Деталі зібрав 24 Канал.

Дивіться також На фронті загинув харківський художник і поет Сергій Науменко

Про смерть Романа Горака повідомили в так званому Домі Франка – Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка.

Із сумом повідомляємо, що сьогодні відійшов у вічність Роман Горак – багатолітній директор нашого Музею, франкознавець, есеїст, мемуарист і краєзнавець, автор численних книг. Команда Дому Франка висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного,
– сказано в дописі.

З паном Романом простяться 18 листопада о 10:00 у храмі Архистратига Михаїла (Львів, вулиця Винниченка, 22) та у церкві Благовіщення (місто Городок, вулиця Коцюбинського, 5).

А поховають на Городоцькому міському кладовищі, оскільки Роман Горак із міста Городок на Львівщині.

Іван Горак про смерть батька: читайте допис

Глава Львівської ОВА Максим Козицький також відреагував на цю сумну подію.

З великим сумом дізнався, що відійшов у вічність Роман Дмитрович Горак. Лауреат Шевченківської премії, автор численних досліджень, присвячених українській літературі, зокрема постаті Івана Франка. Упродовж багатьох років він очолював Дім Франка у Львові й зробив великий внесок у розвиток української культури. Щирі співчуття родині, колегам, шанувальникам. Світла пам'ять світлій людині,
– написав Козицький.

Цікаво, що Горак закінчив хімічний факультет і є кандидатом хімічних наук, має винаходи в галузі хімії, але уславився в іншій галузі. З 1993 по 2017 рік він був директором Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, а у 2002 – 2018 роках – професором кафедри історії української літератури Львівського національного університету імені Івана Франка.

Автор близько 60 наукових статей та авторських свідоцтв у галузі хімії, один з авторів штучної крові та діапозитивів тексту, а також понад 530 наукових статей з літературознавства та мистецтвознавства, надрукованих у різних наукових журналах та виданнях,
– ідеться про Горака у Вікіпедії.

Пан Роман не тільки очолював музей, але й написав дуже багато книг про Франка, зокрема і художніх. А також писав сценарії телевізійних фільмів про Франка, передмови і післямови до видань творів Каменяра та впорядковував видання Франкових текстів.

Окрім цього, він є автором театральних постановок, (вистави ішли у львівському театрі), автором лібрето до опери Мирослава Волинського "Данило Галицький".

Іще він видавав твори заборонених і забутих письменників. Важливо, що Роман Горак писав і художні книги, і біографії. В його доробку – есе і повноцінні дослідження про Василя Стефаника, Леся Курбаса, Андрея Шептицького, Квітку Цісик, Богдана Лепкого.

Одним з останніх видань стали "Охоронці скарбу" – про тих, хто беріг українську історичну пам'ять у роки німецької і радянської окупації. А про свої юнацькі спогади Горак написав "Львівські історії". Є і книга про історію міста Городок.

В літературу я прийшов пізно, після 40 років. Дякую вашій землячці – Ірині Вільде, котра мене тримала за руки за ноги, аби я не пхався у ту літературу. Навколо неї крутилась вся еліта. І вона показала, хто такий радянський письменник. Але той, хто має висіти – не втопиться. Тому бути письменником – то як кара божа. Якщо тебе доля нагородила таким – зрікайся чи ні – нема права закопати свій талант і пропасти,
– так говорив пан Роман на презентації "Охоронців скарбу".

Роман Горак – лауреат низки премій. Шевченківську премію отримав його десятитомник про Франка, написаний разом із Ярославом Гнатівим, хоч було задумано створити 12 книг.

Нагороджений орденом святого апостола Андрія Первозваного. В нього залишилися дружина і троє синів.

В розмові з газетою "День" Горак несподівано різко відгукнувся про статті, в яких указують на "європейськість" Франка. На його думку, це неправильно, адже "ніхто не говорить про азіатськість Ясунарі Кавабата чи європейськість Марселя Пруста".

А взагалі кажучи, вся європейськість літератури Франка – це піднімання людини... Він хотів дати відчуття, що людина – творець і повинна мати розправлений хребет. Тому й вважаю, що говорити про європейськість Франка – якось провінційно й негоже,
– говорив пан Роман.

Він був переконаний, що не варто шукати, який відсоток якої крові у жилах Франка чи всіляко акцентувати, на які хвороби він слабував. За його словами, Франко досі актуальний, а тому низка "дослідників" намагається ніби принизити його.

Вивчати саме Франка Роман Горак вирішив тому, що той відповідав його внутрішнім запитам.

"Франко мав таку величезну кількість доброзичливців і ворогів і мав настільки велике спілкування з усім світом, що це дало мені можливість відразу ж охопити все навколо, все звести в одну нитку. Я свідомий того, що ми знаємо Франка, на превеликий жаль, наполовину, особливо коли йдеться про його епістолярій", – акцентував він.

Тож багато спадщина Романа Горака чекає на українців. Вічна пам'ять досліднику!