Близько півтора місяці минуло, відколи ми складали прогноз курсу гривні та намагалися передбачити подальші дії регулюючих органів у цій площині А вони буквально на днях встигли ощасливити нас новиною щодо чергового покращення – на цей раз мова іде про запровадження 16%-ого податку на продаж валюти. Отож, про що ідеться і до чого готуватись…
Передумови
Хоча із часу наших останніх спроб розібратися в хитросплетіннях валютних комбінацій спливло не так і багато часу, встигла трапилася ціла хмара подій. Перш за все, минули вибори, а отже, позбувшись дамоклового меча можливого падіння рейтингів, влада отримала певну свободу дій, в тому числі й у сфері валютного регулювання. А ще - лише за жовтень обсяг золотовалютних резервів НБУ підтанув ще на додаткові 2,4 млрд. дол. США. Не стану зупинятись на описі останніх тенденцій котирування – зацікавлений читач і так в курсі подій. Для наочності наведемо лише графік коливань середнього курсу гривні до долара США за останні 3 місяці:
Сутність законопроекту
Ось на фоні таких безрадісних тенденцій Національним банком України готується введення податку на доходи фізичних осіб від зміни курсу валют: 16% від суми валюти при продажі і 1% - при покупці. З метою боротьби з валютними спекулянтами – як пояснюють у НБУ. Така новина звалилась на країну, немов сніг у травні. Її трактування ставить в глухий кут навіть визнаних експертів. Воно й не дивно: як завжди у останні роки, у цій країні із впевненістю можна прогнозувати лише те, що влада (тобто, фінансова еліта, «власники газет-заводів-пароплавів») точно не нашкодить собі. Виходячи і цього, спробуємо хоча б на рівні припущень сформулювати основні мотиваційні чинники такого положення:
1) перший варіант співпадає із офіційним формулюванням: боротьба за зміцнення валютного курсу та війна із спекулянтами. По суті, планується таке собі посягання на священний для українців валютний підматрацний депозитарій. Купувати валюту на чорний день стане менш вигідно – її вартість зменшується втратами при продажі. Отже, має знизитись рівень доларизації економіки. Але, як часто буває в Україні, законопроекти мають подвійне дно…
2) варіант другий, про який мимоволі думаєш, згадуючи біографії представників нинішньої влади. Віджати у якогось «лошари», що ходить без політичного прикриття, заводик-другий, звісно, доволі непогане за своєю прибутковістю, заняття, але й «пропилососити» електорат на предмет «мєлочі» - теж доволі вдячна, з фінансової точки зору, справа: за прогнозами, запровадження такого податку здатне принести близько 50 млрд. грн. – можна, наприклад, дуже непогано розширити Межигір’я, та й на новий гвинтокрил лишиться. Формально це називатиметься «розширенням фіскальної бази» і податківці гордо рапортуватимуть про збільшення надходжень до держбюджету.
А окрім того, якщо валюти в країні багато (в середньому, щомісяця українці здійснюють обмінних операцій на близько 3 млрд. дол. США), а офіційно обмінювати її стане невигідно, то обов’язково з’являться ті, хто візьметься нам у цій нелегкій справі допомагати – різні великі та малі міняли (привіт, веселі 90-ті!). А як і всякий нелегальний бізнес, обмінні операції потребуватимуть кришування власть імущих. Не безкоштовного, слід розуміти.
Повертаючись до макроекономічної складової ефекту податку: швидше за все, іде боротьба не за стабільність курсу гривні: олігархам вона невигідна, що нижчим є рівень реальних з/п в Україні, тим нижчою є зарплатна складова собівартості експортованого металу, продукції хімкомбінатів тощо. Зате НБУ отримає можливість зробити процес регулювання курсу більш контрольованим. Таким чином, зменшивши рівень попиту на валюту, курс можна буде, за потреби, підігнати під задані параметри.
Якими є практичні наслідки для нас
Думаю, поспішати продавати валюту не варто. По-перше, характер PR навколо законопроекту змушує підозрювати, що в НБУ сподіваються на масове скидання доларів спекулянтами та населенням, щоб хоч трохи наситити золотовалютні резерви, а от чи дійде від слів до діла – все ще лишається питанням. Якщо ж проект набуде чинності, на такі жорсткі заходи економіка відповість тінізацією. Так що, імовірно, варіанти, де збути долар чи євро, за бажання можна буде знайти. Та й ціни своєї валюта втратити не повинна, особливо на вторинному ринку: при купівлі квартир, автівок тощо. Зрештою, попри майбутню втрату вартості при продажі, і долар, і євро лишатимуться на декілька порядків надійнішими за гривню, так що своєї актуальності у якості предмета заощадження вони повністю не втратять.
Зазначається, що заробітчани не сплачуватимуть такого податку. Не поспішайте розслаблятися, наші працелюбні емігранти: мова іде лише про легально працевлаштованих. Та й то, чи завжди тягатимеш із собою всі документи про походження доходів до кожного обмінника? На практиці це означатиме, що заробітчани волітимуть передавати на Батьківщину все менше валюти і все більше – товарів та продуктів. Свої лазівки на митницях у підприємців, що займаються такими перевезеннями, давно є. От у кого, очевидно, бізнес просто розквітне.
Назагал, сама собою така ініціатива не є однозначно поганим починанням. Просто як і все, що торкається нашої власної кишені, таке нововведення натикається на суб’єктивне несприйняття. У багатьох напрошуються аналогії із похмурим радянським минулим, у якому обіг іноземних валют було заборонено в принципі. Проте тим, кому видається, що примара комунізму простягла свої кістляві руки до України, цікаво буде дізнатися, що подібний податок є, наприклад, у Данії (щоправда, його ставка рази у три нижча). Так що така практика сама по собі не є ноу-хау і цілком співвідноситься із умовами ринкової економіки.
А наостанок найцікавіше: директор генерального департаменту грошово-кредитної політики Нацбанку Олена Щербакова зазначила, що норма про додатковий податок з курсової різниці за операціями фізосіб не єдина - є цілий комплекс стабілізаційних заходів, які готує регулятор.
Чекатимемо нових сюрпризів …