Його відео регулярно показували українським бійцям у неволі. Про це ідеться у розслідуванні Insight News, заснованому на свідченнях колишнього українського військовополоненого Давида Прадченка.

Дивіться також Російська медіа-гідра поширилась далеко за межі свого кордону: нове розслідування Bellingcat

Як Росія тисне на полонених через пропаганду?

Вказують, що Росія використовує не лише військову силу. але й масштабні інформаційно-психологічні операції, спрямовані на підрив морального духу українців. Одним із елементів цього стало залучення західних журналістів.

Походження таких "блогерів" надає кремлівським наративам додаткової легітимності. В основі матеріалу лежить свідчення українського морського піхотинця Давида Прадченка, який провів у російському полоні 1104 дні.

Його звільнили під час обміну 19 квітня 2025 року. Колишній полонений розповів, що в місцях утримання українців систематично піддавали психологічному тиску завдяки спеціально відібраному пропагандистському контенту.

За словами морпіха, охоронці регулярно вмикали військовополоненим відео американського блогера Патріка Ланкастера, який відомий поширенням прокремлівських наративів про війну, яку розпочала Росія проти України.

Москва намагалася використати його американське громадянство як доказ, що навіть на Заході нібито підтримують їхні дії. Полоненим нав'язували, що опір України не має сенсу, оскільки позицію Кремля поділяють навіть у США.

Прадченко назвав такі трансляції частиною так званих "програм зомбування", і що адміністрація місць утримування не обмежувалася звичайною пропагандою, а намагалися впливати на сприйняття реальності полонених.

Автори розслідування зазначають, що використання західного пропагандиста мало особливе значення для Росії. На відміну від державних каналів, які українські військові сприймали як очевидне джерело пропаганди, американець мав створювати ілюзію міжнародного консенсусу і посилювати віру у брехню Кремля.

Що відомо про Ланкастера?

У матеріалі вказують, що Патрік Ланкастер є колишній криптологом Військово-морських сил США. Після початку російської агресії у 2014 році він переїхав на схід України, а згодом оселився в окупованому росіянами Донецьку.

Згідно з оприлюдненою інформацією, впродовж останніх років він став однією з найвідоміших західних фігур, які просувають російське бачення війни, водночас позиціонуючи себе як виключно незалежного журналіста.

Розслідувачі звертають увагу, що блогер співпрацював із російськими державними медіа, зокрема RT, Ruptly та телеканалом Міністерства оборони Росії "Звезда". Його матеріали також транслювали на каналах "Росія-1" і "Росія-24".

OSINT-аналітики неодноразово вказували на тісний зв'язок його діяльності з російською інформацію машиною, зокрема Ланкастер мав доступ до російських операцій та окупованих території, що було недоступно для інших.

Ба більше, він навіть заявляв, що став першим західним журналістом, який потрапив на територію "Азовсталі" після захоплення заводу окупантами у 2022 році. Для роботи на окупованих територіях він отримував офіційну акредитацію від підконтрольних російській стороні структур.

У розслідуванні йдеться, що такі діячі виконують важливу роль у схемі так званого "відмивання інформації". Суть механізму полягає в тому, що російські наративи спочатку поширюються через іноземних блогерів і журналістів.

А згодом вони використовуються як нібито незалежне підтвердження позиції Кремля. У такий спосіб це створює реальне враження, що російські тези нібито активно підтримують люди, які перебувають не на території Росії.

Як це сприймали полонені?

Утім, за словами Прадченка, значна частина військовополонених не піддавалася такому впливу. Багато хто сприймав ці заяви критично та відкидав твердження про нібито поразку України або припинення її існування як держави.

Він розповів, що постійне повторення пропагандистських меседжів навпаки здебільшого викликало в українських бійців більший сцептицизм стосовно інформації, яку регулярно та примусово поширювали російські охоронці.

Автори вважають, що історія Патріка Ланкастера демонструє ширшу тенденцію в російській інформаційній політиці. Кремль дедалі частіше покладається не лише на державні ЗМІ, але й на мережу іноземних інфлюенсерів та коментаторів, які допомагають просувати потрібні наративи серед міжнародної аудиторії.

У випадку з українськими військовополоненими це використовували не лише як інструмент пропаганди, але і як частину психологічного тиску, спрямованого на підрив духу і стійкості людей, ізольованих від незалежних джерел.