У зверненні мовиться про те, що в разі різкого погіршення ситуації евакуація може стати неможливою. У перекладі з дипломатичної – якщо щось станеться, ви там будете самі. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також Що насправді замислили великі держави – і чи є сила, здатна їх зупинити?
Польща нарешті визнала те, що було давно зрозумілим
Крок зрозумілий. Питання лише одне – чому так пізно? Країна-агресорка внесла Польщу до списку "недружніх країн" ще у 2022 році. Відтоді гібридна війна не припинялася ні на день. Один з випадків: у ніч проти 12 травня 2024 року у Варшаві спалахнув торговельний центр "Маривільська 44". Польські слідчі довели причетність російських спецслужб до диверсії.
Це лише один епізод. А їх десятки, якщо не сотні. Це й вербування до колишньої ПВК "Вагнер" через наліпки й телеграм-канали. Це й безпілотники в польському небі. Це й підпали складів, диверсії на транспорті, інформаційні операції.
Західні розвідки прямо говорять: мережа рекрутерів-пропагандистів, що залишилася після "Вагнера", стала зручним інструментом для організації диверсій у Європі. Вербують економічно вразливих, маргіналізованих, розчарованих. Платять небагато. Завдання прості – підпалити, зняти, передати, зникнути. Одноразові агенти для одноразових злочинів. Масштаб замість якості.
Більшість країн Європи – вороги Кремля
До речі, після 24 лютого 2022 року Кремль оголосив "недружніми" більшість європейських держав. Фактично це була декларація: ви – вороги. Війна проти вас уже триває. Просто вона не схожа на війну зі старого підручника. Немає танкових колон, зате є телеграм-канали, кібератаки, шантаж, міграційні кризи, диверсійні групи, інформаційно-психологічні спецоперації тощо.
Час від часу європейські політики це визнають. Лунають заяви про "гібридну війну", про "не дозволимо залякати", про щось там про "ефективний захист". Проблема в тому, що за правильними словами надто довго не слідували настільки ж правильні дії.
Кордони залишаються відкритими, реакції повільними, риторика – обережною. Наче все ще існує надія, що ведмідь обмежиться гарчанням, але ведмідь уже давно не гарчить – він тестує огорожу та перевіряє, чи не можна зайти через чорний хід.
Відкрита агресія Росії проти держав ЄС – сценарій, який більше не можна відкладати в розділ "малоймовірне". Єдиний спосіб її відтермінувати або зірвати – готуватися швидко, системно і без ілюзій. Закриття шпарин у безпеці, жорсткіший контроль, посилення контррозвідки, територіальна оборона, військові полігони, спільні навчання – це завдання не на завтра, а на позавчора.
Польське рішення виглядає запізнілим, але правильним. Європа поступово прокидається. Питання лише в тому, чи достатньо швидко. Україна вже багато років живе в реальності, яку Європа тільки починає приймати. Не треба чекати, що ведмідь проломить огорожу десь в районі Сувалкського коридору.
Ми розуміємо ціну зволікання, тому готові ділитися експертизою і робимо це. З кожним днем наша співпраця з європейськими друзями стає більш щільною та результативною. Перед обличчям спільного ворога ми маємо бути максимально консолідовані. Ми маємо разом захищати наше – європейське – небо.