Розпочався він з події, що стала результатом найбільшого сюрпризу 2016 року – перемоги Дональда Трампа на виборах Президента США. Його інавгурація розпочала цей рік. Ажіотажу навколо цих виборів та їх результатів було аж надто багато.
Читайте також: "Вогняний" 2017 рік: спалах Трампа, згасання Порошенка, іскри Саакашвілі і полум'яні "Кіборги"
Україну ж найбільше турбувало, наскільки адміністрація нового Президента буде підтримувати позицію попередньої, щодо стосунків з Росією і підтримки України в її боротьбі. Тим більше, що український істеблішмент робив ставку саме на пані Клінтон. Росія, у свою чергу, всебічно підтримувала Трампа. І не тільки в плані роботи машини пропаганди – розслідування щодо рівня втручання Росії у вибори в Сполучених Штатах триває, а новини пов’язані з цим розслідуванням, з системною періодичністю, ставали топовими по всьому світу.
Але події, меседжі та заяви з боку американських посадовців та самого Президента Трампа за 2017 рік показали, що радикальних змін у зовнішній політиці США не відбулось, як на це розраховувала Росія.
Ракетний удар по Сирії, різке загострення стосунків з КНДР продемонстрували, що політика США скоріше стала більш агресивною. І хоча певні кроки до початку діалогу між Сполученими Штатами та Росією були зроблені, справжнього потепління так і не відбулось. Потрібно розуміти, що рукостискання між Трампом і Путіном на саміті АТЕС, як і їх подальші зустрічі – це не більше ніж дипломатичні кроки і до реальних домовленостей ще далеко.
Куди більші проблеми в цьому питанні почала створювати українська еліта власноруч.
Внутрішньополітичні чвари сильно б’ють по репутації України як надійного партнера з чітким вектором. Заява держсекретаря США Рекса Тіллерсона, що: "Для України є недоцільним боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає свою душу в корупції", – стала справжньою квінтесенцією цих проблем.
Варто розуміти, що наші політики не зможуть постійно обманювати західних партнерів, не виконуючи своїх обіцянок. І відсутність внутрішньої політичної волі до ефективної боротьби з корупцією може нам коштувати підтримки Заходу. Поки що 2017 рік нам приніс лише політичне шоу з відкриттям кримінальних справ, позбавленням депутатів недоторканності та гучних затримань.
Це, перш за все, шоу, адже немає жодного реального вироку суду і за ґрати ніхто не сів. І тут слід згадати ще одну неприємну для України річ – всю другу половину 2017 року відбувався процес зростання впливу "Банкової" на судову систему, з паралельним гальмуванням створення незалежного антикорупційного суду. Ці процеси вже коштували нам отримання чергового траншу від МВФ, але схоже, в цілях самозахисту, влада й далі буде жертвувати репутацією країни.
Не меншим сюрпризом року, що минає, стало подальше загострення стосунків з нашим багаторічним лобістом та другом на міжнародній арені – Польщею. Складне спільне минуле помножується на недбалі заяви політиків з обох сторін, які ще більше загострюють стосунки. А за лаштунками, тим часом, відіграє свою роль Росія, що має найбільший інтерес у погіршенні стосунків між Польщею та Україною. Зараз, після нещодавньої зустрічі Петра Порошенка та Анджея Дуди є сподівання на потепління, але реальний результат ми побачимо вже в наступному році.
Зрозуміло, що всі внутрішньополітичні події спрямовані на наступні вибори. Наочним є те, що політичні сили розпочали приготування до виборчого сезону, готують ґрунт для власних кампаній та грають проти стратегічних опонентів. Але чвари негативно відображаються на рівні електоральної підтримки. Аналізуючи дані соціологічних досліджень, іноді суперечливих, загалом проглядається тренд падіння підтримки всіх політичних сил та рівня довіри до державних інституції. З іншого боку, зростає рівень очікування на вибори.
Вважаю, що це безпосередньо пов’язано з тим, як проводяться реформи в Україні. Попри гучні обіцянки, кожна реформа приймається "зі скрипом" та викликає суперечки в соціумі. Аж занадто багато інтересів, іноді протилежних, стейкхолдерів намагаються задовольнити в процесі прийняття конкретних законів. Невпевнена більшість у Верховній Раді вимушена постійно домовлятися з іншими фракціями. Це відбувалось і з медичною, і з судовою, і з пенсійною реформами.
Тим часом Україна потребує значного реформування і, перш за все, в економічному плані. Зараз ми дуже залежимо від фінансових вкладень західних кредиторів і така політика не може тривати вічно. Закладена в бюджеті подальша девальвація гривні по відношенню до долара, а також підвищення соціальних стандартів, призведе до ще більшої інфляції.
Україні потрібен стратегічний план оздоровлення економіки вже на наступний рік. В іншому випадку, експертна думка сходиться у прогнозі потужної економічної кризи вже у 2019 році. Головним трендом для світової економіки залишаться нестабільність і різкі коливання цін на сировинних ринках. Економіка України, що залишається недиференційованою, може досить серйозно постраждати від негативної цінової кон'юнктури на сировину. Також, експерти наголошують, що практика опори на залишки радянської спадщини практично у всіх галузях економіки, залишає Україну у скрутному становищі. Окрім цього, борги та корупція ще більше розхитують економіку України. Потрібно пам’ятати, що 2018-2021 роки це час погашення боргів за міжнародними кредитами та позиками. І на це може знадобитися близько четвертої частини держбюджету.
Підсумовуючи, можна сказати, що 2017 рік був багатим на політичні події, що будуть мати наслідки й в наступному році. Але слід зауважити, що як Україна, так і світ постають перед невизначеністю. Боротьба наддержав продовжується і ще невідомо чим вона закінчиться. Головне для України – це зберегти власну суб’єктність на міжнародній арені і знову не загрузнути у внутрішньополітичній боротьбі. Побачимо, що нам приготував 2018 рік, але сподіватимемось на краще.
Читайте також: Обережно, вибори: експерти про 2018 рік (Інфографіка)