Детальніше про те, що нас чекає у 2026 році, читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Лідери та аутсайдери: як країни світу підтримували Україну у 2025 році
Яким наступний рік буде на фронті?
Росія вже сьогодні впевнено накопичує ресурси для тривалої війни. Кремль більше не покладається лише на власні ресурси, а створює розосереджену систему військового виробництва разом із союзниками.
Білорусь збільшує виробництво мікроелектроніки для боєприпасів і систем наведення.
Іран за два роки вийшов на серійний випуск модернізованих бойових дронів, які передають до Росії тисячами.
Північна Корея забезпечує безперервний потік артилерійських снарядів та ракет – інколи більше, ніж здатен виробляти російський ВПК.
Китай не постачає зброї, але контролює майже весь ринок комплектувальних до FPV-дронів, акумуляторів та систем навігації, фактично визначаючи архітектуру російської дронової війни.
Індія заявила про готовність виготовляти ударні дрони Lancet2 за російськими ліцензіями. Хоч це рішення наразі політичне, передумови для технологічної кооперації вже створені.
Тож санкційний тиск Заходу, який був дієвим у 2022 році, у 2026-му вже не зможе зупинити російську військову економіку.
Військові аналітики припускають, що у 2026 році на фронті далі широко застосовуватимуть дешеві, але ефективні технології. Бойові дрони типу Shahed отримають функції мережевого зв'язку, можливість передавати дані по всій Україні, додаткові варіанти ударів та удосконалені системи ухилення від перехоплення. Комбіновані атаки, де однією хвилею поєднують FPV-дрони та ракети, стануть нормою.
Росія модернізовує ракети Х101, "ІскандерМ" та інші системи, намагаючись розширити зони ураження і йти вглиб України. Кремль насичує свої ударні комплекси елементами штучного інтелекту, що дозволяє ефективніше обходити системи РЕБ і складніше прогнозувати траєкторії польоту. Це збільшить непередбачуваність атак і ускладнить роботу української ППО.
На зовнішньому контурі Кремль планує посилити гібридний тиск на Європу. Використання тіньового танкерного флоту для обходу санкцій, інсценовані повітряні цілі біля кордонів НАТО, провокації на Балтійському та Чорному морях, кібератаки на енергетичні та логістичні системи країн ЄС – все це стане інструментами, які Москва застосовуватиме для підживлення втоми від війни.
2026 рік стане періодом, коли Росія тестуватиме межі стійкості Європи, перевіряючи, як далеко можна зайти, не спровокувавши статтю 5 НАТО.
Тиск буде маневровим, обережним і водночас агресивним: Кремль чудово розуміє, що атаки на інфраструктуру ЄС коштують дешевше, ніж сотні снарядів на фронті, а результат дають інколи значно більший.
Якої допомоги потребує Україна від союзників у 2026 році?
У цих умовах Україна потребує єдиної, чіткої та довгострокової стратегії стримування, попри фронтові завдання.
Власне, одна зі стратегічних проблем для України, яка вимагає чимскорішого рішення – темпи виробництва зброї в Європейському Союзі. 2026 рік стане вирішальним для оцінки здатності Європи забезпечувати довготривалу підтримку.
У Польщі, Словаччині, Чехії та Естонії запланований запуск нових заводів з виробництва боєприпасів, але навіть у найкращому сценарії загальний обсяг може не перевищити 600 – 700 тисяч 155-мм снарядів на рік. Для стійкої підтримки України та поповнення власних запасів ЄС потребує не менш ніж мільйона. Франція та Німеччина мають перейти від декларацій до реальних контрактів і масштабних інвестицій в оборонну промисловість, але внутрішні бюджетні обмеження та політичні цикли роблять цей процес повільним.
Читайте також Ціна підтримки України: міф чи тягар для ЄС?
Особливо тривожить те, що виробництво систем ППО в Європі досі залишається не просто недостатнім, а критично низьким. Жодна країна ЄС не має темпів виробництва, які могли б замінити втрати або суттєво підвищити кількість батарей Patriot, NASAMS або IRIS-T для України.
Фінансовий напрям у 2026 році може стати не менш складним за військовий. Питання не лише у тому, чи надійде допомога, а в тому – коли. Європейський пакет фінансової підтримки у 90 мільярдів євро – це максимум потенційної суми на кілька років, а не вже виділені ресурси.
Для України критично важливо отримати частину фінансування вже навесні 2026 року. Якщо європейські уряди затягнуть ратифікацію або внесуть внутрішні поправки, українська економіка може зіткнутися з дефіцитом уже в першому кварталі.
МВФ попереджає про "виключно високі ризики", пов'язані з нерівномірністю донорської допомоги, а Світовий банк оцінює річні потреби України у понад 37 мільярдів євро. На тлі скорочення американської макрофінансової підтримки, яка стала тенденцією у 2025 році, європейські кошти мають стати стабілізаційним фактором, але їх отримання не гарантоване.
Яким буде дипломатичне поле?
Внутрішні процеси в самому ЄС також впливатимуть на Україну. У 2026 році розпочнуться переговори щодо корекції багаторічного бюджету Євросоюзу та оцінка діяльності European Peace Facility – ключового інструменту військової підтримки. Якщо ЄС не збільшить фінансування на оборонні закупівлі й не перейде до спільних механізмів фінансування, українська армія ризикує залишатися залежною від ситуативних рішень окремих держав. Це створює вразливість у довгостроковому плануванні.
Зауважте Як Україні вдалося пройти найризикованіший період у США і втримати фронт
Дипломатичне поле у 2026 році буде не менш напруженим, ніж фронт. Сполучені Штати увійдуть у другий рік президентства Дональда Трампа, і саме наступного року стане очевидно, чи перетвориться підтримка України на довгострокову політику, чи залишиться предметом торгів між Білим домом та Конгресом.
Америка дедалі більше концентрується на власних внутрішніх проблемах і стратегічному протистоянні з Китаєм. У цьому контексті підтримка України обґрунтовується не моральними, а суто прагматичними аргументами. Будь-яке послаблення консенсусу в Конгресі одразу позначиться на темпах допомоги.
Якщо темпи війни залишаться приблизно такими, як у 2025 році, 2026-ий стане роком інтенсивних дипломатичних маневрів. Особливо на лінії США – Європа – Китай – країни Глобального Півдня. Водночас Кремль готується до ще одного циклу мобілізації.
Для України важливо: 2026 рік треба зустрічати з чітким набором червоних ліній і пропозицій, бо формувати порядок денний куди важче, коли ти реагуєш, а не задаєш.
Європа зіткнеться з хвилею виборів і фрагментації. У Франції та Німеччині можливі політичні зміщення, які вплинуть на ставлення до військової допомоги Україні. Польща перебуває в періоді невизначеності: аграрні протести, дискусії щодо міграції та економічні труднощі можуть зробити українське питання заручником внутрішньої політики.
Країни Південної Європи посилюватимуть акцент на міграції, а не на обороні. На глобальному рівні Китай просуватиме ідею "мирного врегулювання", яке фактично означає замороження конфлікту на умовах, вигідних Росії. Країни Глобального Півдня дедалі частіше виступатимуть за припинення вогню без гарантій для України, що може створити дипломатичний тиск на Київ.
Важливо також пам'ятати, що зовнішня підтримка все більше залежить від внутрішньої ситуації в Україні. Партнери втомилися не від України, а від її внутрішніх проблем – повільної модернізації оборонно-промислового комплексу, непрозорих процедур закупівель, недостатньої мобілізаційної дисципліни, затримок у реформуванні сектору безпеки.
2026 рік стане переломним у питанні внутрішньої стійкості: чи зможе Україна перетворитися з держави, що просить допомоги, на державу, яка пропонує союзникам зрозумілі, передбачувані й ефективні механізми взаємодії.
У цій новій реальності головне завдання України у 2026 році – працювати не в очікуванні "величезного пакета", а в логіці довгострокової стратегії протистояння. 2025 рік навчив нас не чекати від партнерів більше, ніж вони можуть дати. 2026 рік навчить нас робити більше з тим, що маємо – і використовувати кожну можливість, яку відкривають складні часи.