Майже ніхто не міг спати: захисники пригадали день великого обміну

Журналісти 24 Каналу, готуючи матеріал про рік після великого обміну, поспілкувалися з нашими військовими. Захисники поділилися емоціями, які вони пережили у день обміну. Коли зрозуміли, що більше не є бранцями Кремля.

Читайте також Ми повернулися з полону, щоб боротися за тих, хто досі там

День повернення сповнений емоцій

Богдан "Тавр" Кротевич зауважив, що рік тому військовополонені не мали вибору, кого з них обміняють.

"Рівно рік тому частину з нас обміняли з російського полону. На жаль, ми не обирали кого міняти. Коли ти перебуваєш у полоні в тебе взагалі немає ніяких прав. Ти не можеш вирішувати свою долю, а тільки сподіваєшся на допомогу тих, хто на волі. Українській народ, наші сім'ї врятували нас і повернули нам наше право обирати. Ми обрали боротьбу", – наголосив "Тавр".

Полковник Валерій Падитель, командир Донецького загону прикордонників, пригадав свої емоції. За його словами, день повернення став найбільш знаковим у його житті. Тоді було чимало приємних емоцій, слів і підтримки. Керівник ДПСУ зустрів його та інших прикордонників.

Тепер же він очікує на день, коли повернуть додому всіх його підлеглих з Донецького гарнізону, котрі досі перебувають у російському полоні.

Я не бачив жодної людини, яка б саме щось сказала, таке, щоб я не розумів тих слів. Кожен, кого бачив, навіть далекі для мене люди, з якими я мав одну зустріч за життя, казали мені: "Ми молилися за тебе, ми за тебе тримали кулаки, ми вірили, що ти повернешся". І це дуже велика сила, я думаю, у кожного українця, який має силу думки, силу волі й віру, яка тримає тебе там. І зараз я стараюся так само робити для своїх хлопців. Кожен день молюся, щоб вони повернулися– відзначає Падитель.

Юлія Горошанська, командирка роти розвідників, також 21 вересня 2022 року повернулася додому. Вона пригадала, що емоції того дня були найяскравішими у її житті. Дівчині постійно хотілося плакати від щастя.

Наступні дні була підвищена збудливість, чутливість, відчуття нереальності того, що відбувається. Від надлишку почуттів майже ніхто не міг спати– пригадує Юлія.

Упродовж наступного року після звільнення з полону вона займалася фізичним і ментальним відновленням. Захисниця спілкувалася з рідними та приділяла час собі. Вона не впевнена, що змогла повністю відновитися. Попри це, переконана, що готова діяти далі.

Нагадаємо, що задля повернення з полону понад 200 українських захисників, українська сторона віддала Кремлю кума Путіна Віктора Медведчука.