За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, саме на ватажків терористичних угруповань кремлівське керівництво покладає обов'язки за прийняття рішень на місцях, то ж тепер Пушилін та Пасічник опинилися у вкрай незручному для себе становищі. При цьому розрахунок Москви полягає у тому, що хвиля народного обурення у разі чого захлисне саме очільників "Д/ЛНР", але навряд зачепить Путіна особисто та його оточення.

Однак допомагати князькам неіснуючих "держав" їх куратори не збираються. Мовляв, якщо не впораєтесь, замінимо вас на "міцних господарників" з Росії, звинуватимо у всіх провалах та зможемо трохи довше тягнути час до справжніх голодних бунтів.

Путін прийшов, а порядок не навів

Складна фінансово-економічна ситуація всередині самої Росії, яка наклалася на той факт, що Росія взагалі не зацікавлена у підтримці життєдіяльності Донбасу, призвела до того, що уряду країни-агресорки довелося скоротити фінансування квазіреспублік до абсолютного мінімуму.

Фактично всі окупаційні адміністрації на українському Сході поставили перед фактом: після оголошення про анексію стаєте повноцінними регіонами з урізаним правом на дотацію. Тобто виживаєте тепер самі, бажаємо успіху.

Для жителів тимчасово окупованих частин Донеччини та Луганщини, подібні пертрубації не означають нічого доброго. Тим паче, останні 9 років вони дуже сподівалися на те, що Путін прийде до них, ледве не особисто відсторонить всіх місцевих царьків від влади та накаже привозити у магазини ковбасу по 2.20.

Але реальність для тих, хто з радістю отримував російські аусвайси, виявилася зовсім іншою. Бункерний фюрер оголосив їх міста "частиною Росії", однак ніякий порядок "как в Москве" не навів. Замість картинки щастя, яку людям обіцяли з екранів телевізора, на анексованих територіях можна побачити лише поглиблення кризи.

  • Перехід на російські комунальні тарифи хоч і зробили поступовим, але він став достатньо відчутним кожному мешканцю "ДНР" та "ЛНР". Те ж саме можна сказати про підвищення цін на пальне.
  • Мінімальні зарплати та пенсії хоч і були номінально проіндексовані до рівня, що передбачений російським бюджетом, стрімке зростання цін нівелювало збільшення доходів.
  • При цьому ефект від повномасштабної війни все більше затягує зашморг на економіці "республік": через російські хаотичні обстріли у містах стає дедалі більше руйнувань, а філігранні прильоти по розміщених на підприємствах складах та нафтобазах аж ніяк не допомагають окупованим територіям забезпечувати самих себе.
  • Ба більше, через необхідність постійно підтримувати ту саму залізницю з бюджетів недореспублік постійно доводиться виділяти чималі кошти. Втім, якраз такі витрати Росія якраз буде хоча б частково покривати. Чого не скажеш про розходи на ремонт інфраструктури, що виходить з ладу зовсім не через активні бойові дії.
  • Наприклад, через відсутність водопостачання та абсолютно недолугі спроби прокачати те, чого нема по системі для опалення, у Донецьку через морози розірвало приблизно 30% трубопроводів. При цьому спеціалістів, які б могли хоча б підтримати ситуацію на певному рівні в умовах відсутності коштів, на окупованих територіях давно мобілізували та утилізували.
  • Не менш складною є ситуація на ринку праці, оскільки що на Донеччині, що на Луганщині, панує тотальне безробіття. Щоб влаштуватися хоч на якусь роботу, чоловікам потрібно отримати дозвіл від військкомату, а це означає вірну загибель. При цьому не можна сказати, щоб у тому ж Донецьку чи його агломерації було багато вакансій, бо підприємства масово йдуть у простій чи зачиняються назавжди.

Чи існує хоча б якийсь план з виживання та підтримання "республік" у їх ватажків, залишається лише здогадуватись. Адже у таких умовах Донбас, який "годував Україну", забезпечити себе навіть необхідним мінімумом аж ніяк не здатен. При цьому урізати розходи фахівцям з МММ та контрабанди далі просто нема куди, а доходам нема звідки взятися. Адже заводи аж ніяк не забезпечені контрактами, а продавати вугілля нема кому. Фактично всі містоутворюючі підприємства Донеччини та Луганщини нежиттєздатні, а найбільш перспективні – лікеро-горілчані заводи "Луга-Нова" та "ЛІК" вкупі з пивовареним "Сарматом" – навряд будуть здатні прогодувати "ДНР" та "ЛНР". Хоча б через те, що головні споживачі цієї продукції регулярно знищуються у жорнах війни.

То ж найближчим часом на недореспубліки чекає навіть ще більше погіршення життя, ніж будь-хто може собі уявити, а Пушиліну та Пасічнику доведеться приймати вкрай непопулярні рішення. І якщо луганський терорист намагається зайвий раз "не відсвічувати" та спостерігає за своїм колегою-"економістом", ватажок з Донецька більш імпульсивний, а почати він хоче з радикальних кроків.

Менше пенсіонерів – менше виплат

Оскільки населення так званих "республік" складається здебільшого з жінок, дітей та пенсіонерів, то й левова частка "державних" виплат приходиться якраз на них. При цьому найбільші соцвиплати пенсії на Донбасі традиційно отримують шахтарі. І якщо витрати на тих, хто вже пішов на пенсію, Росія ще може погодитися частково компенсувати, розходи на всіх, хто лише зараз її оформлює лягатимуть на місцеві бюджети. Який логічний крок може зробити Пушилін, аби не витрачати ці гроші? Правильно, скасувати пенсії.

Раніше У кафе в Донецьку дівчата заспівали гімн України: їх змусили вибачитися і звільнили

Як би дивно це не звучало, він так і зробив. При спробах оформити собі соцвиплати майже всім гірникам почали відмовляти з дивним формулюванням: недостатній підземний стаж. Виявляється, що "держава" не може зарахувати останні два роки роботи через відсутність відповідної постанови уряду. Оскільки ж гірники можуть претендувати на пенсію лише за умови 25 років роботи під землею, ніякі виплати вони отримувати не зможуть найближчі 24 місяці. Втім головний фінт Пушиліна полягає навіть не у цьому. Бо зрозуміло, що незадоволені шахтарі рано чи пізно почнуть бунтувати, але після декількох діб на підвалі спустяться у забій та будуть видавати вугілля на-гора. Але ж видобування "чорного золота" Росії взагалі не потрібне, а так званій "ДНР" – тим паче. Бо утримування шахт коштує багато грошей, склади стоять заповнені, а клієнтів на придбання товару немає. Саме через це Кремль припинить дотації цієї промисловості, а "влада" недореспублік просто закриє всі дотичні до неї підприємства. То ж виходить, що на пенсію чоловіки претендувати не зможуть, а доробити два роки до потрібного стажу їм просто не буде де.

Але ж курси Сергія Мавроді для деяких діячів не пройшли даремно, тому над питанням, куди подіти чималу кількість вкрай невдоволеного населення, Пушилін довго заморочуватися не буде. Звісно ж, відправити всіх на фронт. Тим паче, що зарплати навіть тим, кого у російському війську називають "одноразовими", Кремль перераховує регулярно. Інша справа, що до адресатів вони найчастіше не доходять. Зате осідають у кишенях командирів, які витрачають ці кошти у місцевих ресторанах. Що дуже вигідно для економіки недореспублік.