У Франції сталася Демократія

Дійсно, саме так було 22 роки тому на президентських виборах-2002. Нагадаю, що тодішній прем'єр Ліонель Жоспен сенсаційно провалився та пропустив до другого туру батька Марін Ле Пен.

Актуально Об'єднав французів проти праворадикалів: як Макрон вдало скористався системою

Опонентом Жана-Марі Ле Пена був чинний тоді президент Жак Ширак, який закликав усю Францію об'єднатися навколо нього та виступити проти ультраправих. До кампанії залучили навіть зірок кіно і спорту, зокрема, збірну Франції з футболу та особисто Зінедіна Зідана.

Нині те саме робить його наступник – чинний капітан Ле Бле Кіліан Мбаппе. Цікаво, що за кілька місяців після виборів французи провалили Чемпіонат світу, а нині збірна хоч і пройшла до напівфіналу, але грає посередньо, а її лідер – просто жахливо. При цьому французькі ЗМІ пояснюють несподіване падіння Мбаппе саме політикою. Втім, для Макрона це дрібниці, головним був результат дострокових виборів.

А результати для нього пречудові – лепеністи фінішували третіми, всупереч соціології, а перемогу святкували ліві, які до того ж потягнули за собою й партію Макрона.

Парламентські вибори у Франції, результати 2 туру:

  • Народний фронт – 182;
  • "Разом" (блок Макрона) – 168;
  • Національне об'єднання (Ле Пен) – 143;
  • Республіканці – 45.

No Pasaran

Як бачимо, Марін Ле Пен, яка вважала, що перемога в неї у кишені, і вже заявляла, що не буде надсилати війська та далекобійну зброю до України, жорстоко провалилась. У підсумку стався Vous ne les laisserez pas passer.

На відміну від Франції та Іспанії середини минулого століття тактика "вони не пройдуть" у виконанні Макрона чудово спрацювала. За це йому мають дякувати ліві (а не він їм). Але, звісно, не будуть. Точніше не всі.

Бо ситуативна коаліція у другому турі, коли політики знімали свої кандидатури заради тих, хто має потенціал перемогти правих, це одне, а політичні ігрища у Національній асамблеї – зовсім інше.

До теми Чи можна ще зупинити ультраправих у Франції та чи варто їх так боятися

Тут зрозумілими будуть амбіції лідера "Нескореної Франції" майже комуніста Жана-Люка Меланшона (він вже вимагає від Макрона прем'єрства). Проте, нині саме у Макрона є золота акція, без якої неможлива коаліція.

Розділяй та володарюй

При цьому Макрон має повне право зіграти на розбіжності в самому "Новому Народному фронті". Адже фронт – це не одна партія, а блок, де "ліваки" на чолі з Меланшоном – лише частина. Його "Нескорена Франція" отримує лише 72 мандати зі 182, а комуністи – лише 11. Натомість у соціалістів Рафаеля Глюксмана – 65 місць. До речі, Глюксман був одружений з колишньою заступницею очільника МЗС України.

Власне, Макрон вже почав діяти відповідно до римського принципу "розділяй та володарюй" та загравати з куди менш радикальними у порівнянні з Меланшоном соціалістами. Тому поява нового "уряду меншості", де об'єднаються прихильники Макрона та лівоцентристи, мало кого здивує. Адже саме соціалісти та макроністи здебільшого зіграли в гру зі зняттям з виборів, натомість комуністи та ко здебільшого такі переговори саботували. Цим вони нагадали своїх німецьких колег майже сторічної давнини, які не бажали блокуватись з соціал-демократами й у підсумки привели нацистів до влади.

Читайте також Другий термін фон дер Ляєн і проукраїнська Каллас: як зміни в керівництві ЄС вплинуть на Україну

Без сумніву, на Францію чекають нові політичні скандали та випробування, можливо, у формі коаліціяди та прем'єріада чи якоїсь іншої тривалої кризи, проте, це все буде потім. Нині ж Франція святкує фіаско ультраправих, які заради перемоги мімікрували під просто правих, але знову нікого не зуміли обдурити. Макрон їх переграв і збив на зльоті. Не довелося навіть призначати Жордана Борделлу прем'єром.

Ну, а поки Франція святкує, прем'єром залишиться Габріель Атталь. Він вже оголосив про відставку, але залишиться у Матіньйонському палаці доти, поки не буде сформовано коаліцію. І щось підказує, що буде це не скоро.

На цей випадок у Макрона також є варіант – закон "49.3" 1958 року, який відповідно до Конституції 5 Республіки дозволяє уряду приймати стратегічно важливі законопроєкти в обхід парламенту. Саме за цією схемою може і вірогідно буде проходити французька допомога Україні, а значить, разом з Макроном перемогли і ми.