Bloomberg пише, що найочевидніша причина вторгнення – Путін прагнув відновити пострадянську імперію. Мовляв, диктатор не вважає Україну "справжньою країною" і роками працює над тим, щоб повернути її в руки Росії.

Дивіться також Новий етап затяжної війни, як Путін хоче виснажити Захід: що західні ЗМІ пишуть про Україну

Втім, до 24 лютого 2022 року Путін жодного разу не намагався захопити всю країну. Тож, що спричинило ескалацію?

Міжнародна арена виглядала сприятливо для спроби звести рахунки з Києвом. США не здавались достатньо сильними після хаотичного виведення військ з Афганістану. Байден не був жорстким із Москвою, а закликав до "стабільних і передбачуваних" відносин з Путіним,
– йдеться у статті.

Швидкий виграш міг допомогти Путіну уникнути реакції Заходу

Путін вважав, що залежна від російського газу Європа не посміє протистояти йому в розпал зими. Німеччина мала новий уряд на чолі з соціал-демократичною партією, історично дружньою до Росії; Франція наближалася до президентських виборів. Навіть Байден хвилювався, що напад Росії може спровокувати трансатлантичний розбрат, а не єдність.

Якби Путін зміг – як він вірив, – швидко виграти війну, можливо, він міг би знищити незалежну Україну, не викликавши сильної міжнародної реакції,
– припустили автори.

Однак, Путін міг наважитись на вторгнення і тому, що зрозумів, що його політика щодо України на межі провалу.

"У підсумку, Путін зіткнувся з Україною, яка наближалася до Заходу, відмовляючись піддатися тиску Росії та зміцнюючись у військовому відношенні", – наголосили автори.

Поразка Путіна є показовою

Ба більше, багато розрахунків Путіна виявились абсолютно хибними. Військова перевага Росії – не така значна, як він собі уявляв.

Війна, якої очікував Путін, не була війною, яку він отримав. Проте його помилка є показовою, – резюмує Bloomberg.

Подібна динаміка може відображатися у рішенні Китаю вторгнутися на Тайвань. Як стверджують журналісти, ймовірність застосування сили проти Тайваню буде найвищою, коли президент Сі Цзіньпін прийде до висновку, що військовий баланс в Азії зараз на користь Пекіна, і що у Китаю закінчуються інші варіанти отримати те, що він хоче.

Мовляв, амбітних диктаторів, які відчувають, що втрачають авторитет і силу, слід боятись. І саме це може статись в Азії найближчим часом.

Радимо прочитати Війна аеростатів і шпигуноманія: чим завершиться повітряний бій між США та Китаєм