Папа Гітлера, Папа Путіна․ Чому лідери Католицької церкви дають мовчазну згоду на воєнні злочини
-
23 червня 2001 року. Папа Римський Іван Павло II приїхав в Україну. У Львові його зустрічали як національного героя. Майже пів мільйона вірян, які оваціями та радісними вигуками вітали понтифіка.
"Дощ падає, а діти ростуть", – знаменита фраза, що її тогочасний понтифік сказав під час своєї промови. Понад двадцять років після візиту Івана Павла II згадують із любовʼю та вдячністю.
Дощ падає, а діти ростуть.
Дощ падає, а війна триває.
Дощ падає, а діти ростуть у війні.
Україна має тісні звʼязки з римо-католицькою церквою. 909 парафій, 96 монастирів, приблизно 1 мільйон 200 тисяч парафіян.
Українська греко-католицька церква утворена ще 1596 року під час Берестейської унії. Це східна Католицька Церква, яка перебуває в повній єдності з Апостольським Престолом. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйона) вона є найбільшою у світі з усіх 23 Східних Церков у католицькій спільноті та другою після Латинської Церкви.
Тож під формальним впливом Ватикану – велика релігійна громада українців. До того ж не лише безпосередньо в нашій країні.
Загалом – 1 мільярд 300 мільйонів католиків по всьому світу. З такими числами це найбільша християнська церква на планеті.
Ця історія 24 Каналу про те, як священнослужителі зближувалися з диктаторськими режимами. Як бажання бути нейтральними у кровопролитних війнах робило їх мовчазними співучасниками злочинів. Той, хто допомагав нацистам втекти після Другої світової, і той, що віддавав своє життя за іншого. Той, що вперто боровся з комунізмом, і той, хто закликав Україну до капітуляції.
"Папа Гітлера". Історія Пія XII
2 березня 1939 року, пів року до початку Другої світової війни. Католицька церква обрала нового Папу – Еудженіо Пачеллі. В релігійному світі він більш відомий як Пій XII.
Сучасний Ватикан подаватиме діяльність Понтифіка як тиху підтримку євреїв. Як боротьбу за цінності й милосердя, як максимальні зусилля під час великої кривавої війни. Але архівні документи свідчитимуть про інше: Папа знав про злочини Нацистської Німеччини та мовчав про них.
На поверхні тоді, як і 85 років потому, зʼявився наратив: треба домовлятися. Потрібен мир.
Напередодні Другої світової, завершуючи план вторгнення до Польщі, лідер Нацистської Німеччини Адольф Гітлер брав участь у переговорах з Папою Пієм XII. Ця подія була настільки секретною, що про неї не знав навіть німецький посол при Ватикані. Святий престол приховував інформацію про перемовини понад 80 років. Тільки у 2020 році архіви розсекретили.
Пій XII та Адольф Гітлер не відчували прихильності один до одного. Але у кожного були свої причини для початку цих переговорів. Найвищим пріоритетом Папа ставив досягнення угоди з нацистським режимом, щоб припинити переслідування Римо-Католицької Церкви в Третьому Рейху та на завойованих нею землях. Зі свого боку Гітлер побачив можливість покласти край папській критиці, яка стала таким подразником за попереднього Папи. Як сказав принц фон Гессен Папі, Гітлер бачив лише дві потенційні перешкоди для досягнення порозуміння: "расове питання" та участь католицького духовенства в німецькій політиці. Священикам і єпископам не можна дозволяти висловлювати будь-яку критику нацистської політики.
Папа Пій XII / Фото Bettmann / Contributor
Немає вказівок і на те, що Папа Пій коли-небудь порушував проблему кампанії нацистів проти євреїв Європи. Якщо на те пішло, Понтифік тоді не висловлював жодної опозиції щодо "расових законів" Муссоліні.
Історик та письменник Девід Керцер підсумував ці факти у своїй книзі "Папа на війні". Релігійну спільноту знову сколихнули дискусії й баталії.
Небагато тем в історії Церкви чи Другої світової війни викликають такі гострі суперечки, як рішення Пія XII уникати прямої публічної критики Гітлера чи його режиму та публічно мовчати перед обличчям Голокосту. Багато церковних консерваторів зображують Пія як непохитного, відважного ворога Гітлера та фашизму. Інші жорстоко критикували його за те, що він не засудив нацистську загарбницьку війну та спробу Гітлера знищити всіх євреїв Європи. Навіть коли 16 жовтня 1943 року нацистські есесівці зібрали понад 1 000 євреїв у самому Римі, Папа відмовився, щоб його голос був почутий. Євреїв протримали два дні в комплексі біля стін Ватикану, а потім посадили в потяг, що прямував до Аушвіцу.
Період перед Другою світовою війною був несприятливим для церкви. З одного боку – Радянський Союз, який католики вважали своїм головним ворогом через атеїстичність і комунізм. З іншого – нацистська Німеччина, що визнавала, але порушувала домовленості з католицькою спільнотою. Адольф Гітлер буквально розпустив Партію католицького Центру, а це була одна з найвпливовіших у країні політичних сил. Нацисти запропонували так званий компроміс: християни не лізуть у політику, їх натомість не знищують і майже не обмежують у правах.
Тож Папа Римський Пій XII пристав на такий "мир". Історики згодом сперечатимуться: це були домовленості, щоб захистити церкву, чи підтримка нацистської політики.
Папа Пій XII / Фото Associated Press
Ватикан неодноразово пропонував так званий "план миру", який перегукується з позицією Католицької Церкви в російсько-українській війні. Понтифік просив Польщу підтримати територіальні забаганки нацистів. Польський уряд та посол Польщі категорично відмовились. Переговори не принесли бажаного миру.
Згодом, після окупації Польщі, залишилися хіба що молитви про те, аби війна не перекинулася на Західну Європу. Схоже, Бог не чув ані католиків, ані православних, ані євреїв чи мусульман. І Друга світова навіть вийшла за межі одного континенту.
Католицькі священики під час війни поводилися по-різному. Єпископ Алоїз Худал так сильно прикипів серцем до нацистів, що навіть допомагав їм утікати до Аргентини.
Єпископ Алоїз Худал / Архівне фото
Австрійський священнослужитель пізніше казав, що багато з переслідуваних нацистів були "повністю бездоганні" і він "вирвав їх у їхніх мучителів за допомогою фальшивих документів, що посвідчують особу".
Алоїз Худал допоміг втекти й архітектору Голокосту та знаменитому поплічнику Гітлера Адольфу Ейхману. На совісті нациста – смерті понад 5 мільйонів людей.
Джеральд Штайнахер, науковий співробітник Гарвардського університету, вже у 2010-х отримав доступ до внутрішніх документів в архівах Міжнародного комітету Червоного Хреста. Записані спогади свідчать, що ця організація, переважно в Римі чи Генуї, дала зелене світло на втечу великої кількості колишніх нацистів через Італію. Переважно щурячими маршрутами вони рухалися до Іспанії, а також Північної та Південної Америки, зокрема Аргентини. Дозволи надавалися на прохання Ватиканської комісії у справах біженців. Серед втікачів – гауптштурмфюрер СС Клаус Барбі, архітектор Голокосту Адольф Ейхман і вчений Йозеф Менгеле, який проводив експерименти над вʼязнями.
Іноді і вбивці, і жертви буквально сиділи в одному човні.
Допоки одні рятували шкури нацистських убивць, інші готові були покласти на вівтар своє життя заради жертв Гітлерівського режиму. Польський францисканець Максиміліан Марія Кольбе у своєму монастирі під Варшавою приймав євреїв та інших біженців. Важка праця, постійні знущання та проблеми зі здоров’ям (у нього працювала тільки одна легеня) – не зупиняли священика від порятунку тих, хто не заслужив переслідування нацистів.
Втеча в’язня спровокувала наказ видати 10 невинних на смерть у камері голоду. Серед них був сержант Францішек Гайовнічек, який мав дружину і дітей. Аби врятувати його життя, Кольбе добровольцем пішов на страту. У камері він підтримував товаришів, молився з ними. Аж через два тижні його вбили уколом фенолу.
Максиміліан Марія Кольбе – канонізований католицькою церквою / Фото Vatican News
До 2020 року Ватикан запевняв світ: Папа Пій XII не знав про злочини нацистської Німеччини й нічого не міг вдіяти з Голокостом. Розархівовані документи покажуть трохи іншу картину. Папа боявся. Мовчав. Але, найімовірніше, знав.
Нещодавно знайдене листування свідчить про те, що Папа Римський Пій XII часів Другої світової війни мав детальну інформацію від довіреного німецького єзуїта про те, що до 6 000 євреїв і поляків щодня вбивають газом в окупованій Німеччиною Польщі. Документація підриває аргумент Святого Престолу про те, що він не міг перевірити дипломатичні повідомлення про звірства нацистів, щоб засудити їх,
– йдеться у матеріалі Associated Press.
Лист від священика преподобного Лотара Кеніга до секретаря Пія XII датований 14 грудня 1942 року. У повідомленні йдеться, що нацисти вбивали до 6 000 євреїв і поляків щодня з Рави-Руської (міста, яке сьогодні розташоване в Україні) і транспортували їх до Белжеця. У Белжецькому таборі загалом загинуло 500 000 євреїв.
Новизна і важливість документа випливає з цього факту: що стосується Голокосту, тепер є впевненість, що Пій XII отримував від німецької католицької церкви точні й детальні новини про злочини, скоєні проти євреїв,
– стверджує дослідник Джованні Коко.
Прихильники Пія довго наполягали на тому, що він не міг рішуче виступати проти нацистів через побоювання репресій у Церкві.
За десятки років після смерті Папи найбільша його спадщина – дискусії про те, чи він мовчав щодо Голокосту, чи все ж таємно допомагав рятувати євреїв. Прихильники Святого престолу вірять, що за часів Папи Римського Пія XII священики допомагали євреям врятуватися від нацистського режиму. Критики наполягають, що Понтифік мовчав. Адже майже за весь час Другої світової він не засудив ані нацизму, ані злочинів проти євреїв.
В ізраїльському меморіальному центрі памʼяті Голокосту Яд ва-Шем досі неоднозначно ставляться до образу Папи Пія.
Роль Ватикану в Другій світовій війні залишає багато моральних дилем невирішеними. Під час війни Ватикан зберігав нейтралітет і не схвалив союзницьку кампанію. Історична політика Ватикану під час війни полягає в тому, щоб залишатися однаково доступним для всіх сторін як миротворець. Ця роль була б скомпрометована партійною підтримкою. Але коли виникає зло такого масштабу як нацизм, чи справді нейтралітет є вибором для релігійного лідерства?
– відзначають в Яд ва-Шем.
Це питання залишається актуальним і у 2024 році.
Opus justitiae pax, Діло справедливості – мир. Це гасло Папи Римського Пія XII. За своє ймовірне мовчання щодо злочинів нацистської Німеччини він отримав наймення "Папа Гітлера".
У 2020-х історик та письменник Девід Керцер отримає доступ до стенограм розмов між посланцем Гітлера та Папою Римським. Це буде низка таємних зустрічей, які Понтифік секретно задокументує. Вони відбуватимуться і до великої війни, і після окупації Польщі. Одна з них трапиться 24 жовтня 1939 року. Це дата після кровопролитних боїв, масових жорстоких розправ і незаконного захоплення чужої землі. Тоді Папа Римський підведеться і скаже на прощання:
"Я завжди прагнув миру між Церквою та державою і продовжую це робити", – сказав Папа.
Коли Пій піднявся, щоб завершити їхню зустріч, він сказав принцу, як високо він цінує його візит, і попросив передати Гітлеру його теплі вітання.
Папа Путіна? Позиція Ватикану щодо війни в Україні
85 років після початку Другої світової війни. 2024-й. Регіональні конфлікти та війни все ще спалахують у світі. Добро і надалі намагається протистояти злу, глобальна спільнота ставить на порядок денний питання біженців, подолання наслідків бойових дій, мир. Прагнення миру знову колихає Європу.
Папа Римський Франциск коментуватиме все, що відбувається у світі. Голод, міграцію народів, нетрадиційну любов і війни. Деякі його заяви, в найгіршій традиції Пія XII, будуть політизованими.
"Відвідуючи монгольську столицю Улан-Батор, Папа Римський Франциск звернувся з привітанням до їхніх сусідів, закликаючи китайських вірян "бути хорошими християнами та хорошими громадянами". Проте комуністична диктатура в Пекіні не має поняття громадянства: вона вимагає беззаперечної, абсолютної, постійної покори. На фотографіях відважної купки китайських вірян, які дісталися до Монголії, щоб побачитися з понтифіком, видно, як вони закривають обличчя в надії вирватися з лап партійно-державної машини спостереження. Католицьким єпископам у материковому Китаї, яких тепер призначали лише з дозволу партійного керівництва, було заборонено їздити до Монголії", – йдеться у пресрелізі про візит Понтифіка до Монголії.
Але повернімося до початку правління чинного папи.
13 березня 2013 року. Із комина Сикстинської капели у Ватикані зʼявився білий дим. За традицією це означало, що нового Папу римського обрано. Дзвіниця собору Святого Петра розродилася гучним гомоном. Папу Бенедикта замінив Папа Франциск. Попередній понтифік, якого називали доволі консервативним соратником Івана Павла II, зрікся престолу через погіршення здоровʼя.
Хорхе Маріо Берґольйо, уродженець Аргентини. Він став першим наступником апостола Петра, який походить не з Європи. Перший єзуїт на чолі Католицької Церкви. Його духовне імʼя Франциск проголошує світу: новий Папа служитиме простоті й смиренності.
Перший вихід кардинала Берґольйо після обрання Папою: дивіться відео
Після обрання понтифіком він особисто пішов оплатити рахунок, залишений у римській резиденції, де він мешкав під час конклаву. Порушуючи традицію, він не оселяється в Апостольському палаці, а вирішує проживати у резиденції Святої Марти. Він також відмовляється від лімузина та водія на користь громадського транспорту й старенького Fiat та сам час від часу куховарить. Згодом у нього з’являється свій профіль в Instagram та Twitter. Бувши аргентинцем, він продовжує любити оперу, танго і футбол. Зокрема, він є фанатом аргентинської футбольної команди "Сан-Лоренсо де Альмагро" і навіть має членський квиток.
Папі Франциску загалом симпатизує релігійний світ. Він здійснює візити до країн, де є війни чи регіональні конфлікти, молиться за мир на планеті, підтримує екологічні зміни та робить своєрідний прогресивний крок у бік нетрадиційних вірян.
За мир в Україні Франциск молився задовго до повномасштабного вторгнення. Тоді це були загальні заклики зупинити насильство й обурення через "війну поміж християнами".
Тоді, знову ж таки у традиціях Пія XII, Франциск намагався залишатися на межі поміж жертвою та агресором, не стаючи на бік жодної з країн. Подекуди це виливалося в політизовані ситуації, які обурювали українців чи ставали ґрунтом для подальшої російської пропаганди.
Під час зустрічі у Ватикані 2015 року Папа Римський Франциск закликав російського президента Владіміра Путіна докласти "значних і щирих зусиль для того, щоб домогтися миру" в Україні. Окрім того, Папа Франциск і пан Путін відзначили важливість дотримання мирних угод, підписаних у Мінську представниками офіційної влади України та двох самопроголошених республік на сході країни. Ініціатором зустрічі з понтифіком був президент Путін, який перебував в Італії з офіційним візитом,
– так описували цю подію в ЗМІ.
Путін і Папа Франциск під час зустрічі у 2015 році / Фото EPA
Далі – ще одна зустріч із російським диктатором, уже у 2019 році. Усмішки, мила розмова – начебто перед понтифіком простий президент простої країни, а не загарбник, який веде агресивну політику упродовж десятків років.
24 лютого 2022 року сподівання Франциска на так званий мир поміж християнами згоріли чорним попелом. Почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Окупанти показали своє справжнє обличчя: це вбивства, ґвалтування, мародерство, порушення всіх законів війни та погрози цивілізованому світу.
Відтоді Папа часто робив дві речі: молився за мир в Україні. І так само часто виправдовував країну-агресорку в російсько-українській війні.
15 квітня 2022 року. Хресна хода у Ватикані, за якою пильнують мільйони католиків у світі. Під час XIII станції, присвяченої роздумам про смерть Ісуса, хрест триматимуть сім’ї українки та росіянки. За задумом, цей крок мав би символізувати братні відносини між українцями та росіянами. Українці не зрозуміли жесту. Українці саме переживали битву за Маріуполь і відчували біль від рани, що звалася "Буча". Ватикан тим часом закликав до примирення.
Українка та росіянка несуть хрест під час Хресної ходи в Римі у 2022 році / Фото Vatican News
Наша позиція така. Сьогодні, під час активної фази цієї несправедливої війни, зокрема коли ми всі очікуємо ще одного наступу російських військ на Україну, такого типу жести в принципі неможливі. Адже, щоби миритися, треба бути принаймні живими… І коли йде активна фаза такої вбивчої війни, говорити про примирення зовсім не на часі. Спершу потрібно припинити нас вбивати, а тоді можна говорити про наступні кроки. Наступним кроком має бути засудження злочинця і встановлення справедливості. Усі ті злочини, які кояться проти України, мають бути засуджені міжнародним трибуналом. Ми їх сьогодні кваліфікуємо як геноцид,
– так відреагував на це глава УГКЦ Святослав.
Здавалося, Святий престол мав би прислухатися до вірян, які засуджували Росію. Не лише українці, а й велика спільнота поляків, італійців, зокрема, стали на захист України. Але ні. Папу Римського вже годі було зупинити.
За день після Хресної ходи з наративами про "братські народи" Франциск засудив країни, що підтримують українських біженців. В одному з інтервʼю, відповідаючи на питання журналістки про подолання упереджень стосовно людей, які рятуються втечею від війни, Папа Римський сказав, що біженців "і далі ділитимуть на категорії".
Рік потому. Березень 2023 року. Українська релігійна спільнота неодноразово закликала Папу приїхати до України. Він сказав: "Я приїду, якщо поїду і до Росії. Або дві країни, або жодної".
Ближче до Хресної ходи того року у Ватикані оприлюднили божевільну й кровожерливу ідею: поставити разом хлопчика з Маріуполя, який покинув своє місто через війну та малого росіянина, чиї рідні воювали проти України. Цю ідею на Хресній ході не реалізували, але пресреліз із так званими стражданнями російських дітей залишили.
Перший розповідає про те, як вночі втікав з родиною з Маріуполя, вирішивши податися до Італії, де була бабуся. На кордоні ж довелося попрощатися з батьком. "Коли ми прибули до Італії, я сумував. Я почувався обдертим з усього: повністю голим. Я не знав мови й не мав жодного друга. Бабуся старалася, щоб я почувався щасливцем, але я не робив нічого іншого, а лише повторював, що хочу повернутися додому. Врешті моя сім’я вирішила повернутися в Україну", – розповідає він зазначивши, що ситуація тут є важкою, і додає: "Але в серці в мене залишилася та впевненість, про яку мені говорила бабуся, коли я плакав: "Побачиш, що все мине. З Божою допомогою повернеться мир".
Другий тим часом розповідав про те, як жахливо бути росіянином: "Я російський хлопець, і коли це говорю, то майже відчуваю провину, й одночасно, не розумію чому, а тому почуваюся подвійно зле", - йдеться у прес-релізі Ватикану. Хлопець згадує про свого старшого брата, який через кілька днів після 18-річчя вирушив у подорож, а згодом прийшов лист з повідомленням про його смерть.
У цьому тексті легко читається, що рідні росіянина були на війні в Україні. "Нам всі казали, що ми мали б пишатися, але вдома були лише великі смуток і страждання, – додав він. – Подібне сталося з татом і дідом, які виїхали, і не маємо про них жодної звістки".
Цей проросійський пресреліз завершується словами російської дитини: "Ісусе, будь ласка, зроби, щоби був мир в усьому світі, щоб усі ми могли бути братами".
Тож Ватикан вкотре поширив російський наратив про так звані братні народи й намагався нівелювати біль української дитини. Бо ж російські діти теж страждають…Щоправда, є одна різниця: маленькі й дорослі українці гинуть, захищаючи свою землю. Росіяни ж прийшли сюди вбивати – зокрема й дітей. Однак Понтифік досі не відчуває різниці поміж агресором та жертвою.
У відеозверненні до російської молоді 25 серпня 2023 року Папа Франциск заявив: "Ви — нащадки великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Пєтра I, Єкатєріни II, тієї імперії — великої, освіченої, (країни – 24 Канал) великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини".
Франциск звертається до російської молоді, 2023 рік / Фото Vatican News
Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков віддав належне невдалим висловлюванням Папи Франциска. Він сказав, що знання понтифіка про російську історію є "приємними" та "в унісон" зусиллям російської держави викладати історію згідно з інтерпретацією Володимира Путіна. Це викликало тривогу із запізненням, і офіційні особи Ватикану намагалися применшити зауваження Папи. Але шкоди було завдано.
Надто легко звинувачувати в цих помилках погані поради. Дипломатичні (і розвідувальні) можливості Ватикану величезні. Дехто пояснює крихітну позицію Папи латентним антиамериканізмом, який випливає з його раннього досвіду під аргентинською хунтою, яку підтримували США в 1970-х і на початку 1980-х років. Можливо. Але найгіршим аспектом цього є те, що він, здається, не вчиться на своїх помилках.
Росіяни справді виконують цю спадщину, захоплюючи інші країни та стираючи чужі міста й села з лиця землі. Однак згодом Папа Римський Франциск заявив, що його слова до російської молоді про "велику Росію" були невдало сформульовані. Понтифік не мав на меті виправдовувати імперіалізм. За його словами, головним наміром було нагадування молодим росіянам про велику культурну спадщину, а не політичну. Він, мабуть, не знає, що та спадщина теж вкрадена в поневолених народів.
За час повномасштабного вторгнення до Ватикану неодноразово прибували гості з України. Президент Володимир Зеленський. Дружини бійців полку "Азов", які чекали своїх чоловіків із Маріуполя. Діти-біженці, що змушені були тікати від війни. Посадовці. Прихильники України.
Зустріч Франциска з дружинами захисників Маріуполя. Травень 2022 року / Фото Vatican Media
Папа Римський продовжував молитися за нашу країну. Однак голоснішими за слова про справедливий мир стали заклики до капітуляції.
Це інтерпретація. Але я вірю, що ті, хто бачать ситуацію, ті, хто думають про людей, ті, хто має сміливість підняти білий прапор і вести переговори, сильніші. І сьогодні про це можна домовитися за допомогою міжнародних сил. Слова "вести переговори" – сміливі слова. Коли ти бачиш, що зазнаєш поразки, що справи йдуть не дуже добре, тобі потрібно мати мужність домовлятися. Вам соромно, але скількома смертями це закінчиться? Вчасно домовляйтеся, шукайте якусь країну, що виступить посередником. Сьогодні, наприклад, у війні в Україні є багато охочих виступити посередниками. Туреччина запропонувала себе для цього. І інші. Не соромтеся вести переговори, поки не сталося гірше,
– саме ці слова Папи викликали резонанс.
Незабаром офіційний Ватикан вийшов із жалюгідними виправданнями слів Папи. Вкотре Католицька церква намагалася переконати релігійний світ: "Ви все не так зрозуміли".
Директор ватиканської пресслужби Маттео Бруні відповів журналістам з приводу заяв Папи в інтерв’ю Radio Televisione Svizzera: "Папа використовує образ білого прапора, запропонований інтерв’юером, маючи під цим на увазі припинення воєнних дій, перемир’я, яке досягається завдяки відвазі розпочати переговори. Він прагне дипломатичного вирішення задля досягнення справедливого і тривалого миру".
Україна зранена, але нескорена
У пошуках миру, який пропонує Папа Франциск, чи памʼятає Понтифік, як виглядав Драмтеатр в Маріуполі? Там сиділи люди та чекали на евакуацію. Діти, пенсіонери. Їх вбила російська авіабомба попри величезний напис на площі "ДЕТИ".
Чи бачив Папа Франциск кадри, де українці виходили з Авдіївки з піднятими руками. Бо боялися окупантів і боялися, що їх обстріляють попри те, що вони цивільні. Чи думає Папа про таких українців, коли пропонує підняти білий прапор?
Чи згадує він масові поховання в Ізюмі, де росіяни, втікаючи під тиском Сил оборони, закопували сотні тіл українців? Навряд чи.
9 березня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав із членами постійного Синоду помолився разом з українцями у храмі Святого Юра УГКЦ на Мангеттені у Нью-Йорку. Глава Церкви звершив Молебень за перемогу України та справедливий мир, після чого зустрівся з українською громадою одного з найбільших міст США.
Глава УГКЦ подякував присутнім за солідарність з Україною. Ось так він описує деталі свого візиту: "На летовищі у Нью-Йорку я почув такі слова: Ваша кров є нашою кров’ю, і ваш біль — нашим болем. А тепер я бачу, що і мої сльози є вашими слізьми. Народ, який вірить у воскресіння і вміє бути разом, молитися разом, є незламний".
Україна зранена, але нескорена! Україна змучена, але вона стоїть і вистоїть! Повірте мені, нікому й на гадку не спадає здатися. Навіть там, де сьогодні ідуть бойові дії; послухайте наших людей в Херсоні, Запоріжжі, Одесі, Харкові, Сумах! Бо ми знаємо, якщо Україна, не дай Боже, була б хоча частково завойована — пошириться межа смерті. Всі ви бачили страшні кадри з Бучі. Це був лише вступ. Вони (росіяни – 24 Канал) так хотіли залити кров’ю весь Київ. Якби не мужність наших хлопців і дівчат і дивна сила Божа, яка тоді витала над Києвом, мабуть, сьогодні я б до вас не приїхав,
– наголосив Святослав.
Miserando atque eligendo. Змилосердившись і обравши. Саме так звучить девіз Папи Франциска. Чи достатньо сьогодні милосердя у Ватикані до країни, яка обороняється від жорстокого, цинічного та жахливого агресора?
Відповідь на це питання дасть історія.