Про це йдеться у статті "Останній шанс вагонобудівників: що може допомогти реанімувати цілу галузь".

Цього року інциденти на залізниці в Україні почастішали із великою регулярністю. За словами генерального директора "Азовмашу" Андрія Малюги, це відбувається головним чином через сильну зношеність вантажного рухомого складу.

Але окрім зареєстрованих подій, необхідно враховувати й аварії, які не трапились. Як пояснює директор Кременчуцького сталеливарного заводу Ростислав Дубров, щодня по всій Україні трапляється безліч так званих передаварійних випадків. Це коли працівники залізниці встигають виявити поломку перед тим, як вона призведе до аварії.

На початку жовтня Міністерство інфраструктури запропонувало скоротити терміни експлуатації старих та аварійних вагонів, тобто ініціювало оновлення вагонного парку в Україні. Так, напіввагони з нормативним терміном експлуатації 22 роки мають гранично допустимий термін – 44 роки. Тобто після ремонту термін експлуатації можна продовжити у 2 рази. Таким чином, сьогодні в Україні піввагони можна використати ще цілих 44 роки з моменту виробництва. Якщо рахувати від сьогоднішнього дня, то саме стільки років тому Леонід Брежнєв очолив Президію Верховної ради СРСР, у США президентом став Джиммі Картер, а Піночет заборонив усі політичні партії.

Внаслідок цієї ініціативи у найближчі 7 років мають списати близько 57 тис. зношених вагонів та замінити їх на 46 тис. нових вагонів, збудованих в Україні.

За словами Валерія Лаптєва, директора з продажу Краматорського металопрокатного заводу, план дій Мінінфраструктури обговорюють в уряді ще з позаминулого року. Хоча сьогодні це єдиний варіант вирішити проблему з оновленням рухомого складу. І по-хорошому цей процес мав розпочатися ще кілька років тому.

Михайло Ромашко, директор заводу з виробництва вагонних осей у Кам'янському, стверджує, що запуск цієї програми дозволить вирішити ще одне важливе питання – реанімувати українське вагонобудування. Ця галузь останніми роками практично взагалі не працює. А якщо поділити на 7 років та кількість вагонів, які треба збудувати, якщо парк почнуть оновлювати, це не те, щоб забезпечити достатнє навантаження для українських виробників, але дозволить забезпечити людей роботою, отримати кошти на модернізацію виробництва, причому не лише для вагонобудівників, а й для суміжних галузей.

На думку Ростислава Дуброва, залишилося зовсім небагато часу, щоб взагалі зберегти галузь вагонобудування в Україні. Навіть оцінки ринку, у яких говорять про скорочення виробництва на 60-70%, не показують, наскільки важка ситуація у цій галузі. І якщо у 2012 році підприємства виробляли десятки тисяч вагонів, то сьогодні йдеться про тисячі.

У довгостроковій перспективі, якщо галузь вагонобудування не перезапустити зараз, говорити про вітчизняні вагони не доведеться зовсім. Єдиною нагодою оновлювати парк буде закупівля вагонів у Росії чи інших іноземних виробників.