Удари по українських багатоповерхівках – це передсмертна агонія Росії

Мета терористичної атаки стандартна – зламати волю українців до боротьби. Але результат, як завжди, буде зворотним – Росія палатиме ще швидше. Здається, десь у глибині своєї чорної душі агресор це розуміє, але нічого із собою вдіяти не може. Про це пише Юрій Федоренко.

Терор цивільного населення – одна з небагатьох опцій, що залишилися в  розпорядженні ворога. Його "стратегію" можна назвати беззмістовною й нещадною агонією зла. Це передсмертний стан недоімперії.

Як ми відповідаємо на удари по українських містах?

"Агонії зла" ми протиставляємо прицільні удари по об'єктах військово-економічної інфраструктури, що створюють системний ефект для економіки та військового потенціалу агресора. Ми переводимо всю військову машину противника в режим сухого бака. Перекриваємо логістичні ланцюжки так званого паралельного імпорту. Демілітаризуємо тимчасово окупований Крим. Ми діємо з хірургічною точністю та холодним розумом.

Щоб зрозуміти різницю між стратегіями, достатньо порівняти останній терористичний удар по Україні й ті "далекобійні санкції", які Сили оборони України запустили в "російську глибинку". Це відбувалося приблизно в той самий час, коли російські ракети летіли по українських багатоповерхівках. Сили оборони України уразили нафтопереробний завод "Лукойл-Пермнефтеоргсинтез" у Пермі. Це один із найбільших НПЗ на болотах (потужність складає близько 13 мільйонів тонн нафти на рік).

Продовжують палати канали "паралельного імпорту". Цього разу це склади сумнозвісного Wildberries у Пермському краї, Пензі та Удмуртії. До речі, об'єкт у Пермському краї розташований приблизно за півтори тисячі кілометрів від державного кордону України. Загалом протягом липня під атакою опинилися 14 складів цього маркетплейсу. Сили безпілотних систем продовжують намацувати дедалі нові "вузькі місця" російської військово-економічної інфраструктури та логістики.

Як зробити дії України ефективнішими?

Головне досягнення Сил оборони України – не конкретні ураження (хоча за цими відео із захватом спостерігає увесь світ), а те, що попри екзистенційні виклики ми не просто виживаємо та чинимо опір, а й розвиваємося, набуваємо нових спроможностей. Ми щодня стаємо трішечки сильнішими. Це глобальна тенденція, яка не змінюється протягом усієї повномасштабної війни.   

Ворог не досяг жодної зі своїх цілей у війні на виснаження. Усе зло, яке він посіяв, вже обертається проти нього.

Прискорити та полегшити цей процес могли б наші міжнародні партнери. Як сказав президент України: "Всі партнери знають, як і чим можуть допомогти. Невчасність допомоги, затримки в постачанні антибалістичних ракет – це саме такі руйнування, саме такі жертви, які, на жаль, є сьогодні". Але в будь-якому разі, за будь-яких умов ми будемо робити все можливе, щоб покарати агресора.

Ми прокладаємо шлях до історичної справедливості й бачимо результат: росія слабшає, можна сказати, що повільно вмирає. Але ми реалісти і розуміємо – шлях цей довгий. Тож далі буде. Слава Україні!