"Безпрецедентна подія. Все прозоро, під контролем міжнародних експертів та громадськості. Це дуже добрий початок", – такі коментарі лунали на фоні кадрів величезного залу "КиївЕкспоПлаза", де під камерами понад 3500 кандидатів у судді здавали тести. Окрилений голова Кваліфікаційної комісії розповідає, які зміни чекають наше правосуддя після таких відкритих конкурсів.
Читайте також: Як Антикорупційний суд може бути паралізований звичайними судами
Знайома картинка, правда ж ? Тільки "на фото" не Сергій Козьяков, який є діючим головою Комісії, а Ігор Самсін – колишній голова. Бо було це ще у 2012 році за часів Януковича.
Голова ВККС Сергій Козьяков
Тоді нам теж показали гарну картинку та розповідали про безпрецедентну прозорість. Результат усім відомий. Стати суддею без домовленості чи грошей було практично неможливо.
Підібрані на таких "відкритих" конкурсах Саніни, Царевичі, Кицюки добили рештки правосуддя та довіру до нього. У часи Майдану ці судді стали чудовими виконавцями злочинних наказів.
Після Майдану весь склад попередньої Кваліфікаційної комісії люстрували. Замість них прийшли нові члени на голові з Сергієм Козьяковим. Їх завданням було справжнє очищення та оновлення судової системи, що мало відновити довіру до суду. Натомість, нам знову почали показувати лише гарну картинку і під гаслом безпрецедентної прозорості робити те ж, що і їх попередники.
На конкурсі у Верховний Суд стало зрозумілим: нам показують лише те, що на результати жодним чином не впливає. Так, ми можемо бачити співбесіди суддів онлайн, але усі рішення приймаються за зачиненими дверима. І не просто закрито, але у спосіб, який дозволяє маніпулювати результатами – "протягувати" потрібних людей і "викидувати" зайвих.
Для перемоги у конкурсі чи для успішного проходження оцінювання необхідно набрати певну кількість балів. Але чітких правил розподілу цих балів немає, а від суспільства приховані дані про те, хто з членів Комісії які бали виставляє. Це відкриває величезне поле для маніпуляцій.
Читайте також: Як в Україні імітують очищення судової системи
Уявіть, що вам потрібно протягнути потрібного кандидата. Елементарно. Для цього вашому кандидату проставляється максимальний бал, а усім іншим – мінімальний, навіть якщо інші набагато сильніші ніж ваш кандидат.
Якщо би бали членів Комісії були публічними та персоніфікованими, тобто усі би бачили, які бали поставив кожен член комісії кожному учаснику конкурсу, то за таких умов ця маніпуляція елементарно виявляється.
Засідання ВККС
Але сьогодні ця інформація є повністю закритою для суспільства, тому перевірити об’єктивність членів комісії і виявити, хто маніпулює, неможливо.
На конкурсі у Верховний Суд такі маніпуляції з балами були очевидними. Наприклад, суддя-викривач Сергій Бондаренко, який своїми діями довів свою чесність та незалежність, після співбесід опинився майже на останньому місці. Натомість, екс голова Ради суддів України Валентина Сімоненко, яка фактично покривала нечесних суддів, стала переможцем конкурсу, незважаючи на негативний висновок Громадської ради доброчесності.
Перед співбесідами Бондаренко та Сімоненко були фактично на однакових позиціях. Чому і хто поставив низькі бали Бондаренко та високі Сімоненко, ми ніколи не дізнаємось. У рішеннях Комісії про результати конкурсу такого пояснення теж немає, його там взагалі немає.
Суддя Сергій Бондаренко
Закритими є і практичні завдання, які виконують кандидати. Зрозуміти об’єктивність оцінок ми можемо лише порівнявши роботи.
Вже понад рік суддя Роман Брегей, який начебто погано написав своє практичне завдання на конкурсі у Верховний Суд, добивається порівняння його роботи з роботами переможців. Але все марно.
Там, де не вийшло підіграти з балами, можна повпливати через зміни процедури. Так, на конкурсі у Верховний Суд Комісія оголосила результати першого етапу підбору. А на наступний день вирішила змінити правила підрахунку прохідного балу. Саме завдяки цьому до наступного етапу пройшов Михайло Смокович, який зараз є Головою Касаційного адміністративного суду. На переконання багатьох, зміна правил відбулась саме заради Смоковича.
У ході конкурсу у Верховний Суд та після його завершення Громадська рада доброчесності та експерти закликали зробити відкритими саме ті процеси, які мають вплив на результат. Однак, усі ці вимоги були проігноровані. Кваліфікаційне оцінювання розпочалось за такими ж непрозорими правилами.
Більше того, Комісія зробила усе, щоб витіснити громадськість з процесу перевірки суддів. І це їй вдалось – наразі оцінювання відбувається без участі Громадської ради доброчесності.
Читайте також: За що Вища рада правосуддя покарала суддю-викривача Ларису Гольник
Але і цього видалось замало. Комісія обмежила єдиний залишок прозорості перевірки суддів – онлайн трансляції співбесід. Вже понад 130 суддів проходили перевірку без трансляцій. Мотивується це міркуваннями безпеки. Хоча взагалі незрозуміло, як трансляція співбесіди може повпливати на безпеку суддів, які і так є публічними особами.
У закритому режимі проводилась і співбесіда дуже цікавої судді Волинського окружного адміністративного суду Віри Іванівни Смокович. Це рідна сестра Михайла Смоковича, чинного голови Касаційного адміністративного суду.
Одіозний суддя Михайло Смокович
Співбесіду не транслювали з метою забезпечення таємниці особистого життя. До речі, Комісія відмовилась надати своє рішення про причини закритого режиму співбесіди. Тим самим створено прецедент, що будь-яку співбесіду можна без пояснень закрити від сторонніх очей.
Коли ж подивитись декларацію Віри Іванівни, то стає зрозуміло, чому вона не хотіла, щоб її співбесіда опинилась у YouTube. Це неймовірно, але якщо вірити деклараціям судді, то з 2012 року у неї немає жодного житла та будь-якого іншого цінного майна. Невже вона безхатченко? Зате у її матері, 86 річної Віри Макарівни Смокович, яка ціле життя пропрацювала колгоспницею, є дві квартири, 2 будинки та 16 земельних ділянок.
Придбання пенсіонеркою останнього будинку викликало неабиякий резонанс. Цей будинок був відібраний за банківські борги у сім’ї з двома неповнолітніми дітьми. Процедура продажу проведена з численними порушеннями, а Віра Макарівна була єдиним учасником торгів.
Попередні власники почали захищати свої права і виявили, що у будинку живе суддя Луцького міськрайонного суду Віталій Ковтуненко. Він на камери розповів, що є членом сім’ї власника будинку і проживає у цьому будинку разом з мамою своєї дружини. Тобто Ковтуненко прямо визнав, що Віра Макарівна є його тещою, а Віра Іванівна – дружиною. Проте, у своїх деклараціях і Ковтуненко, і Смокович забули вказати, що проживають однією сім’єю.
Читайте також: Яких цькувань зазнала суддя Гольник, що відмовилась від хабара найвпливовішої людини Полтави
Ковтуненко теж виявився безхатченком і навіть не вказав будинку, про проживання у якому заявляв на камери. То може у цьому прямому порушенні антикорупційного законодавства і полягає таємниця особистого життя Віри Смокович?
До речі, Віталій Ковтуненко відзначився не лише у цьому скандалі. Він саме той суддя, який у часи Майдану відправив під домашній арешт активістів за перевернутий догори дригом портрет Януковича та "повішення" портрету на ялинці. Він також є обвинуваченим у справі про фальсифікацію документів та винесення завідомо неправосудного рішення.
Порушував Ковтуненко і антикорупційне законодавство, за що на нього поліцією складено два протоколи. Але це не заважає йому здійснювати правосуддя та готуватись до кваліфікаційного оцінювання.
Його дружина пройшла перевірку, то чому ж він не пройде? Адже громадськість ніколи не дізнається, хто з членів Комісії і чому поставив Смокович та Ковтуненко високі бали. Все це свідчить, що існуюча прозорість процедур підбору та перевірки суддів є лише гарною картинкою. Таке ж відбудеться і при доборі суддів Антикорсуду.
По закону міжнародники не мають жодного доступу та впливу на ці процеси. Тому якщо ми хочемо не допустити протягування "втемну" потрібних владі кандидатів, то повинні змінити процедури та зробити їх справді прозорими. Суспільство має право знати, як проголосував кожен член Комісії, бачити усі проставлені ними бали та мати можливості порівнювати роботи конкурсантів.