У другій половині 14 століття Тевтонський орден заволодівав польськими землями. На противагу агресивній політиці тевтонців поляки й литовці уклали між собою унію. Тож коли хрестоносці пішли на Литву, польський король литовського походження Ягайло з'єднався з військами великого князя литовського Вітовта. До них приєдналися слов’янські загони (хоругви) і чехи на чолі з Яном Жижкою. Загалом майже 39-тисячне військо, яке складалося переважно з німецьких лицарів і ополченців.
Читайте також: Одна історія. Історія найкривавішої битви під назвою "Верденська м'ясорубка"
Битва відбувалася між селами Грюнвальд і Танненберг. Поляки ще не закінчили групуватися, коли орденська артилерія відкрила вогонь. Щоб уникнути розгромної атаки тяжко озброєних німецьких лицарів, татари й литовські вершники почали здавати назад і зуміли відірватися від противника.
Грюнвальдська битва
Дослідники оцінюють цей хід неоднозначно. Одні розглядають відступ як втечу, інші говорять про тактичний маневр Вітовта. У той час, як литовські війська відступали, зав’язалася запекла битва між польськими й тевтонськими силами.
Згодом на поле бою стали повертатися і вступати в бій все нові загони литовців, і нарешті опір тевтонців вдалося зламати. Вони стали відступати. Аж тут частина орденського війська – загони з підвладних тевтонцям польських міст, – несподівано обернулася проти своїх, не давши хрестоносцям перебудуватися під час відступу. Довгий час німецькі історики стверджували, що, якби не ця зрада, поляки і литовці програли б битву. Але, як відомо, історія не має умовного способу.
Читайте також: Одна історія. Якими були наслідки Першої світової війни
Незабаром, під час Тринадцятирічної війни, Орден був остаточно розгромлений польською державою вже без участі Великого князівства Литовського. Хрестоносці віддали значну частину своїх володінь і визнали васальну залежність від Польщі. Орден був розпущений через майже триста років під час Наполеонівських воєн.
Більше про Грюнвальдську битву – дивіться у програмі.