали декілька шансів вивезти частину поранених, отримати невелике підкріплення – відчайдушних бійців та протитанкові засоби. Лікарі проводили операції без анестезії.

Поранені гнили в очікуванні порятунку, якого не було. I після цього всього, у когось вистачає наглості казати, що всі рівні при обміні?

Нам не потрібні овації, нам не треба ставлення, як до героїв. Ми хочемо справедливих обмінів і справедливості, за яку ми воювали й будемо воювати далі. Я вважаю, що ми на це заслуговуємо.