Про це на сторінках Rzeczpospolita пише екс-посол Польщі в Росії Катажина Пелчиньська-Наленч.
На думку автора, політика щодо України для Польщі має значно більше стратегічне значення, ніж будь-коли у минулому. Вона стала ключем до стримування життєво небезпечного для Польщі процесу геополітичних поділів у центрально-східній частині Європи з усіма його наслідками, такими як визнання "меншої європейськості" деяких країн і застосування до них "особливих" стандартів безпеки, що призведе до прийняття права Росії на обмеження суверенітету її сусідів.
Польща надто слабка, щоб самостійно підірвати цю загрозливу тенденцію. Але вона може її обмежити. У відносинах з Україною це означає, перед усім, дії націлені на зміцнення української державності.
Читайте також: Польща бажає бачити Україну у складі ЄС
Розпад української держави став би катаклізмом, який би призвів до хаосу і поставив би під питання всі основи європейської безпеки. Польща також повинна робити все можливе, щоб не допустити віддалення Україні від Євросоюзу або появу ситуації, в якій ідентичність української держави і народу будувалися б на протиставленні до Польщі і Європи,
– мовиться в статті.
Якщо перевести все це на мову конкретної політики, можна окреслити три особливо важливі поля діяльності. Передусім, Польща надзвичайно компетентна в сфері створення і поліпшення ефективності функціонування органів самоврядування. На думку автора, допомога Україні в цьому полі могла б стати значним внеском в стабілізацію української держави. Певні дії в цьому напрямку вже реалізовані, однак їх варто було б розширити.
Читайте також: В пошуках історичної справедливості: президент Польщі зробив цікаву пропозицію Україні
Треба також пам'ятати, що політика щодо України тісно пов'язана з внутрішньою польською політикою. Пропольське і проєвропейське мислення українців виховується через досвід мільйонної спільноти мігрантів.
Для наших стосунків має велике значення, чи громадяни України почуваються в Польщі шанованими і в безпеці чи зацькованими і приниженими. Тому принципово важливо викорінити усі провокації, які можуть призвести до польсько-українського етнічного конфлікту. Тут в жодному разі не йдеться про обмеження навіть найскладніших історичних дискусій, а йдеться про недвозначно жорсткий осуд популістських і націоналістичних ексцесів, таких як нищення пам'ятників чи спалення прапорів. Варто пам'ятати, що в Україні теж є націоналісти, є польська меншина, польські пам'ятні місця і цвинтарі,
– мовиться в статті.
Також важливо шукати можливості для міжнародної співпраці, яка принесе користь як Польщі, так і Україні. Важливим питанням лишається і спільний кордон. Від його пропускної здатності залежить ефективність економічних і туристичних контактів. Питання кордону має також європейських вимір. Після скасування віз для українців, яке вірогідно може статися найближчим часом, кількість охочих прихати в Польщу зросте.
Було б добре, якби польсько-український кордон став не бар'єром, а воротами до ЄС,
– мовиться в статті.