Втік з-під носа КДБ: як подвійний агент врятував світ від Третьої світової

На батьківщині його вважають зрадником і шпигуном, якого приговорили до смертної кари. Для Лондона він розвідник і титулований агент, якого королева Єлизавета нагородила Орденами Святого Михайла і Святого Георгія. Про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Цікаво Її смерті хотіли всі арабські країни: як шпигунка Коен врятувала тисячі євреїв

Початок роботи на КДБ

Народився Гордієвський у Москві у 1938 році у родині офіцера КДБ. Тому з режимом і методами роботи спецслужб він познайомився ще з пелюшок. Ну і виховували його відповідно – для служби Радянському Союзу. Тому іншої дороги, крім як військового училища, в нього не було.

Тим не менш, у 1962 році Гордієський закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин. Отримані там навички привели до роботи на КДБ – у відділ спостереження за Великою Британією і країнами Скандинавії.

Подвійний агент Олег Гордієвський / Фото AP

2 роки він відслужив у апараті центрального розвідувального управління. Робота не дуже складна, але й цікавою її не назвеш. Постійний збір інформації та аналіз даних – заняття не для таких людей, як Олег. Він завжди прагнув більшого.

Гордієвського можна назвати справжньою "зіркою" КДБ. Він просувався кар'єрною драбиною шпигуна із рекордною швидкістю,
– наголосив Бен Макінтайр, письменник.

"Оскільки його батько був КДБшником, Олег із самого дитинства ріс в цій системі. Він знав все. Його ніби народили спеціально для роботи шпигуном", – додав він.

Відрядження у Данію

Ще у Москві він зрозумів, що робота на радянські спецслужби – це служба звірському режиму. Фактично він своїми ж руками і допомагав цьому режиму рости і розвиватися.

І от на початку 1970-х його відправили у Данію – країну, де нема обмежень. Люди читають ту літературу, яка їм подобається. Говорять те, що думають. Таких свобод на батьківщині люди й в очі не бачили.

Читайте також Зламували радянські коди і шифри: як проєкт Venona вплинув на перемогу у Холодній війні

Та робота на спеців із Луб'янки продовжувалася. Він допомагав кремлівським агентам отримати фальшиві документи. Якщо точно, то шукав особисту інформацію померлих данців і "пришивав" радянським агентам нові ідентичності.

Справлявся із поставленими завданнями Гордієвський відмінно. А це дозволило гучно заявити про себе керівництву. І не тільки в Москві, але й у Копенгагені.

Як Гордієвського завербували британці

► Перша версія пов'язана із його ідеологічними поглядами. Нібито після жорстокого придушення Празької весни у 1968 році він зрозумів, що не хоче працювати на Кремль. А тому знайшов у Копенгагені зв'язки із МІ6 і сам запропонував їм свої послуги.

►Згідно із іншою, спецагенти данськох і британської розвідок самі на нього вийшли і перевербували. Але один факт залишається незмінним: Гордієвський працював на британців щонайменше із 1974 року і не брав за це додаткових грошей.

Це було дивно, бо зазвичай подвійними агентами стають тільки заради грошей – як, наприклад, ЦРУшник Олдріч Еймс чи співробітник МІ6 і журналіст Кім Філбі.

Цікаво! Бен Макінтайр написав про Гордієвського книгу і стверджує, що британці самі вийшли на радянського агента. При цьому, намагалися не втягували зайвих людей у його вербування.

Та спочатку були данці. Це вони розкусили Гордієвського і повідомили про нього у МІ6. Перетягнути його на свій бік вони не могли, адже їхні спецслужби були не достатньо потужними для того, щоб "тягатися" із КДБшниками.

Тому на допомогу прийшов Лондон. Там вже чітко знали, як і для чого використають Гордієвського. Олег працював у посольстві під прикриттям, а тому мав доступ практично до будь-якої інформації, пов'язаної із діяльністю КДБ у Данії.

Втратити такого агента означало би програти бій в Холодній війні. А його здобуття означало перемогу у війні. У МІ6 це прекрасно розуміли, але як виявилося, Гордієвського не цікавили гроші. Він хотів одного – смерті радянському режиму. Тому з легкістю пішов на контакт.

Олег Гордієвський / Архівне фото

До сьогодні мало відомо про те, яку саме інформацію та у якій кількості він передавав британцям. Зазначається, що здебільшого все стосувалося імен агентів, внутрішньої документації і розпорядки агентів у посольствах.

Але не дарма ж саме Гордієвського вважають найзнаковішим радянським агентом часів Холодної Війни. Дослідники історії спецслужб запевняють, що саме Олег допоміг попередити Третю світову. Але про це – згодом.

Повернення на батьківщину

Передача інформації почалася ще під час відрядження у Данії. Гордієвський таємно виносив із посольства плівки мікрофільмів. На той момент, це була єдина інфрмація, яку він фізично міг винести із дипустанови і віддати її на копіювання агентам МІ6.

Активна фаза співпраці із британцями тривала до 1978 року, поки Гордієвського не відкликали у Москву. Повертатися на батьківщину, по-перше, не хотілося. Адже поріняно із Копенгагеном – там все сіре і повне заборон.

По-друге, було страшно. Шанси, що радянська агентура викриє його і дізнається про подвійну роботу, були доволі високі. Особливо враховуючи, що у Москви були зв'язки у правоохоронних структурах скандинавів.

До теми Найвідоміша спецслужба світу – МІ6: чим вражає британська розвідка

Але втікати було нікуди. Головне завдання – поводитися звично. Та й до того ж, аби зруйнувати кремлівський режим, відряджень у Данію замало. Потрібна була спрівпраця із Лондоном напряму. Єдиний шанс – відрядження у самісіньке серце королівства.

Тому наприкінці 1970-х Гордієвський ненадовго заліг на дно і перервав контакти із британцями. Але часу дарма не гаяв – плідно працював, щоб заслужити репутацію, авторитет і довіру. На цей раз він добивався відрядження у Лондон.

Що Гордієвський робив у Москві

У Москві Гордієвський працював в аналітичному відділі. Оскільки в нього був досвід роботи у скандинавських країнах, він збирав і аналізував дані про роботу зарубіжних дипвідомств.

А паралельно, готуючись до нового відрядження, збирав дані про організаційну роботу спеців із Луб'янки у Москві. Систематизував дані у невелику доповідь і готувався передати її при наступній зустрічі із британськими кураторами.

Роботу Гордієвського можна прирівняти до прогулянки по склу. Він був такий мужній і хоробрий. Якщо він обливався сімома потами, я би його зрозумів. Але в цьому і полягає хоробрість – навчитися контролювати страх, а не піддаватися йому,
– зазначив Юен Брю, колишній данський агент.

Як подвійний агент потрапив у Лондон

У 1982 році Гордієвський таки добився відрядження у Лондон. Але вже не просто на посаду у посольство під прикриттям, а мав стати резидентом. А це відкривало перед ним нові можливості. По-перше – доступ до надсекретної інформації.

Про плівки з мікрофільмами вже можна було забути. Тепер він сам був у курсі всіх даних. По-друге – співпраця із МІ6 уже безпосередньо на їхній території. Це означало, що інформація передавалась би швидше.

Адже вже не потрібно було передавати її кількома країнами і через кілька рівнів. Ба більше, він налагодив відносини із МІ6 так, що у Кремлі думали, що Гордієвський, крім справ із резидентурою, самостійно шпигує і в МІ6.

Британські розвідники потрохи передавали дозволені для розголосу справи, Олег надсилав їх у Моску. Все виглядало так, ніби Гордієвський ідеальний агент, який працює тільки в інтересах СРСР.

Як Гордієвський запобіг Третій світовій

Робота Гордієвського припала на складні часи в Холодній війні. 1980-ті роки: у США при владі Рональд Рейган, в СРСР – Андропов. У кожного свої важелі впливу, свої інтереси. Вони кардинально один від одного відрізнялися.

Але був один фактор, у якому їхні погляди співпадали – ядерна зброя. Вашингтон готувався стерти Москву з обличчя Землі. У Кремлі готувалися діяти дзеркально. І от тут дослідники запевняють, що на допомогу прийшов Гордієвський.

Його знання радянської кухні зсередини допомогло врятувати світ від Третьої світової, яка фактично могла стати останньою. Адже запуском однієї ракети лідери двох наддержав точно не обмежилися би.

Важливо! Якщо вірити тому ж таки письменнику Макінтаєру, то саме Гордієвський, хоч і заочно, але відмовив Рейгана тиснути на червону кнопку.

Радянський шпигун збирав всю необхідну інформацію, передавав її в МІ6. Ті звітували перед пані Тетчер – тодішною британською прем'єркою, а вже вона під час офіційних зустрічей та різних візитів обговорювала все із Рейганом.

Маргарет Тетчер і Рональд Рейган / Фото AFP

При цьому, жодного слова про те, хто зливає дані про Москву та її плани. Але є теорія, що Тетчер і сама не знала про те, що Гордієвський – подвійний агент. У МІ6 всіма силами намагалися його вберегти і тримали в секреті його особистість.

Оскільки американцям про інформатора британців ніхто не говорив, вони вирішили розкопати інформацію про нього самостійно. Цим зайнялися ЦРУшники. Вони швидко встановили особу Гордієвського – методом виключення.

Але не врахували факту, що в їхніх рядах теж був кріт – Олдріч Еймс. Чоловік, що у 1985 році видав Гордієвського КДБшникам. Він оперативно винюхав інформацію про нього і в намаганні врятувати себе видав його.

Більше тут Історія шпигуна-невдахи Еймса Олдріча, який став найбільшим зрадником в історії США

"Еймс розумів, що Гордієвський передає інформацію не тільки британцям, але й американцям. Це загрожувало йому викриттям. Тому він вирішив діяти на випередження", – пояснив Мілтон Бірден, колишній офіцер ЦРУ.

Кремль затримав подвійного агента

У Кремлі вирішили діяти швидко. Всі добре розуміли: чим довше Гордієвський залишається у Великій Британії, тим більше інформації зливає МІ6. Тому його викликали до Москви. Подвійний агент знав, що його викликали не просто для роз'яснення ситуації чи роздачі нових інструкцій.

Його хотіли затримати. У 1985 році, коли Гордієвський прибув до столиці, його запросили на діалог на дачу за містом. Підсипали у напій сильнодіючої речовини. Історики вважають, що це був аналог сироватки правди.

Кремлівська спецура сподівалася, що у Гордієвського розв'яжеться язик і він видасть все, що знає, на поверхню. Мовляв, зізнається у співпраці із британцями сам. Але вони не врахували факту, що його виховали за такими ж методами, як і решту агентів КДБ.

Він не те, що не розповів нічого про роботу на МІ6. Сироватка на нього майже не вплинула (за винятком втрати пам'яті). Ну, або Гордієвський навмисно каже, що не пам'ятає допиту, аби не вдаватися в деталі катувань.

Цікаво! Гордієвський добре знав, що його не заарештують. Варіант затримання і втечі у випадку викриття він пропрацював із британцями заздалегідь – ще у 1977 році.

Все мало виглядати так: Гордієвський подає знак про початок операції. Наступного дня сидить у парку і чекає, коли йому повідомлять про початок. Це мав бути чоловік, який в одній руці тримав би фірмовий пакет, а в іншій батончик "Марс" – в обгортці.

І коли у визначений час цей чоловік пройде перед Олегом і надкусить солодощі – це знак, що пора діяти. Так і почалася операція з вивезення Гордієвського із СРСР.

Блискавична втеча до Великої Британії

І от що цікаво: після того як КДБшники не змогли вибити із нього інформації, вони відпустили його, але залишили під пильним наглядом. Де би не був Олег – КДБ всюди його супроводжувало.

І навіть попри таку увагу до його особистості, йому все одно вдалося передати британцям непомітний сигнал про те, що його потрібно евакуйовувати. Переконався, що за ним не стежать та упіймав потяг до Ленінграду.

Звідти приміськими потягами і автобусами добрався до фінського кордону. Десь за 30 кілометрів до прикордонної зони я ховався у лісах, а далі о 14:00 мене забрали,
– пригадав Гордієвський.

Гордієвсього через Фінляндію доправили в Лондон, де надійно заховали подалі від очей комуністичних спецслужб. Цю битву КДБшники програли. Прямо у них з-під носа вислизнула людина, яку вважали найціннішим джерелом інформації.

Іронія в тому, що зробити із цим вони не змогли нічого. Хіба заочно засудили до смертної кари шляхом розстрілу. Але на цьому і все. У Великій Британії він продовжив працювати із МІ6 у питаннях консультацій щодо діяльності КДБ у Європі.

Олег Гордієвський не раз говорив, що агентів у Кремля вистачає з головою, але от толку від них нуль. Саме тому йому і вдалося утекти.

Чому Гордієвський пішов з КДБ

В шпигунських історіях часто буває так, що агенти одних спецслужб починають працювати на ворогів, а не проти них. Якщо говорити про американців, причиною перевербування найчастіше називають гроші.

А от в СРСР люди перекидалися на інший бік, бо на власному досвіді перевірили, що таке комунізм і якими методами він працює. З тиж же причин пішов і Олег Гордієвський.

Де зараз легендарний агент

За словами Бена Макінтайра, зараз він живе під вигаданим іменем, ніхто із його сусідів не знає, хто він насправді. Британці добре охороняють його, адже Гордієвський – ще у зоні ризику.

Гордієвський досі живе у Великій Британії / Фото Associated Newspapers

Він все ще підпадає під дію вироку про страту. Його життя зараз можна назвати локдауном, але не таким як у нас. Адже Гордієвський живе на "самоізоляції" вже 35 років.

Читайте також Операція "Мінсміт": як Британія за допомогою мертвого тіла перевернула хід війни

Деякі історики запевняють, що коли зустрічалися американські і радянські лідери, то Гордієвський був таємним радником для обох сторін. Виходило так, що політики вели переговори, фактично написані і сформовані радянським шпигуном.

Це і допомогло уникнути нової війни. Можливо, документи про таємні операції Гордієвського розсекретять після його смерті. А, можливо, вони так і залишаться в архівах російських і британських спецслужб назавжди.