2 червня у Харкові активісти провели акцію протесту проти з’їзду партії "Довіряй ділам", лідерами якої є скандально відомий мер міста Геннадій Кернес і не менш одіозний одеський міський голова Геннадій Труханов.
Читайте також: Покидьки суспільства, – Кернес про повалення пам'ятника Жукову в Харкові
Під час заходу протестувальники, окрім того, що влаштували сутички з поліцією, ще й повалили пам’ятник радянському маршалу Георгію Жукову.
На такі події вже відреагували у Росії. Зокрема, офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова назвала це "серйозним викликом для нової влади, якій доведеться розставити розділові знаки в реченні "Засудити не можна промовчати". Також на цьому тлі так звана "дипломатка" згадала потрапляння ведучого Володимира Познера до розділу "Чистилище" проекту "Миротворець".
Дещо багатослівнішим був так званий депутат Держдуми РФ від Криму Андрій Козенко. "Парламентар" вважає, що "в Україні тільки й уміють, що воювати з пам'ятниками, мертвими солдатами та мирними жителями". Також він переконує, що "націоналістична деградація в Україні перебуває у розпалі", передає інформаційна агенція "РИА Новости".
"Був би живим маршал Жуков, хотів би я подивитися на "героїзм" цих скажених націоналістів. Від одного його виду бігли б далі, ніж бачили", – каже Козенко.
Крім того, на думку політика, "в Україні триває гібридна війна, і вона рано чи пізно теж закінчиться".
"І коли це трапиться, сучасним негідникам доведеться відповісти за безчинства", – підсумував депутат.
Читайте також: Через знесення бюста Жукова в Харкові поліція відкрила справу
В Україні ж харківські події охарактеризували зовсім інакше. На переконання голови Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, Харків "поклав на лопатки" маршала Жукова, оскільки спроби реваншу та зазіхань на офіційну декомунізацію провокують декомунізацію стихійну.
"Щоб втримати все в рамках закону, його не можна порушувати і місцевій владі", – констатував історик.
Хто такий Маршал СРСР Георгій Жуков? Це радянський полководець і державний діяч, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів "Перемога". З червня 1940 року по січень 1941 року командував військами Київського особливого військового округу (КОВО). З 1 лютого 1941 року до 29 липня 1941 року займав посаду Начальника Генерального штабу. Саме під його керівництвом розроблялись плани на випадок війни з Німеччиною.
Крім того, на посаді заступника головнокомандувача і представника Ставки Жуков брав участь в підготовці Сталінградської битви. Втім, всупереч поширеній думці, він не здійснював оперативного командування цією операцією, оскільки в цей час командував радянським наступом на Західному напрямку в районі міста Ржев.
На заключному етапі війни 1-й Білоруський фронт під командуванням маршала Жукова спільно з 1-м Українським під командуванням Конєва провів Вісло-Одерську операцію, яка стала однією з найуспішніших військових операцій "Червоної армії" у Другій світовій війні. В результаті Вісло-Одерської операції радянські війська визволили Варшаву (17 січня 1945) та розгромили німецьку групу армій "А".
Чому його особистість – неоднозначна? На переконання багатьох експетів, радянський полководець не цінував життя своїх солдатів.
Жуковське оперативне мистецтво – це перевага в силах у 5-6 разів, інакше він не буде братися за справу, він не вміє воювати не кількістю, і на крові будує собі кар’єру,
– зауважив свого часу інший радянський воєначальник, маршал Андрій Єрьоменко.