А що там із Президентським університетом? Історія про премію та будівництво на паузі
У травні 2021-го я якраз закінчував школу та готувався вступу в інститут. Ще з 8 класу знав, що хочу бути журналістом, тому привчав себе до читання новин: у стрічці тодішніх подій мені впала у вічі заява голови нашої держави про створення абсолютного нового типу закладу вищої освіти. Назва відповідна – Президентський університет.
"Народився б на декілька років пізніше, то міг би цілком претендувати на вступ у цей престижний заклад, аби стати "людиною майбутнього", – думав я тоді наївно. Але сумувати було ніколи, попереду – ЗНО, а потім – подання документів у цілком реальний ЛНУ імені Франка.
А Президентський університет, зрештою, загубився в інформаційному потоці через повномасштабне вторгнення, воєнні злочини росіян, міжнародні події та інші важливі теми. Про цей навчальний заклад мені довелось згадати лише у березні 2024 року, коли я вже став журналістом на 24 Каналі та шукав тему для резонансного розслідування.
Далі ви прочитаєте захопливу історію про те, як я витратив тижні, аби дослідити: що з проєктом "Президентський університет" сталося після початку великої війни? Чому державна компанія, що займалася його створенням, отримала за два роки вторгнення "виторгу" на майже 20 мільйонів гривень?
Проте насамперед слід вас попередити, шановні читачі: ваше розчарування, підігріте інтригою, може бути куди більше, аніж моє.
Знайти перлину в копиці судових рішень
Єдиний державний реєстр судових рішень, або скорочено – ЄДРСР, можна любити бодай за те, що в нього легко потрапити. Чи ти розлучаєшся або не можеш поділити сотку землі із сусідом, чи не заплатив штраф або маєш заборгованість по комуналці, – твоє ім'я назавжди буде в історії судових ухвал, постанов і вироків.
Як у журналіста, що постійно хоче працювати з цікавими темами, у мене є весела забава: вбивати в графі пошуку ЄДРСР рандомні слова, а потім читати документи, які їх містять. Постанова, у якому фігурував Президентський університет, потрапила в моє поле зору, коли я переглядав усе, де згадувалося слово "грант". Загалом це були справи про різні "заохочувальні та компенсаційні виплати", зокрема гранти, премії та нарахування, навколо яких розгортаються драматичні сюжети.
Отож мені пощастило з-поміж тисяч паперів вихопити постанову від 22 лютого 2024 року, згідно з якою виконувачка обов'язків директорки ДП "Керуюча компанія зі створення Президентського університету" виписала собі премію в розмірі 100% від заробітної плати. Звати посадовицю, як я невдовзі дізнався, Зубовнік Світлана Олександрівна.
Спершу вона мені відповідала, але коли я знову написав, аби уточнити більше по діяльність ДП, пані Світлана мене проігнорувала. Тому я сам порахував, зазирнувши перед тим у її декларацію за 2022 рік, що йдеться про близько 25 тисяч гривень. У масштабах країни це не є, як мені здається, страшним корупційним злочином, проте відповідні органи помітили стовідсоткову премію, суд визнав винною в.о. директорки ДП "КСПУ" у скоєнні адміністративного правопорушення, призначивши штраф.
І саме отак розслідувач, який прагне сенсації та живе всередині мене, зловив захват від того, що нарешті ось вона – "резонансна тема".
Президент свого часу розповідав, що заробітна плата у викладачів відповідного університету має стартувати від 4 тисяч доларів. Міністр освіти уточнював, що бодай кращим із кращих потрібно буде давати 4 тисячі, адже вони на це заслуговують. Однак про те, що у 2024 році, під час повномасштабної війни, буде існувати окрема державна компанія зі створення Президентського університету та її очільниця виписуватиме собі премії у розмірі 100%, і гадки не могло бути, бо це ж звучить як абсурд.
Київ такий Київ
Між Львовом і Києвом близько 540 кілометрів. Однак навіть 8 годин їзди потягом не були таким випробуванням, як дорога до ВДНГ наземним шляхом, оскільки підземний – затопило. Тим паче тоді уже смеркало: людей, добирання додому яких ускладнило відсутність метро, було не спинити – вони мчали як скажені, а я хотів упевнитися, що не побачу на ВДНГ Президентського університету.
Зведення навчального закладу планували в районі 19 і 21 павільйонів, однак станом на 2024 рік замість Президентського університету на тій ділянці можна побачити лише двометровий паркан. І, до речі, його спорудження у 2021 році обійшлося державі в понад 1,2 мільйона гривень.
Двометровий паркан замість Президентського університету / 24 Канал
Варто сказати, що постановою від 20 серпня 2021 року уряд затвердив план заходів щодо реалізації проєкту "Президентський університет". Згідно з ним початок навчального процесу мав би стартувати уже 1 жовтня 2023 року. До кінця 2021 року хотіли намалювати план споруди й отримати дозвіл на початок будівництва.
До чого ми готувалися в "довоєнні часи"
За документами ВДНГ називається Національний комплекс "Експоцентр України". Ця установа у 2021 році оголосила тендерів на 32,7 мільйона гривень, у яких, зокрема, компанії "ТЕККОМ" та "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН", пов'язані між собою, розігрували "конкуренцію" та право долучатися до етапів реалізації проєкту "Президентський університет".
Здебільшого перемагала фірма "Альтіс" – власне, у грудні 2021 року їй дістався найжирніший зі закінчених тендерів на суму у 24 мільйони гривень, лотом у якому були демонтажні й підготовчі роботи.
Як можна уже зрозуміти, аналізуючи тендери лише про підготовку до будівництва, ідеться про немаленькі суми державних коштів. Загалом на "Президентський університет" планували витратити 7 мільярдів гривень. Найбільші лоти з будівництва запланували на 2022 рік, який тоді вже вимальовувався воєнним, однак зупиняти зведення навчального закладу та перепризначати кошти ніхто не поспішав.
Отже, 3 лютого 2022 року, коли міжнародна розвідка кричала про вторгнення, а російські солдати на кордоні просочували повітря жахом війни, що ось-ось розпочнеться, Національний комплекс "Експоцентр України" оголосив тендер на 380 мільйонів. На порядку денному – деконструкція павільйонів ВДНГ для розміщення на цій території Президентського університету, а також будівництво нового фізкультурно-оздоровчого комплексу з басейнами.
Журналісти навіть ставили ставки, кого допустять до будівництва, хто отримає кошти. "Наші гроші" писали, що конкуренцію, як завше, розіграють між собою "ТЕККОМ" та "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН" і переможе, імовірно, саме "Альтіс". Оголошення переможців планували на весну, звертатися за роз'ясненнями щодо будівництва басейнів можна було до 24 лютого 2022 року – дати, яка увійшла у світову історію аж ніяк не через тендер щодо будівництва Президентського університету.
Журналістське розчарування не має меж
Вимушений розчарувати колег та вгамувати власне прагнення до сенсації: "Альтіс" не перемогла та їй не дали кошти. Торги скасували – ніхто навіть не отримав авансу за будівництво, яке так і не почалося. І це, звісно, добре, якщо не брати до уваги, що ті мільйони, які витратили на підготовчі роботи й паркан, можна таки було скерувати в раціональніше річище.
Як я потім дізнався у відповіді на запит від Мінфіну, загалом реалізацію проєкту "Президентський університет" – призупинили. Тих 500 мільйонів, які планували витратити у 2022 році на зведення закладу, постановою Кабміну від 10 березня відповідного року спрямували до резервного фонду. На 2023 рік коштів на будівництво закладу взагалі не заклали, що також чудовий факт.
Однак чому ж тоді державне підприємство "Керуюча компанія зі створення президентського університету" отримала виторг у 20 мільйонів за 2022 і 2023 роки? А державних коштів – 16 мільйонів? Обидві цифри висвічує платформа YouControl, якщо аналізувати діяльність ДП.
"Виторг" ДП, що займається створенням Президентського університету / 24 Канал / Скриншот з YouControl
Державне фінансування компанії, що відповідає за Президентський університет / 24 Канал / Скриншот із YouControl
Як можна помітити на інфографіці, ДП "Керуюча компанія зі створення Президентського університету" з'явилася не у 2021 році, коли оголосили про створення відповідного навчального закладу, а набагато раніше і набагато раніше вона почала отримувати державне фінансування. На початку свого існування і до ідеї створити Президентський університет – це було державне підприємство "Виробничо-будівельне об'єднання".
Кабмін його створив для "ефективного управління майновим комплексом МОН". Тобто ВБО всі роки займалося наданням експлуатаційних послуг, потрібних для того, аби співробітники Міністерства освіти мали належні умови праці – електрику, газ, воду та інші дарунки цивілізації. Компанія була і є нині балансоутримувачем адмінбудівлі за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 10. У цій споруді розташоване МОН.
Можу констатувати, що, окрім зміни назви підприємства (з ДП "Виробничо-будівельне об'єднання" на ДП "Керуюча компанія зі створення Президентського університету") та внесення відповідних змін до Статуту підприємства, ніяких інших дій не проводилося,
– сказала мені в.о. директорки відповідної установи Зубовнік Світлана.
То що таки з Президентським університетом?
Якось я вже робив розслідування про те, чому набори голок із російськими військовими продають у центрі Львова. Хоч і звучить ця тема резонансно, але, як і в цьому кейсі, у ній немає найголовнішого, що потрібне для розслідування, – викриття! Тобто скандалу складу злочину тощо.
Однак це все ж цікава історія: як я витратив декілька тижнів на те, аби дізнатися, що в певних випадках українська держава може ухвалювати правильні рішення, скеровувати гроші туди, куди треба, а не розкрадати їх. Викриття нема, але є задоволений інтерес та відповідь на запитання: а що ж таки сталося з Президентським університетом?
Власне, нічого не сталося – Президентського університету нема, як і нема масштабного журналістського викриття. І навряд чи будівництво найближчим часом відновлять.Ви, шановні читачі, маю надію, з цікавістю спостерігали у напіввідкриту завісу журналістської роботи. Обіцяю вас надалі тішити тим, що насамперед цікаво мені. Також бажаю вам більше цікавитися цим світом, що такий великий, достобіса складний і не завжди приховує "зраду".