Це те, що вже відчувалося цього року. Втома від війни, ріст цін, але не зарплат, загалом зростання апатії у суспільстві – все це призводить до падіння рівня бажання людей донатити. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Читайте також Епоха тверезих очікувань: що 2026 рік змінить для фронту, ЄС і дипломатії

Волонтери як клей суспільства

Великі фонди знаходять вихід з цієї ситуації, диверсифікуючи джерела фінансування проєктів підтримки Сил оборони. Приміром, збільшуючи залучення коштів ззовні. Наш фонд у 2025 році тільки з чеською волонтерською ініціативою Dárek pro Putina реалізував проєктів на 87 мільйонів гривень. Або ж здобуваючи додаткові ресурси, посилюючи співпрацю з бізнесом.

Приміром, якщо у нашому Фонді у 2023 році 85% донатів були від фізосіб, а 15% – від юросіб, то у 2025 році все кардинально змінилося: 80% коштів прийшли від юросіб і тільки 20% – від фізосіб.

Тому волонтери активно включилися у діалог з державою, аби бізнес міг донатити більше без оподаткування. Бо раніше компанії могли спрямовувати на благодійність лише до 4% свого річного прибутку, а якщо більше, то цю різницю держава ще й оподатковувала. Тому волонтери звернулися до законодавців, і в лютому законодавство змінили. Тепер бізнес може давати на благодійність вдвічі більше без додаткового оподаткування – 8%.

Це лише один приклад того, що буває, коли волонтери об'єднують зусилля. Цього часто бракує меншим ініціативам. У містах, де кілька волонтерських організацій мають проблему із закриттям запитів від військових, то варто об'єднувати зусилля, а не сваритися і розпорошуватися. Тоді вдасться досягти кращих результатів.

Так, це буває важко, цьому часто заважають персональні амбіції. Але їх варто "прикрутити" і не мірятись своєю важливістю у процесах, а думати насамперед про кінцевого бенефіціара наших зусиль – українського солдата.

Ми якраз у 2022-му і вистояли, бо об'єдналися.

Крім того, через постійні мобілізаційні процеси, люди почали все більше донатити напряму на військові підрозділи, у яких служать їхні рідні й близькі.

Це чудова ознака розбудови громадянського суспільства в Україні. Але є запити, які такі ініціативи фізично не спроможні закрити. Приміром, за останніх 3,5 роки наш фонд поставив у військо 251 одиницю бронетехніки, ми переобладнали 400 командно-штабних машин. Нещодавно передали у підрозділи баражуючі боєприпаси на 136 мільйонів гривень.

Це масштаб, який на горизонтальному рівні просто неможливий. Тому Росія активно просуває в інформпросторі наратив проти великих волонтерських ініціатив, на кшталт "не донатьте великим фондам, скеровуйте допомогу безпосередньо підрозділам на передову".

Якщо для того, щоб відремонтувати пікап, купити "старлінк" чи генератор, подібні донати є вкрай важливими, то у випадках, які я описав вище, цей наратив підриває можливість великих фондів працювати "широкими мазками". Пишу ці рядки, йдучи знімати контент про прибуття партії у 100 "Мавіків".

Також у 2026 році Росія не припинить вкидати мільйони доларів у кампанії з дискредитації українських волонтерів. Маємо бути до цього готові. А суспільство має бути більш свідомим у джерелах, з яких отримує інформацію.

Завдання на 2026 рік – об'єднуватися. Не на рівні гасел, а в конкретних справах.

Незалежно від розмірів бюджетів, які акумулюють волонтерські ініціативи чи благодійні фонди, всі мають стояти міцно і працювати на те, аби люди і далі підтримували своє військо.

Ми комунікуємо з людьми щиро і відкрито, не обіцяємо швидких і легких перемог, але говоримо чесно, що тільки разом і тільки об'єднані – ми спроможні вистояти.

Останніх 12 років волонтери – це клей українського суспільства. І такими маємо залишатися і у 2026-му. Роботи буде більше ніж у 2022-му, бо буде менше можливостей. Але якщо навчимося об'єднуватися – цього вистачить, щоб не зникнути й залишатись корисними війську.

А будуть ЗСУ – буде Україна! Мудрості і єднання нам у 2026-му!