Лідери та аутсайдери: як країни світу підтримували Україну у 2025 році

Цей рік змусив українців і партнерів говорити не про "перемогу взагалі", а про архітектуру стримування, довготривалу війну на виснаження і чи не вперше про ціну стратегічної втоми. Та найголовніше, що хоча 2025-й не став для нас роком прориву, він не став роком падіння, за що ми мусимо вчергове дякувати Силам оборони, працівникам комунальних служб та волонтерам до глибини нашої кишені. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Зауважте Європа зіштовхнулася з проблемою, яка прямо впливатиме на війну в Україні

Безпекові угоди як нова норма

Ключовою інституційною рамкою 2025 року стали двосторонні безпекові угоди України з партнерами. Саме їх системний аналіз, проведений Центром Дністрянського, дозволяє тверезо оцінити, хто і на що реально готовий.

Ці угоди не є гарантіями безпеки у класичному сенсі. Вони радше політичні контракти з різним рівнем запевнень та зобов'язань. Від формулювань типу shall provide і will deliver з конкретними часовими рамками до розмитих intend to support без механізмів автоматичності. 2025 рік показав, що це дилема двостороння – допоки механізми колективної безпеки поставлені для нас на паузу, а різноманітні формати коаліцій залежать від політичного моменту, угоди могли б бути зобов'язальним фактором. 

Проте і ми не завжди знаходили формул для тиску, і наші партнери виявлялися не завжди відкриті до надмірних зобов'язань. Як наслідок, можемо спостерігати наступній тенденції:

• сильні формулювання корелюють із реальними поставками і бюджетним плануванням;
• слабкі формулювання залишають простір для маневру у разі зміни урядів або політичних пріоритетів;
• ключова проблема не в кількості угод, а в їхній юридичній і політичній "щільності".

Саме тут Україна вперше зіткнулася з тим, що формальна підтримка не завжди означає операційну готовність діяти швидко. 

Поворот США: від лідера до постачальника

Зміна влади у Вашингтоні стала, можливо, найпомітнішим фактором року. За адміністрації Джо Байдена США були одним із найбільших донорів, а двостороння угода охоплювала десять напрямів співпраці. Проте інавгурація Дональда Трампа 20 січня різко змінила тональність. 

Фактично у 2025 році США залишилися найбільшим донором військової допомоги Україні, але характер цієї допомоги змінився. 

Одразу після вступу Трампа на посаду нова адміністрація не оголошувала жодних нових пакетів військової допомоги, більше того були зупинені попередні ухвалені Конгресом. Лише 13 червня, після серії переговорів, відновили постачання. Проте система змінилася. 

Вашингтон переніс акцент на схему PURL – європейські партнери фінансують закупівлю американських озброєнь, а США виступають постачальником. Завдяки цьому механізму у 2025 році були підписані контракти на придбання ракет HAWK Phase III, модернізацію БМП Bradley, закупівлю стрілецької зброї та боєприпасів. 

Американські санкції також зазнали змін – з січня до жовтня нових пакетів не було, лише продовжували дію вже запроваджених обмежень. Лише 22 жовтня адміністрація запровадила санкції проти російського енергетичного сектору (зокрема "Роснєфть" та "Лукойл") стимулючи Кремль сісти за стіл переговорів. 

Новий курс також негативно вплинув на гуманітарну сферу. Уряд Трампа призупинив програми з гуманітарного розмінування, що змусило міжнародні неурядові організації згорнути діяльність. Була згорнута енергетична підтримка: USAID припинила фінансувати ремонт українських електростанцій, скасувала грантові угоди та закрила понад 80% програм, що допомагали агросектору та громадянському суспільству. 

Актуально 800 мільйонів, але з нюансом․ США допомогли Україні лише на папері?

У підсумку Вашингтон фактично перейшов від ролі "лідера антиросійської коаліції" до ролі постачальника обладнання за кошти союзників та приватного сектору.

Але попри всі ці зміни, не відбулося найгіршого – ми далі боремся, адаптувавшись до таких правил гри, синхронізувавшись із європейцями та нарощуючи власне виробництво.

Хто у Європі найбільше підтримував Україну у 2025 році?

Найпослідовнішими європейськими партнерами виявилися держави Півночі. Норвегія зобов'язалася виділяти 6,4 мільярда євро протягом 2023 – 2027 років, постачати F-16, зенітні комплекси NASAMS і Patriot, передавати ракети IRIST та спільно з іншими країнами фінансувати купівлю систем ППО. У 2025 році країна продовжила курс: 

• 100 мільйонів євро були спрямовані у програму JUMPSTART для закупівлі засобів ППО; 

• 50 мільйонів євро – на союз з виробництва дронів; 

• ще 300 мільйонів євро – на радари та безпілотники. 

Норвегія інвестувала 230 мільйонів євро у морські можливості й залишалася лідером у коаліціях з інтегрованої протиповітряної оборони, дронів та морського компонента.

Швеція у вересні оголосила двадцятий пакет допомоги (9,2 мільярда крон, що відповідає 836 мільйона доларів), який передбачає 18 самохідних артилерійських установок Archer, боєприпаси 155 і 40 мм, прибережні радарні комплекси, безпілотники та обладнання. 

У жовтні уряд виділив ще 900 мільйонів крон на Міжнародний фонд для України, тренувальну ініціативу NSATU, сенсори протидронної боротьби та вклад у програму JUMPSTART,а також підписав угоду про закупівлю винищувачів Gripen з 2026 рокі. 

Данія схвалила допомогу на 1,1 мільярда данських крон (156 мільйонів доларів), зосереджену на підготовці кадрів, морській безпеці та обслуговуванні бронетехніки. Фінляндія виділила пакет у 52 мільйони євро. 

Північні держави також активно вклалися у програму PURL, яка дозволяє європейським країнам фінансувати закупівлю американського озброєння. Обсяг їхніх внесків у серпні досяг 500 мільйонів доларів США.

Про Велику Британію варто говорити окремо. Вона у 2025 році не просто "не охолола", а стала одним із головних "якорів" безпекової підтримки України в Європі, причому з довшим горизонтом планування, ніж у багатьох членів ЄС.

По-перше, Лондон зафіксував стратегію на десятиліття, а не на цикл бюджетів. Спершу була двостороння безпекова угода від січня 2024 року, яка прямо прив'язує зобов'язання Великої Британії до моменту вступу України в НАТО і містить конкретні формулювання щодо військової допомоги. У січні 2025 року ці рамки були розширені "угодою про сторічне партнерство" – документом, який переводить співпрацю у формат не лише військової допомоги, а й глибокої довгострокової оборонно-промислової кооперації, спільного виробництва озброєнь і технологічного трансферу. Це унікальний для Європи рівень горизонтального зв'язування інтересів.

По-друге, після відходу США від лідерства в питаннях допомоги, Лондон не просто зберіг, а підтвердив  високий рівень фінансових зобов'язань, які перевищили 21 мільярд фунтів. З них близько 13 мільярдів припадає на військову підтримку, а решта – на макрофінансову, гуманітарну та експортно-кредитну лінію для реконструкції. 

Новий уряд на чолі з Кіром Стармером політично підтвердив щорічний орієнтир у 3 мільярди фунтів військової допомоги й оголосив про "ironclad" характер підтримки, навіть попри відмову застосовувати британські заморожені російські активи в односторонньому порядку. Додатково уряд розблокував механізм використання до 2,5 мільярда фунтів, отриманих від продажу клубу "Челсі", для гуманітарних програм, пов'язаних з Україною.

З погляду політичної динаміки Велика Британія виглядає для України стійкіше, ніж США. Там підтримка дедалі більше розривається між партійними таборами. У Лондоні натомість сформувався базовий консенсус, що поразка України означатиме обвал британської стратегії стримування на континенті. 

Окрім того, можна виділити ще кілька країн, вклад який нарощувався. У вересні Канада оголосила про пакет у 2 мільярди канадських доларів (1,43 мільярда доларів США):

• 835 мільйонів канадських доларів призначалися для закупівлі бронетехніки, боєприпасів, безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби; 

• 680 мільйонів – для фінансування контрактів у США через PURL; 

• 220 мільйонів – на безпілотники й електронну боротьбу;  

• 165 мільйонів – на підтримку контактної групи "Рамштайн". 

Додатково Канада виділила 100 мільйонів канадських доларів на чеську ініціативу з боєприпасів.

Німеччина майже утричі збільшила середньомісячні виділення порівняно з 2024 роком, поставила системи ППО, танки та продовжила інвестиції у виробництво боєприпасів, зокрема будівництво артилерійського заводу Rheinmetall. На жовтневому саміті підтвердили передачу двох систем Patriot до кінця року. Для фінансування інших установок залучалася програма PURL. 

ФРН також спільно з Норвегією та Польщею оголосила пакет у 500 мільйонів доларів для закупівлі ракет Patriot

Нідерланди виділили 325 мільйонів євро, з яких 200 мільйонів призначені на дрони-перехоплювачі, а 125 мільйонів – на обслуговування F-16. У жовтні уряд оголосив ще 200 мільйонів євро для антидронних систем.

Важливо Якщо не буде підтримки України, Європа платитиме кров'ю, – Зеленський

Які країни Європи зменшили підтримку?

З іншого боку, деякі європейські партнери знизили обсяги допомоги. Наприклад, Італія скоротила і так невисокі військові видатки на 15% порівняно з 2022 – 2024 роками, а Іспанія не оголосила нових військових пакетів у 2025 році. 

Наприкінці року заступник керівника апарату прем'єр-міністра Італії Альфредо Мантовано повідомив, що з 2026 року країна планує скоротити військову допомогу і переорієнтуватися на цивільну та гуманітарну підтримку. У новому урядовому декреті відсутнє слово "зброя", натомість передбачено "мультидіменсійну підтримку"; гуманітарні пакети передбачають генератори й обладнання для енергетичного сектору. 

Цей зворот означає, що Рим намагається утримати гуманітарний профіль та уникнути конфронтації з опозицією.

Європейська картина: підтримка зростає, але недостатньо

Загалом, за даними Кільського інституту, у 2025 році Європа виділила лише близько 4,2 мільярда євро нової військової допомоги – це найнижчий показник з початку повномасштабної війни. Зменшення американських постачань зробило ці ресурси недостатніми. Ба більше, усередині Європи спостерігається поляризація: Франція, Німеччина і Велика Британія значно збільшили пакети, але у відносному вимірі вони залишаються позаду північноєвропейських країн. Італія та Іспанія, як уже зазначалося, скоротили внески. 

Відносно ВВП найбільше ресурсів виділяють держави Балтії та Півночі. Велика Британія, Німеччина і Франція надають найбільші суми в абсолютному вимірі. Польща, Чехія та Словаччина посідають "середню групу", тоді як Угорщина витрачає мінімально, попри сусідство з війною. 

Загалом, обсяги військової допомоги вже впали до одного з найнижчих рівнів, при цьому дисбаланс усередині Європи зростав. Свідченням цього є реакція Ірландії: у грудні Дублін виділив додаткові 125 мільйонів євро у межах п'ятирічної програми, з яких 100 мільйонів євро – на немілітарну підтримку.

Найважливішою інституційною новацією стала PURL, започаткована НАТО у серпні. Відтоді кожного місяця союзники оголошували пакети в середньому на 1 мільярд доларів. У грудні оголосили три пакети по 500 мільйонів: 

• один фінансували Німеччина, Норвегія і Польща; 

• другий – Німеччина, Нідерланди та Норвегія; 

• третій – Бельгія, Канада, Люксембург, Португалія, Словенія та Іспанія. 

Такий механізм дозволив частково компенсувати паузу Вашингтона і швидко закуповувати американську техніку.

У грудні європейські лідери погодилися на ще один масштабний крок – взяти на себе боргове навантаження для України. ЄС вирішив забезпечити "безвідсоткову позику в 90 мільярдів євро" для фінансування потреб у 2026 – 2027 роках і одночасно залишити заморожені російські активи під арештом до виплати Росією репарацій. 

Виглядає дійсно суттєво, враховуючи наші щорічні дірки в бюджеті, викликані війною і скороченням допомоги від тих же США. Однак і це рішення – компроміс, який замінив початкову ідею "позики під репарації", заблоковану Бельгією, і передбачає спільне запозичення коштів на ринках, щоб уникнути фінансового колапсу України у 2026 році.

Інші важливі тренди 2025 року

Вибори в Центральній і Східній Європі

1 червня на президентських виборах у Польщі несподівано переміг історик-націоналіст Кароль Навроцький. Він пообіцяв обмежити соцвиплати для українців, заявив, що польські пацієнти повинні мати пріоритет у медичних закладах, і що Україна має переглянути своє бачення історії Волині перед вступом до НАТО чи ЄС. 

Опитування показують, що в 2025-му більшість поляків вважала підтримку українських біженців надмірною, а радикальні медіа формували ксенофобські настрої. Попри це, уряд Дональда Туска продовжує участь у PURL і виділяє 100 мільйонів доларів на закупівлю ракет Patriot. 

Наприкінці року президент і прем'єр зустрілися з Володимиром Зеленським, оголосивши про єдність у питаннях безпеки. Проте під парламентом відбулися акції крайньоправих, які звинувачували владу у "надмірній" підтримці Києва. Відсутність консенсусу може обмежити польські внески у 2026 році.

У жовтні парламентські вибори у Чехії принесли перемогу популістській партії АНО Андрія Бабіша, яка сформувала коаліцію з двома праворадикальними силами. Новий уряд заявив про намір "переглянути" державне фінансування військової допомоги Україні, що може призвести до зменшення постачань. 

Цей результат, разом із правим поворотом у Польщі, підкріплює тенденцію посилення популізму у Центральній Європі. Водночас вибори в Румунії та Молдові закінчилися перемогою проєвропейських сил, що навпаки обіцяють зберегти свою проукраїнськість.

Виробничі й технологічні альянси

Попри падіння обсягів військових пакетів, 2025 рік став і роком мобілізації оборонної промисловості. Коаліції під егідою "Рамштайну" та ЄС створили низку партнерств: 

• Норвегія запускає програму BRAVE з фінансування інноваційних стартапів у сфері дронів; 

• Нідерланди та Україна планують спільне виробництво ударних БпЛА дальнього радіусу; 

• Велика Британія інвестує у проєкти LYRA для революційних технологій поля бою; 

• Німеччина та Україна домовилися про будівництво бронетехніки BMP Lynx та артилерійських снарядів на українських підприємствах. 

• ЄС запустив програму EDIP на 1,5 мільярда євро, з яких 300 мільйонів піде на інтеграцію українських підприємств у європейський оборонний сектор.

Заморожені активи та фінансування

Ще однією темою стали заморожені російські активи. У жовтні Україна отримала перший транш 4 мільярди євро від доходів з цих активів через механізм ERA. ЄС досліджує способи створити спеціальне підприємство (SPV), щоб перетворити майбутні доходи від активів у новий потік фінансування. 

Проте одностайність країн-членів заважає повній конфіскації. До кінця року обговорювалася "позика під репарації", але, як згадано вище, ЄС обрав компромісну схему безвідсоткового кредиту на 90 мільярдів євро.

Тренування, розмінування та енергетика

Навчальні програми продовжували розширюватися. Велика Британія, яка вже підготувала понад 60 тисяч українських військових, продовжила операцію Interflex до 2026 року, роблячи акцент на підготовці сержантів та лідерів. Місія EUMAM збільшила квоту до 80 тисяч військовослужбовців. Тривав набір пілотів на F-16 на базах у Румунії та США.

Сфера розмінування отримала підтримку від Франції, Швейцарії та Бенілюксу: 

• Париж фінансував навчання саперів у Лівані; 

• Берн виділив 6,4 мільйона швейцарських франків на обладнання та безпілотники для розмінування; 

• уряди Бельгії, Нідерландів та Люксембургу постачали роботизовані системи. 

У середині року Україна заручилася допомогою від приватних американських компаній, які розробляють штучний інтелект для пошуку мін.

Енергетична підтримка стала важливою після зимових атак на електростанції. Данія оголосила 375 мільйонів євро на інтеграцію української енергосистеми та вітряні проєкти. Швеція виділила 100 мільйонів євро на зимовий пакет для ремонту мереж. Велика Британія перерахувала 48,7 мільйона євро у Енергетичний фонд, який до вересня накопичив 1,5 мільярда доларів. 

Водночас США під керівництвом Трампа майже не надавали допомоги енергосектору.

У 2025 році остаточно проявилась фрагментована архітектура підтримки: сильні союзники, умовні союзники, символічні союзники. І саме ця нерівномірність стала ключовим викликом для української дипломатії та оборонної системи.